Буяльский Илья [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

БУЯЛЬСЬКИЙ Ілля Васильович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Анатом. Один із фундаторів вчення про індивідуальну мінливість, а також топографічної анатомії

на теренах Російської імперії. Лікар О. Пушкіна. В медицині існують наукові терміни «атлас

Буяльського», «лопаточка Буяльського», «каретка Буяльського».

З дворянської родини.

Народився 26 липня (6 серпня) 1789 р. в с. Вороб’ївці Новгород-Сіверського повіту Чернігівської

губернії Російської імперії (нині – Срібнянський район Чернігівської області України).

Помер 8 (20) грудня 1866 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Похований на Великоохтинському цвинтарі.

Закінчив Новгород-Сіверське повітове училище, Чернігівську семінарію (1809), Петербурзьку

медичну хірургічну академію (1814).

Працював прозектором (1814-1815), ординатором (1815-1821) хірургічної клініки І. Буша,

викладачем Імператорської медично-хірургічної академії (1821-1829), управляючим хірургічним

інструментальним заводом (1829-1841), викладачем Петербурзької академії мистецтв (1831-1866).

Дійсний член Імператорської медично-хірургічної академії ( 1842).

Почесний член Віленського університету (1830).

Почесний член Фізико-медичного товариства (1856).

Почесний член Московського товариства дослідників природи.

Кавалер орденів Св. Володимира III ст., Св. Анни з короною II ст., Св. Святослава І ст.

Друкувався в «Військово-медичному журналі».

Серед найвідоміших доробків: тритомний оригінальний атлас з оперативної хірургії «Анатомо-

хірургічні таблиці» (1828; 1835; 1852), «Анатоміко-патологічний опис подвійної матки, з яких

кожна в різний час була вагітною» (1832), «Коротка загальна анатомія тіла людського» (1844),

«Анатомічні нотатки для тих, хто навчається живопису і скульптури в Імператорській академії

мистецтв (1860), «Анатомо-хірургічні таблиці операцій вирізання і подрібнення каменів», «Про

шкоду надмірного паління» (обидва – 1862).

Загальна кількість робіт нашого земляка сягає 100.

За життя він виконав понад дві тисячі операцій.

Наш земляк – один з засновників топографічної анатомії в Росії, автор оригінального способу

бальзамування, а також методики «льодяної скульптурної» анатомії, він одним з перших

застосував загальне обезболювання, переливання крові, антисептичні засоби, раціоналізував низку

хірургічних інструментів.

За власною методикою Б. бальзамував тіла: герцогинь де-Тарант, кузини Людовика XVI, і

Вюртемберзької, тітки імператора Олександра I (обидві – 1814), імператриці Марії Федорівни

(1828), княгині Іванни Лович, дружини цесаревича Костянтина Павловича (1831), принцеси

Ольденбурзької (1843).

Його перу належить одне з перших на теренах Російської імперії керівництво з судової медицини.

Він запропонував багато різних хірургічних інструментів.

Набір (батальйонний) хірургічних інструментів Б. зберігається у Військово-медичному музеї

Міністерства оборони РФ.

Його ім’я присвоєно Новгород-Сіверській центральній районній лікарні Чернігівської області

(1978), а також названо хірургічний інструмент лопаточка і каретка Буяльського.

Серед друзів та близьких знайомих Б. – М. Пирогов, І. Крилов, П. Клодт, К. Брюллов, В. Жуков-

ський, О. Сапожніков, І. Буш, А. Єгоров, П. Загорський, І. Теребеньов та ін.

***

ОПЕРУЮЧИ, ПАЛИТИ НЕ ВАРТО

, з професійного кредо І. Буяльського

Не варто брати приклад з хірургів, котрі хваляться, що встигають розрізати і зашити людину, поки

не зітліла їх сигара: попіл сигари іноді падає в розітнуту скальпелем порожнину.

ПЕРЕДБАЧЕННЯ СПРАВДИЛОСЯ, з статті І. Буяльського «Про переливання крові»

Займаючись тридцять два роки хірургічною й акушерською практикою, я спостерігав випадки,

коли причиною смерті породіллі була єдино тільки надмірна втрата крові.

…Буду щасливим, якщо ці рядки сприятимуть заснуванню такої важливої справи, як операція з

переливання крові.

…Операції переливання крові, пізніше або раніше, повинні ввійти в коло необхідних практичних

посібників.*

* Це передбачення справдилося. Після відкриття в 1900 р. груп крові, переливання увійшло в

арсенал лікарів як незамінний, а нерідко і єдиний засіб, при наданні допомоги хворим.

ПРАЩУРИ НОСИЛИ ПРІЗВИЩЕ БУЯЛО, з біографії «У долі – широкі шляхи» на