Десницкий Семен (fb2)

- Десницкий Семен [Справочник-дайджест] 21 Кб  (читать) (читать постранично) (скачать fb2) (скачать исправленную) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:



ДЕСНИЦЬКИЙ Семен Юхимович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Правознавець, просвітник, видавець, перекладач. Один з перших членів Російської академії наук.

Перший професор права Московського університету – не іноземець.

З міщанської родини.

Народився близько 1740 р. в м. Ніжині Київської губернії Російської імперії (нині – районний

центр Чернігівської області України).

Помер 15 (26) червня 1789 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ).

Навчався в духовній семінарії Троїцько-Сергієвої лаври, гімназії при Московському університеті

(1758-1759), Московському університеті (1759-1760), академії наук в Санкт-Петербурзі (1760-

1761), університеті шотландського м. Глазго (1761-1767).

Працював викладачем Московського університету (1767-1787). У відставку пішов з невідомих

причин.

Член Російської академії наук (1783).

Член Вільного російського зібрання (1771).

Друкувався у виданнях М. Новикова.

Серед творчих доробків Д. – «Слово про прямий і найближчий спосіб навчити юриспруденції»,

«Подання про заснування законодавчої, судової і караючої влади в Російській імперії» (обидві –

1768), «Слово про причини смертних страт в справах кримінальних» (1770), «Юридичні

міркування про речі священні» (1772), «Юридичні міркування про початок і виникнення шлюбу у

первісних народів» (1775), «Юридичні міркування про користь знання вітчизняного

закономистецтва» (1778), передмова до «Настанови землеробської» Т. Боудена (1780), примітки до

перекладеного ним тритомного «Тлумачення аглінських законів» У. Блекстона (1780-1782),

«Юридичні міркування про різні поняття, що їх мають народи про власність» (1781), «Промови,

виголошені на урочистих зборах імператорського Московського університету його руськими

професорами» (1819).

Готував юридичні тлумачні статті для академічного «Словника».

«Подання про заснування законодавчої, судової і караючої влади в Російській імперії» – це, за

суттю, проект політичних перетворень в Росії.

А «Тлумачення аглінських законів» надзвичайно позитивно оцінив О. Радищев у своїй «Мандрівці

з Петербурга до Москви», написавши: «Непогано було б змусити наших суддів мати цю книгу

замість святців».

Наш земляк вважав, що людство у своєму розвитку пройшло чотири стадії: 1) початкову; 2)

пастушу, ; 3) землеробську; 4) комерційну. Цим стадіям відповідають різні форми як власності, так

і шлюбу, юриспруденції, релігійності і т. д. Найважливішою ланкою суспільного розвитку

визнавав приватну власність. Її основа, за уявленнями Д., – праця. Розмежовував право володіння і

право власності.

Критикував кріпосне право, відстоював права людини і громадянина, рівноправність жінок.

Вважав: юристам необхідні чотири науки – моралістична філософія, натуральна юриспруденція,

римське та національне право.

Першим на теренах імперії запровадив читання лекцій російською мовою, зустрівши шалений

супротив прибічників латини (1768). Суперечка зайшла настільки далеко, що проблемою мусила

перейнятися Катерина II, котра вирішила її на користь нашого земляка.

Незаангажовані історики одностайно вважають нашого земляка засновником російської

юридичної школи, який, до того ж, розробив теорію про права людини в імперії, видатним

представником світової юридичної думки свого часу.

Архів Д. втрачений внаслідок спалення Москви (1812).

Серед друзів та близьких знайомих Д. – А. Сміт, І. Третьяков, В. Робертсон, М. Новиков, Д.

Фонвізін, А. Фергюссон, Д. Блек, Х. Блер та ін.


***

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ,

з професійного кредо С. Десницького

Закони творити, судити за законами і вчиняти суд на виконання – ці три посади складають три

влади: законодавчу, судову і караючу, від яких залежать майже все головне правління в державах.


