Локоть Тимофей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

ЛОКОТЬ Тимофій Васильович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Учений-агроном, політичний діяч, літератор. Псевдоніми – Т. Васильєв, Чернігівець.

З козацької родини. Син, Локоть В. (псевдонім – А. Зорич), – письменник.

Народився 19 (31) січня 1869 р. у м. Борзні Чернігівської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Чернігівської області України).

Помер 25 липня 1942 р в м. Земуні (Югославія). Похований на Новому цвинтарі м. Бєлград

Югославії (нині – Республіка Сербія).

Закінчив природничий факультет Київського університету св. Володимира і Московський

сільськогосподарський інститут, стажувався за кордоном.

Працював викладачем Новоолександрівського і Бєлградського агрономічних інститутів.

Депутат 1-ої Державної думи від Чернігівської губернії (1906).

Учасник Всезарубіжного церковного собору в Сремських Карловцях (1921).

Фундатор газети «Київ» (1910-1911).

Друкувався в газеті «Новий час».

Автор наступних публіцистичних книг: «Класицизм і реалізм (Основні питання школи, що

реформується)» (1903), «Вологість грунту у зв’язку з культурними і кліматичними умовами»

(1904), «Бюджетна і податкова політика Росії» (1908), «Виправдання націоналізму : Рабство

російської радикальної інтелігенції. Націонал-демократія (1910) «, «Основи приватного

землеробства» (1910), «Політичні партії і групи в Державній думі: Характер і причини

політичного безсилля Першої думи. Можливий характер і завдання Другої думи» (1907),

«Засвоєння мінеральних речовин рослинами» (1907), «Питання статевої етики і кохання» (1909),

«Думки педагога про реформу шкіл» (1912), «Сільськогосподарське законознавство» (1915),

«Завоювання революції» (1921), «Завоювання революції» та ідеологія російського монархізму»

(1921), «Смутний час і революція: (Політичні паралелі 1613-1917 р.)» (1923).

З владою порозуміння не знаходив: за царату його книгу «Перша Дума: статті, замітки і враження

колишнього члена Державної Думи» заборонила цензура (1906), а його самого за підписання

«Виборзької відозви» засудили до 3 місяців в’язниці (1906); після громадянської війни він

змушений був емігрувати до Югославії (1920).

Серед друзів та близьких знайомих Л. – М. Караулов, М. Суворін, О. Гарязін, М. Куплеваський та

ін.

***

ГОДІ «ПРЕСУВАТИ» УКРАЇНЦІВ

, з політичного кредо Т. Локотя

Російській національній політиці в цілях державного націоналізму вигідніше, практичніше

відкинути чисто інтелігентське почуття страху перед ознаками «українського»сепаратизму,

проникнутися вірою в здоровий глузд народних малоросійських мас і імущих інтелігентських

верств малоросійського населення, котрі органічно не можуть симпатизувати сепаратизму, – і

зовнішню репресивність в «українському» питанні замінити спокійнішою, але такою, що твердо

стоїть на принципі єдиної російської державності національною терпимістю.

СПРАВЕДЛИВІСТЬ ПО-РОСІЙСЬКИ, з статті Т. Локотя в газеті «Київ» за 12 січня 1910 р.

Ну, а для кого ж Росія? Росія для євреїв? Росія для німців? Росія для англійців? Дивовижна у нас

логіка! Якби німцеві сказали, що Німеччина не для німців, або що ганебно говорити – «Німеччина

– для німців», він би визнав це в кращому разі – за дурість, за повну відсутність національної і

державної самосвідомості. А у нас... вважається не лише некультурним, а просто навіть

непристойним думати і говорити «Росія для росіян!»

...Це абсолютно не означає, що ми хотіли б не пускати до Росії німців, англійців, американців,

китайців... Це означає лише одне: всякий російський громадянин повинен свято поважати свою

державу, як ціле, а окремим народностям, що входять до складу держави, відводити те місце, яке

належить їм за справедливістю!

НАЦІОНАЛІЗМУ ВАРТО ПОВЧИТИСЯ У ЄВРЕЇВ, з статті «Націоналізм і євреї»

Усі сильні, багаті і культурні нації – глибоко і міцно національні. ...Найсильніші, найяскравіші

націоналісти в Росії, звичайно – євреї! ...Саме у євреїв росіяни, – ще слабкі, не солідарні, не

організовані, – повинні б вчитися здоровому націоналізму.

РАДЯНСЬКЕ САМОДЕРЖАВСТВО, з книги Т. Локотя «Завоювання революції»

Це не було відновленням царської влади, але це було безперечно відновленням самодержавства.

Лише відчуття історичної гидливості не дозволяє багатьом з нас називати більшовицьку владу

самодержавством, оскільки історичне самодержавство було владою ....нормальною і творчою, не

зважаючи на свою «необмеженість», так мало прийнятну з сучасної, конституційної, точки зору.

...Російська революція змінила форму державного управління в Росії, ...проте не змінила суті

державного управління самодержавства, зредукувавши його до форм ще грубіших і

деспотичніших у вигляді радянського самодержавства.

