Адрианова-Перетц Варвара [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

АДРІАНОВА-ПЕРЕТЦ Варвара Павлівна

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Літературознавець, бібліограф, фольклорист, книгознавець.

З інтелігентської родини.

Народилася 30 квітня (12 травня) 1888 р. в м. Ніжині Чернігівської губернії Російської імперії

(нині – районний центр Чернігівської області України).

Померла 6 червня 1972 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ). Похована на

Комаровському цвинтарі.

Закінчила Київські вищі жіночі курси (1910 ), Київський університет (1912).

Викладала на Вищих жіночих курсах (1911-1914), Вищих педагогічних курсах Товариства

експериментальної педагогіки (1915-1917), була екстраординарним професором Петроградського

педагогічного інституту, паралельно викладаючи в Самарському педагогічному інституті (1917-

1921), працювала на курсах підготовки наукових працівників в ленінградському Державному

інституті історії мистецтв (1921-1930), старшим науковим співробітником (1934-1947)

завідуючою сектором давньоруської літератури (1947-1954) Інституту російської літератури АН

СРСР, редактором часопису «Праці відділу давньоруської літератури» (1947-1954).

Член-кореспондент АН УРСР (1926) і АН СРСР (1943).

Друкувалася в журналах «Російська народна поетична творчість», «Праці відділу давньоруської

літератури».

Як вчений і літератор дебютувала статтею (1907).

Потім настала черга різнопланових праць: «Матеріали до історії цін на книги в древній Русі»

(1912), «Життя Олексія, людини Божої в стародавній руській літературі та народній словесності»

(1917), «Сцена та костюм в українському театрі ХVII—ХVIII ст.» (1925), «Полтавські прислів’я в

записах 1850-х років» (1927), «Стара українська етимологія слова «горілка»«, «До історії пародії

на Україні в XVIII віці» (обидві – 1928), «Казки про лисицю-сповідницю» (1932), «Нариси з історії

руської сатиричної літератури XVII ст.» (1937), «Нариси поетичного стилю Древньої Русі» (1947),

«З історії сатирично-гумористичної рукописної української літератури XVII -XVIII ст.» (1957),

«Фразеологія і лексика «Слова о полку Ігоревім» (1966), «Слово о полку Ігоревім і пам’ятники

руської літератури XI-XIII ст.» (1968).

Під керівництвом А.-П. підготовлено три академічних курси історії російської літератури, за її

редакцією видано ряд пам’яток, збірник билин.

Ще один напрямок наукової діяльності нашої землячки – дослідження українських літератури

ХVI-ХVIII ст., включаючи т. зв. паломницьку, театру ХVI-ХVIII ст., шкільних драм ХVII-ХVIII

ст.

Вивчала вона також українсько-російські літературні, мовні, культурні взаємовідносини.

Серед друзів та близьких знайомих А.-П. – Д. Лихачов, Г. Бялий, П. Житецький, В. Шишмарьов, П. Берков, С. Балухатий, С. Бугославський, М. Приселков, Б. Романов, Д. Айналов, Б. Боровський, Б. Ларін, С. Маслов, В. Комарович, С. Щеглова та ін.

***

ШЛЯХЕТНІСТЬ НАУКИ

, з життєвого кредо В.

Адріанової-Перетц

Наука і шляхетність неподільні.

ЗНАЙШЛА ВИХІД , з статті Д. Лихачова «Про назву «Задонщина»

Слово «Задонщина» існує лише в одному з п’яти списків – Кирило-Білозірському. Слово це стоїть

в заголовку: «...писання Софонія, старця-рязанця, благослови Отче. Задонщина великого князя

пана Дмитра Івановича і брата його князя Володимера Ондреєвича».

Як видно, «Задонщина» аж ніяк не є «другою назвою цього доробку», як думає Я. С. Лур’є. Воно,

знаходячись в складі назви, означає не сам доробок, а ті події, яким воно присвячене: те, що

відбулося з князем Дмитром Івановичем і «братом його» князем Володимером Ондреєвичем «за

Доном».

В. П. Адріанова-Перетц першою звернула увагу на те, що «Задонщина» повинна бути пов’язаною

з наявними в тому же Кирило-Білозірському рукописові, але в інших його частинах, словами

«Мамаївщина», «Задончина», «Задонщина», «Тактамишевщина».

…Виникло запитання: чи є закінчення «на-щина» для позначення деяких історичних подій

специфічною рисою мови Єфросина, як редактора усіх текстів, що переписувалися ним?

НАВІДРІЗ ВІДМОВИЛАСЯ ВИСУВАТИСЯ В АКАДЕМІКИ, з книги Д. Лихачова «Спогади»

Засідання Відділу відбувалося в Малому конференц-залі. Там уздовж залу стояв довгий стіл,

покритий зеленим сукном. На одному його кінцеві головував О. С. (Орлов – авт.), на іншому вела

протокол В. П. Адріанова-Перетц. Обоє – О. С. і В. П. – не тільки сиділи в різних кінцях