УСЕБІЧНИЙ ЗАХИСТ, складові прав людини за С. Десницьким

Права людини поділяються на:

1) права природні, які людина має для захисту свого тіла, честі, гідності і власності;

2) права набуті, які виникають у суспільстві від різного стану і знання людей у сферах влади;

3) права, які виникають від різних і взаємних справ між обивателями;

4) права, які належать до благоустрою і добробуту зручного утримування і безпеки обивателів.

ДІЯТИ ЗА ЗАКОНАМИ, з нотаток С. Десницького

Сам уряд нерідко приходить до замішання... Тому що міліонщики жахливу в усьому уряді можуть

вчинити мару. І можуть невідчутно від себе залежними зробити: і це знак не лише дурної, а й дуже

небезпечної комерції. Коли вона вся перейде до рук деяких багатіїв, які своїм безмірним статком

задавлять всіх інших і роблять таку не чуттєву в усьому монополію, або єдиноуправство, котрого

найпремудріший уряд передбачити чи відвернути не може.

...Аби суддя, один раз в цей ранг введений, до самісінької смерті суддею і залишався і щоб при

цьому йому повна влада дана була судити всякого без виключення так, що й апеляції на нього

робити нікому б не дозволялось, хіба що у випадку, коли він явно проти закону кого засудить.


МІСЦЕ ПОРЯД З МОНТЕСК’Є, з монографії Н. Мєрнікової «Мислитель світового масштабу»

…Десницький і Третьяков стали першими іноземцями, котрі одержали вчений ступінь у

Глазговському університеті. В архіві зберігся позитивний відгук на їхні роботи і рекомендації до

публікації. Проте захист не відбувся, тому що студенти одержали наказ повернутися на

батьківщину. Ступінь докторів їм присудили без захисту, що стало неабияким фактом у житті

навчального закладу.

…Однак після повернення до Петербурга молоді вчені зіштовхнулися з недовірою. Куратор

університету відмовився визнати їхні дипломи дійсними і зажадав перевірки. …Зберігся протокол

іспиту, який тримав С. Десницький. У деяких питаннях історії римського права він виявив більше

розуміння, ніж екзаменатори.

…З перших днів професорської діяльності Десницький висловився за реформування тієї

юридичної науки, котра переважала як на Заході, так і в Росії. …Домігся заснування кафедри

російського законознавства, яку очолював з 1773 р., потім поділу її на теоретичну і практичну і

став першим викладачем курсу російського права. З його кафедри до слухачів доносилося живе

слово про вищі початки справедливості.

…Учений першим трансформував норми російського законодавства в правові визначення і

створив цільну систему російського права.

…Він виступає за благополуччя і процвітання людей, закликає імущих йти назустріч бідним і

попереджає останніх про необхідність їх більшої активності.

Застерігаючи від небезпеки зайвого багатства, він, природно, був супротивником купецьких

монополій. Вважав необхідним контролювати виникнення негативних явищ і процесів в економіці

країни, вчасно їх припиняти, а позитивні тенденції заохочувати і розвивати. Виконувати цю

координуючу роль, на його думку, повинна держава; втручання держави в господарське життя

країни вважав безперечно обов’язковим.

...Десницький вперше в Росії висунув принцип поділу влади, який бачив у тому, «щоб одна влада

не виходила зі своєї межі в іншу». Але вони повинні бути не ізольованими, а розумно взаємодіяти, не виходячи при цьому за рамки своїх повноважень.

Учений пропонував і цивільні, і кримінальні справи розглядати привселюдно. Він першим вказав

на виховне значення гласного судочинства.

С. Десницький пропонував запровадити суд присяжних, рівний для всіх станів; висунув принцип

незмінюваності суддів, підготовці яких приділяв велику увагу.