УБОГІСТЬ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ, з доповіді Т. Локотя «Завоювання революції» та ідеологія

російського монархізму»

Ми знаємо, для кого цінні «завоювання революції» і хто їх, тому, визнає справді переконано: вони

цінні виключно ворогам Росії, російського народу! Вони цінні тільки тим, хто свідомо хотів і хоче

політичного ослаблення Росії, духовного розтління і економічного виснаження російського

народу, аби тим вірніше захопити і укріпити за собою економічну і політичну владу над Росією! І

якщо, на жах і ганьбу, знаходяться ще навіть щирі, патріотично налаштовані російські люди, котрі

продовжують твердити завчений мотив про «завоювання революції», то це вже – убогість

політичної думки, надзвичайно трагічна для частини російського суспільства!

НАРОДНІ ВИМОГИ І ОЧІКУВАННЯ, зміст книги Т. Локотя «Перша Дума: статті, замітки і

враження колишнього члена Державної Думи»

I розділ. Виборний період.

Показана роль політичних партій в провінційних виборах, передвиборних зборів, народних вимог і

очікувань.

II розділ. Партійне угрупування Першої Думи.

Діяльність конституційно-демократичної партії; освіта і розвиток трудової групи; взаємні

стосунки цих двох вирішальних груп в Думі.

III розділ. Головні моменти в житті і діяльності Першої Думи.

Аналіз основних законодавчих актів, обговорення «Зворотної адреси Державної Думи на Тронну

промову», Міністерської декларації, відміни страти, знищення станів тощо.

IV розділ. Аграрне питання.

V розділ. Висновок.

Розглядає взаємини Першої Думи і Другої Думи з урядом.

УРЯД, ЯКИЙ РОЗПУСКАЄ ПАРЛАМЕНТ, ПОЗБАВЛЯЄ СЕБЕ ПРАВА ЗБИРАТИ

ПОДАТКИ, «Виборзька відозва», яку підписав Т. Локоть

Громадяни! Стійте міцно за понівечені права народного представництва, стійте за Державну Думу.

Жодного дня Росія не повинна залишатися без народного представництва. У вас є засіб досягти

цього: Уряд не має права без згоди народного представництва ні збирати податки з народу, ні

закликати народ на військову службу. А тому тепер, коли Уряд розпустив Державну Думу, ви

маєте право не давати йому ні солдатів, ні грошей.

9 липня 1906 року.

СПРАВЖНІ ДЕМОКРАТИ – ЛИШЕ НАЦІОНАЛІСТИ, з розвідки А. Іванова «Професор Т. В.

Локоть: шлях російського націоналіста»

Локоть встиг зарекомендувати себе як прихильник муніципалізації землі. ...Після розпуску Думи

він, як і більшість трудовиків і кадетів, підписав Виборзьку відозву. Але досить швидко

розчарувавшись в лідерах соціалістичного руху, професор Локоть став поступово правішати...

Він неодноразово заявляв, що справжні демократи можуть бути лише націоналістами. При цьому

причини виникнення і зростання популярності націоналістичних ідей в російській політичній

думці він бачив «не в «посиленій реакції», як звикла говорити прогресивна преса, і не в «загибелі

революції», як любить говорити крайня права частина, а ...в самому факті організації Державної

думи, як джерела оживляючого і підтримуючого ідею народного представництва».

...Націоналізм розумівся ним як явище безперечне передове і прогресивне.

...Проте спроби примирити демократичну, націоналістичну і консервативну ідеології поставили

професора в становище політичного маргінала, який постійно перебуває між двох вогнів, – справа

і зліва.

...Захищаючи ідеологію ...націоналізму, Локоть підкреслював істотну різницю між націоналізмом

державним і націоналізмом «племінним, антропологічним». Націоналізм державний, з погляду

професора Локотя, обгрунтовувався необхідністю і справедливістю відводити перші місця в

державі тим народностям, які поклали більше праці на створення даної держави. Націоналізм

«антропологічний» він підрозділяв на націоналізм етнографічний і сепаратистський, вважаючи,

що якщо до першого треба відноситися терпимо, то до другого – зі всією суворістю.

...Його погляд на єврейське питання був достатньо оригінальним для правих того часу:

виступаючи проти економічного панування єврейства в смузі осілості (перш за все, в Малоросії),

він пропонував боротися з єврейським капіталом, але не проти євреїв як народності, також

вважаючи за необхідне абсолютно відмінити смугу єврейської осілості, аби євреї штучно не

скупчувалися б в окремих регіонах Російської Імперії, тим самим викликаючи до себе негативне

ставлення з боку корінного населення.

У погляді на «українофільство» Локоть дотримувався думки, що останнє аніскільки не загрожує

відділенням Малоросії від Росії, оскільки асиміляція малоросів з великоросами йде «нестримно і

безперервно».

...Революцій, що вибухнули в 1917 р., Локоть не сприйняв. На його думку, хоча Лютнева

революція зовні і мала національний характер (в тому сенсі, що «вона викликала найширший,

справжній національний ентузіазм», а «супротивники революції і всякі скептики по відношенню

до неї були рішуче і із завзятим презирством просто відкинуті як «чорносотенці»), проте, не

зважаючи на цей національний ентузіазм, революція з глибшої точки зору не була справді

національною, оскільки те, що вона дала її творцям, не відповідало їх дійсним інтересам.

...Суть Лютневої революції, вважав професор, полягала у витісненні від джерел державної влади

«старостанового крупноземлевласницького класу» класом буржуазії, що росла, прагнучої ради

своїх особистих вигод зруйнувати стан держави. Проте насправді, творці Лютого змогли лише

зруйнувати старий лад, поступившись місцем енергійнішим більшовикам, які, прийшовши до

влади, незабаром відновили «самодержавство».