Волховский Феликс (fb2)

- Волховский Феликс [Справочник-дайджест] 27 Кб  (читать) (читать постранично) (скачать fb2) (скачать исправленную) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:





ВОЛХОВСЬКИЙ Фелікс Вадимович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Письменник. Псевдоніми – А. Чорний, Ф. Полтавчук, Іван Брут, А. Чепа, Консерватор, Волошка,

яка розквітла і глушині.

З дворянської родини. Батько, Волховський В., – чиновник.

Народився 3 (15) серпня 1846 р. в с. Мойсівці Пирятинського повіту Полтавській губернії

Російської імперії (нині – Драбівський район Черкаської області України).

Помер 21 липня (3 серпня) 1914 р. в м. Лондоні (Великобританія).

Навчався в другій петербурзькій гімназії (1857-1858), одеській гімназії при Рішельєвському ліцеї, на юридичному факультеті Московського університету.

Працював секретарем «Малоросійської громади» (1863-1866), керівником гуртка самоосвіти

(1866-1867), прикажчиком у книжковому магазині, секретарем одеської міської Думи, малярем,

косарем, літературним оглядачем «Сибірської газети», фактичним редактором газети «Вільна Рос-

ія», що англійською мовою видавалася у Лондоні, а також редактором «Летючих аркушів». В. –

один з активних засновників Фонду вільної російської преси (1891-1901).

Друкувався в газетах «Народна воля», «The World», «Вільна думка», «Новоросійський телеграф»,

«Toronto Globe», «Сибірська газета», «Заповіти», «Сибір», «Робітник», «Woodstock College

Montly», «Народоволець», «Тиждень», «Східний огляд», «The Fortnigtly Rewiew», журналах

«Бджола», «Вперед», «Виховання і навчання», «Джерело», «Невський глядач», «Світанок»,

«Світло», «Сім’я і школа», «Free Russia», «Народна справа».

Як літератор дебютував в журналі «Вісник Європи» написаним у в’язниці віршем «Терпіння»

(1871).

В. – співавтор і редактор поетичного збірника «Відлуння Сибіру» (1889), автор збірника для дітей

«Шість казок» (1888), казок для дорослих «Ніч під Новий рік» (1885), «Як мужик у всіх в боргу за-

лишився», «Оповідь про царя Симеона», «Вилікуваний принц» (усі – 1906), «Дюжина казок»

(1908).

З великих жанрів В. залишив по собі роман «Адмірал Чагін» (1913).

Наш земляк переклав на російську і опублікував начерк М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»

(1912).

Майже весь величезний архів В. зберігається Британському музеї та Гуверівському інституті Стен-

фордського університету (США).

«Солодким» життя В. не було. Вперше «за неблагонадійність» його заарештували взимку 1868 р.,

щоб через півроку звільнити.

Після повторного арешту (1869) він потрапив у Петропавловську фортецю. І хоча в суд виніс вип-

равдувальний вирок, на волі чекала сімейна трагедія: померли дружина та дитина.

Третій арешт стався 1874 р., після чого наш земляк чотири роки провів в Будинку попереднього

ув‘язнення та в Петропавловській фортеці. В 1878 р. його, позбавивши усіх прав, довічно заслали

до Сибіру.

В цей період зводить рахунки з життям друга дружина, залишаючи трьох малолітніх дочок. Не

знаходячи заробітку, В. 1889 р. через Владивосток на іноземному кораблі втікає до Канади.

З 1890 р. – у Лондоні. В липні 1909 р. відкрито виступив проти приїзду в Англію російського са-

модержця Миколи II.

«Сибірську газету», яка щедро надавала свої шпальти для публікацій В., закрили розпорядженням

відразу чотирьох (!) царських міністрів.

У свою чергу, «В’язничні пісні» (1872), підготовлені до виходу світ, були заборонені владою з це-

нзурних міркувань.

Збірник «З-за ґрат» (1877) з тих же причин прийшлося друкувати в Женеві.

Найповніший збірник віршів «Випадкові пісні» (1907) нашого земляка після виходу відразу був

конфіскований.

Серед друзів та близьких знайомих В. – М. Драгоманов, С. Нечаєв, С. Степняк-Кравчинський, І.

Ковальський, Д. Кеннан, К. Станюкович, В. Чернов, А. Франжолі, В. Чайковський, Л. Шишко, П.

Алексєєв, С. Чудновський, Г. Лопатін, Л. Сердюкова, Ф. Войнич, В. Фігнер, Є. Лазарєв, Л.

Гольденберг та ін.


***

Б’ЮТЬ ПО ГОЛОВІ, з життєвого кредо Ф. Волховського

Б’ють, як правило, по голові, немов це ні на що непридатна для людини посудина.

НАДІЙНИ ЗАМКИ, вірш Ф. Волховського «Гармонія»

Как всё мудро в этом свете,

Как гармонии полно!

(И как жаль, что мысли эти

Не усвоил я давно!)

Для того, чей взгляд не шире

Ленты орденской, простор

Предоставлен полный в мире,

Чтоб расширить кругозор...

Для того же, чьи стремленья

Чересчур уж широки, –

Небольшое помещенье

И... надёжные замки!

ДОКОНАЮ, вірш Ф. Волховського «Нехай я у в’язниці»

Пусть я в тюрьме, пускай я связан –

Всё ж остается мне мой смех;

И им я доконаю тех,

Кому веревками обязан!


ПОХОВАНЕ ЩАСТЯ, вірш Ф. Волховського «Нескінченно, мертво, монотонно»

Бесконечно, мертво, монотонно

За минутой минута ползёт,

Словно певчий, ленивый и сонный,

Что за гробом, зевая, идёт,

Словно всем их в глухое ненастье

От начальства приказано встать

И моё схоронённое счастье

Без конца, без конца отпевать...


ВЕЛИКА РАДІСТЬ, зі спогадів Ф. Волховського

Читач легко уявить моє задоволення, коли я скажу, що пісня («Дуда» –




«Призрачные миры» - интернет-магазин современной литературы в жанре любовного романа, фэнтези, мистики