Заблоцкий-Десятовский Андрей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ЗАБЛОЦЬКИЙ-ДЕСЯТОВСЬКИЙ Андрій Парфенович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Письменник, журналіст, історик, державний діяч. Псевдонім – Російський поміщик. Один з

фундаторів відміни кріпосного права на теренах Російської імперії (1841).

З дворянської родини.

Народився 4 (16) квітня 1808 р. на х. Напраснівці Новгород-Сіверського повіту Чернігівської

губернії Російської імперії (нині – Новгород-Сіверський район Чернігівської області України).

Помер 24 грудня 1881 р. (5 січня 1882) в м. Петербурзі (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Похований на Смоленському цвинтарі.

Закінчив Новгород-Сіверську гімназію (1824), фізико-математичний факультет Московського

університету (1827).

Працював чиновником Міністерства внутрішніх справ (1832-1837), Міністерства державного

майна (1837-1859), статс-секретар департаменту економіки Державної Ради (1859-1867), С 1867

член Комітету фінансів Державної Ради (1867-1875), член Державної Ради (1875-1880).

Член-кореспондент Петербурзької академії наук (1856).

Член Російського географічного товариства (1845).

Один з засновників і перший голова «Товариства для допомоги потерпаючим літераторам і

вченим» (1859).

Учасник VIII Міжнародного статистичного конгресу (1872).

Кавалер двох золотих медалей Російського географічного товариства.

Друкувався в «Землеробській газеті», журналах «Вітчизняні нотатки», «Російський вісник»,

«Журнал Міністерства внутрішніх справ», «Нотатки Російського географічного товариства»,

«Москвитянин», «Журнал Міністерства державного майна».

Як літератор дебютував книгою «Про способи дослідження кривих ліній другого порядку» (1831).

Потім настала черга статей «Про виховні будинки взагалі і особливо в Росії» (1833), «Про

відповідність простору землі з кількістю рук в селянському господарстві Харківської губернії»,

«Про кріпосний стан в Росії» (обидві – 1841), «Зауваження на статтю п. Хом’якова «Про селянські

умови» (1842), «Про те, що називається світом і що таке земля» (1843), «Причини коливання цін

на хліб у Росії» (1847), «Погляд на історію розвитку статистики в Росії» (1848), «Спогади про

Англію», «Господарчі афоризми» (обидві – 1849), «Рух народонаселення Росії» (1851), «Про

фінанси Австрії» (1865).

Наш земляк – автор книг: «Статистичний огляд Петербурга» (1833), «Статистичні дані про С.-

Петербург» (1836), «Ручна книга для грамотного селянина» (1854), «Огляд державних доходів

Росії» (1868), «Фінансове управління і фінанси Прусії» (1871), «Граф П. Д. Кисельов і його час»

(1882).

З.-Д. разом з В. Одоєвським видрукував чотири томи «Селянських читань» (1843-1848), «Розповіді

про Бога, людину і природу» (1849), котрі витримали численні перевидання.

Під його безпосереднім керівництвом виконано «Статистичний опис Київської губернії»,

обстежені українські ярмарки; він піднімав питання про складення «Географічно-статистичного

словника Російської імперії».

Ненадрукованими залишилися «Листи про гроші», в яких Заблоцький-Десятовський в популярній

формі виклав основи політичної економії.

Наш земляк до кінця життя головував на щорічних урочистих обідах в пам’ять про реформу 19

лютого 1861 р.

Серед друзів та близьких знайомих З.-Д. – В. Одоєвський, А. Краєвський, М. Мілютін, В. Боткін, К. Арсеньєв, А. Старчевський, К. Кавелін, В. Черкаський, В. Безобразов, Я. Соловйов, І. Аксаков, А. і В. Майкові, Є. Ламанський, І. Арапетов, Ю. Самарін, М. Бер, П. Кеппен, Д. Журавський, К.

Домонтович, П. Кисельов та ін.

***

УБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИ І ВЛАСНОСТІ,

з політичного кредо А. Заблоцького-Десятовського

Розвиток промисловості вимагає не лише убезпечення особи і власності, але й свободи мати

розпоряджатися своїм часом, працею і місцем проживання.

ДОПОВІДНУ ТРИМАЛИ В ЯКНАЙГЛИБШІЙ ТАЄМНИЦІ, з статті В. Опенька «Нема

пророків»

Заблоцький-Десятовський був переконаним супротивником кріпосного права. Граф Кисельов, бажаючи підкріпити свої припущення неспростовними фактами, доручив йому об’їздити влітку

1841 р. внутрішні губернії. Результатом стала записка «Про кріпосний стан в Росії»; розв’язання

питання ставився в ній на той же ґрунт, на якому все відбулося через два десятиліття.

З особливою силою повставав Заблоцький-Десятовський проти наміру звільнення селян без землі і

доводив неспроможність сподівань на систему полюбовних угод. Кисельов не зважився навіть