Бантыш-Каменский Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

БАНТИШ-КАМІНСЬКИЙ Микола Миколайович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Археограф, історик, бібліограф, перекладач.

З боярської сім’ї. Син, Бантиш-Камінський Д., – письменник, автор «Історії Малої Росії».

Народився 16 (27) грудня 1737 р. в м. Ніжині Ніжинського полку Російської імперії (нині –

районний центр Чернігівської області України).

Помер 20 січня (1 лютого) 1814 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ).

Закінчив Ніжинську грецьку школу, навчався в Києво-Могилянській академії (1745-1754),

Московському університеті (з 1755).

Декілька десятків років працював актуаріусом, помічником управляючого, управляючим Архівної

Колегії іноземних справ (з 1762).

Почесний член Російської академії наук.

Як літератор дебютував перекладом першого тому «Історії Росії за Петра Великого» Вольтера

(1761).

Потім настала черга «Історичних повідомлень про колишнє в часи царя Олексія Михайловича з

1642 по 1652 р. з імеретинським царем Олександром листування», «Про братських в Сибіру

калмиків», «Історичного витягу з усіх справ, що відбувалися між Російською та Турецькою

імперіями, з 1512 по 1700 рр.», «Реєстру історичних та церемоніальних справ, що зберігаються в

архіві», «Витягу всебічного про вибори на польський престол кандидата у випадку смерті Августа

II та про обрання потім в королі сина його Августа III».

Б.-К. – автор посібника з філософії «Elementa philosophiae recentioris»(1777), граматики грецької

мови «Grarnmatica graecae sive institutionum linguae graecae» (1779), «Денних нотаток святого

чудотворця Димитрія, митрополита Ростовського» та перекладу з латині «Історії про життя та

справи молдавського господаря князя Костянтина Кантемира» (обидві – 1781), «Історичних

відомостей про виникнення в Польщі унії, з свідченнями початку та найважливіших, в

продовження її, через два століття, пригод» (1794), «Опису справ грецьких духовних та світських

осіб, які бували в Росії, при китайському дворі, в Молдавії та Волощині» (1797), «Справ про

виїзди в Росію іноземців» (1798), п’ятитомної праці «Дипломатичне зібрання справ між

російським та польським дворами з самого початку до 1700 р.» (1780-1784).

Активну участь Б.-К. взяв у підготовці до друку рукопису «Слова о полку Ігоревім» (1799).

Ще один, уже бібліографічний, доробок Б.-К. – повний перелік російських книг. На жаль

завершити його не встиг. Однак залишив у спадок нащадкам понад 4000 карток, які охоплюють

період з кінця XVII ст. до 1805 р. включно. Частково цей архів Б-К. опублікував у вигляді

бібліографічного видання «Описання російських книг, розташованих в системному порядку»

(1776).

Під час Вітчизняної війни 1812 р. наш земляк врятував архівні матеріали Колегії, вчасно

евакуювавши їх підводами.

Серед друзів та близьких знайомих Б.-К. – М. Карамзін, О. Мусін-Пушкін, О. Малиновський, М.

Новиков, Ф. Туманський, Г. Потьомкін, Я. Булгаков та ін.

***

ЧИТАННЯ НЕОБХІДНЕ

, з професійного кредо М. Бантиш-Камінського

Читання книг настільки корисне й необхідне, що без нього неможливо набути ніякої наукової

освіти.

ПЕРШИЙ РОСІЙСЬКИЙ ДОСВІД, з підручника О. Гречихіна «Загальна бібліографія»

Бібліографічний посібник відомого російського (так у О. Гречихіна – авт.) археографа М. М.

Бантиш-Камінського «Опис російських книг, систематично розташованих» був опублікований як

російський додаток до виданого ним же в 1776 р. широко розповсюдженого на той час

латинського підручника І. Ф. Бургія (або Бурга) «Основи риторики». У передмові сказано: «Я

вважаю правильним, в інтересах юнацтва, котре віддається заняттям різними науками, прикласти

тут у систематичному порядку різні розряди книг, виданих вітчизняною мовою, наскільки ці книги

мені відомі».

Ми привели переклад цієї передмови повністю тому, що вона стало приводом до розбіжностей у

кваліфікації самого бібліографічного посібника. Одні дослідники вважають його

рекомендаційним, інші – відкидають це як «явний зсув історичної перспективи»

У цьому зв’язку І. Кобленц оперує наступними доводами. Так, сам М. М. Бантиш-Камінський у

передмові зазначає, що він включив до свого покажчика російськомовні видання в тій кількості,

«наскільки ці книги мені відомі», тобто немає твердження про вибірковий або рекомендаційний

характер посібника. Для цього І. Кобленц зіставляє розглянутий бібліографічний посібник з іншим