Андриевский (Прокопович) Степан [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

class="book">провела точне відмежування всіх приватновласницьких риболовецьких вод, що дозволило

виділити незайняті місця для вільного лову риби державним селянам й міщанам. Йому вдалося

також домовитися про вільний вилов риби у Волзі та ріках, котрі протікають у межах міста. Її

дозволялося продавати лише уроздріб в певних місцях і за таксою, затвердженою губернатором.

Для контролю за цим призначалися спеціальні доглядачі з купців і міщан.

Саме С. С. Андрієвський, чи не вперше на теренах Російської імперії, заборонив хижацький спосіб

добування тюленя в Каспійському морі.

Він також вжив заходів з розвитку шовківництва в районі р. Ахтуба і розширення посівів кунжуту,

з якого добувалося масло, близьке по складу до оливкового.

Незабаром після приїзду до Астрахані він заборонив оптову перекупку хліба, встановив на нього

тверді ціни і заборонив його вивозити до тих пір, доки потреби губернії не будуть повністю

задоволені.

Лікар за фахом, С. С. Андрієвський приділяв велику увагу питанням медичної допомоги

населенню. Він регулярно відвідував лікарняні й добродійні установи, карантини. Поповнилося

медичне і господарське устаткування лікарень, аптеки забезпечувалися спеціально купленими в

Петербурзі медикаментами. Поліпшили харчування хворих. Годувальниці і діти «сирітського

будинку» почали щодня одержувати додаткове молоко.

С. С. Андрієвський провів ретельний огляд міста і в розпорядженні міській Думі вказав про

недостатній захист валами значної частин Астрахані, яка щорічно заливалися водою, а після її

спаду залишалися великі калюжі, від яких «йшла всяка зараза».

Велику увагу приділяв губернатор добудові Астраханського каналу, який сполучає Волгу з річкою

Кутум. На всіх вулицях були побудовані нові дерев’яні тротуари, відремонтували мости через

річки й канал.

Віддав він і наказ про зменшення в місті бродячих собак, вважаючи їх причиною заразливих

хвороб.

СПРИЯВ ДОБРОДІЙНОСТІ, з монографії Ю. Сидорова «Історія Астраханського краю»

С. С. Андрієвський, сам лікар, визнав необхідним насамперед ознайомитися із станом медичної

допомоги населенню. Він особисто керував засіданнями Наказу громадського піклування і звернув

увагу на нераціональну структуру лікувальних установ у місті.

За ініціативою губернатора оголосили збір пожертвувань серед купецтва і дворян на будівництво

ще однієї лікарні.

До лікарняних установ був прикріплений лікар, який керував всіма корпусами і особисто

доповідав про роботу двічі на тиждень губернаторові.

У всіх лікарнях за вказівкою С. С. Андрієвського солом’яні матраци і подушки були замінені

волосяними; хворі забезпечувалися трьома змінами постільної і натільної білизни, верхнім одягом

і взуттям. Кухарі, «пекарі», «накривачі столів» одержали спеціальний одяг: білі куртки і ковпаки.

Сприяючи розвитку добродійності, заохочуючи і підтримуючи її ініціаторів і організаторів,

місцева влада не усувалася від рішення лікарських завдань санітарного стану в краї.

ВИХОВАВ ЛОЯЛЬНОГО ХАНА, з інтерв’ю Ш. Аманжолової Б. Садвакасову

Становище в ханстві посилювалося і тією обставиною, що уральські козаки претендували на

пасовищні угіддя Камиш-Самарських озер і річок Великого і Малого Узеня. Ісатай закликав

одноплемінників із зброєю в руках вигнати їх, тоді як Жангір відстоював землі шляхом

переговорів з царським урядом.

Справа в тому, що Букеєвська орда перебувала в двоякому підпорядкуванні: нею займалися

Астраханське і Оренбурзьке губернаторства, які змагалися між собою.

Сам Жангір близько десяти років з перервами виховувався у астраханського губернатора

Андрієвського, і у нього склалися дружні відносини з багатьма чиновниками місцевої

адміністрації. Він дуже розраховував на їх допомогу і лояльність, проте оренбурзька адміністрація

зуміла добитися відчуження астраханців, і в ханську ставку із значним військом прибув

прихильник крайніх заходів підполковник Геке.

– Обставини загибелі пов’язують з родичем хана Жангіра, султаном Баймагамбетом.

– Це вірно, бо з юрисдикції Букеєвської орди повстання перейшло в західне Зауралля, султаном-

правителем якого був Баймагамбет-султан. Коли Махамбет в 1845 році приїхав до Оренбурга, аби

влаштувати свого сина в російську школу, власті зробили запит султанові Баймагамбету на

предмет благонадійності поета. Той дав негативну характеристику,