А щоб не допустити сваволі губернських і міських воєвод, за дотриманням законності покликані

були стежити губернські суди, при яких пропонувалося створити особливе відділення для

розгляду скарг. Таким чином, у проекті С. Десницького вперше в історії російського права було

запропоновано встановити за адміністраціями судовий контроль!

Характер висунутих Десницьким пропозицій був таким, що здійснити їх в умовах того часу годі

було й думати, навіть публікацію з цілком зрозумілих причин відклали більш ніж на 130 років!

…Блискучу охарактеризував Десницького на урочистих зборах Московського університету

професор С. Морошкін: «Читаючи його твори, я абсолютно переконаний, що йому бракувало

тільки читачів і іноземного імені для того, аби зайняти місця поруч з Монтеск’є й інших

знаменитих юристів минулого століття» (1834).


ІДЕЇ НЕ ВТРАТИЛИ СВІЖОСТІ, з статті Г. Знаменського «Українське господарське право:

історія і сучасність»

Візьмемо відрізок історії української правової думки лише в сто років, з кінця XVIII і до кінця XIX

сторіч. Тут ми зустрічаємо славетні імена таких вчених– юристів, наших земляків, як С. Є.

Десницький , М. А. Балугьянський, К. Д. Ушинський, І. І. Янжул.

В їхніх працях якраз і можна знайти оригінальні ідеї, що торкаються і комерційного, і

господарського, і підприємницького права.

Ці ідеї до цих пір не втратили своєї свіжості.

АДАМУ СМІТУ ПОДОБАЛИСЯ УКРАЇНСЬКІ ПІСНІ, зі спогадів Б. Матвійчука «Галушки

готували і в Глазго»

Мене зацікавив один факт з життя А. Сміта. 1761 року російський посол в Англії князь О. Голіцин

домовився з ним про навчання двох студентів в університеті м. Глазго. Наслідуючи приклад

батька, імператриця Єлизавета Петрівна посилала найбільш здатних студентів на навчання в кращі

навчальні заклади Заходу.

Але чому О. Голіцин вибрав саме університет м. Глазго? Справа в тому, що сам на 50-60 р. ХVІІІ

ст. прийшовся розквіт шотландської культури. У цивілізованому світові знали і шанували

письменників Т. Смоллета, Р. Бернса, В. Скотта, економістів Д. Стюарта й А. Сміта, філософа Д.

Юма, медика У. Хантера, механіка Д. Уатта, одного з засновників сучасної хімії Д. Блека. І

більшість з перерахованих працювали в цьому університетові.

Коротше кажучи, в Глазго потрапили двоє студентів з Росії – Іван Андрійович Третьяков з Твері і

Семен Юхимович Десницький, родом з міщан м. Ніжина. Мене, природно, зацікавила подальша

доля земляка.

Вдалося з’ясувати, що після прибуття в Глазго російські студенти влаштувалися в приватному

пансіоні. Рідна держава виділяла їм по 100 фунтів на рік. Цього відверто не вистачало. Необхідно

було платити по 20 фунтів на рік за навчання, 25 фунтів йшло господарці пансіону, а треба було

ще вдягатися, купувати книги і свічі... Життя було нелегким.

У 1762 р. ховають Єлизавету Петрівну, на трон вступає Петро III. Потім – державний переворот,

організований Катериною II. Росії не до закордонних студентів. Гроші в них закінчилися, а тут ще

й серйозно занедужав І. Третьяков. І нічим навіть було оплатити візит лікаря...

С. Десницький звертається до А. Сміта. Професор домагається від ради університету позички по

20 фунтів кожному. Під власні поручництво.

Ці незгоди зблизили їх з викладачем. Він частенько запрошував хлопців на обід додому. Особливо

зацікавив А. Сміта швидкий і веселий С. Десницький. Один раз Семен самостійно приготував

екзотичне блюдо – галушки.

Члени клубу, куди іноді водив молодих друзів А. Сміт, з задоволенням слухали українських пісень

у виконанні С. Десницького.






MyBook - читай и слушай по одной подписке