Конисский Григорий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

масонства – цієї «освіти у пітьмі».

Проповіді його захоплювали слухачів своєю щирістю. Все життя «сурмив» він, як вірний, пильний

страж на захист православ’я і не було перебільшенням, коли про нього говорили: він «за Церкву

святу до крові трудиться».

Архієпископ помер, завершивши неганебне сорокаліття святительства, повного зразкових

подвигів віри і терпіння. Життя і праця його, ставши надбанням історії, назавжди залишаться

живим завітом любові до правди, мужності і вірності обов’язку.

ВИДАТНА ОСОБИСТІСТЬ, з розвідки С. Лебедєва і Г. Стельмашука «Білоруський феномен»

Коли на російський престол зійшла Катерина II, вона, незважаючи на те, що була за походженням

німкенею, негайно взялася за захист росіян, які жили за межами імперії. Під тиском російського

посла у Варшаві 1768 року всі «дисиденти» Речі Посполитої, себто православні і протестанти

одержали рівність прав з католиками. Ця справедлива вимога була схвалена польським сеймом.

…В Білорусії відразу з’явилися видатні діячі, які стали духовними лідерами народу. Безсумнівно, найвидатнішим білорусом XVIII століття можна вважати Георгія Кониського.

Зі сходженням на престол Катерини II він подав їй скаргу, в котрій вказав на важке становище в

Польщі православних.

Синод хотів доручити йому керування Псковською єпархією, проте імператриця справедливо

знайшла, що він «потрібен у Польщі».

У 1765 році Кониський відправився до Варшави і подав королю Станіславові меморіал,

переведений потім на багато європейських мов, як зразок захисту віротерпимості.

Після першого розділу Польщі Кониський клопотав про возз’єднання уніатів із православ’ям.

…Завзята боротьба за права православних не призвели до серйозного успіху – польське

шляхетство було не здатне поставити урівень із собою схизматика.