Горбачевский Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

class="book">– Чи не буде це дуже рано? – сказав з деяким засмученням С. Муравйов.

– Ми помремо в самий час, – заперечив Матвій...

МРІЮ ПРО СВОЮ МАЛОРОСІЮ, з листа І. Горбачевського І. Пущіну

Несподівано і зненацька я одержав від тебе листа з грошима, дорогоцінний мій Іване Івановичу! І

не знаю, як висловити тобі мою подяку...

У моєму нинішньому житті лист – рідкість, майже подія. Вперше чую слово «Бронниці». І чому не

Москва, не Петербург, і що за Бронниці, що за Мар’їно, як ти туди потрапив і навіщо?

Ти запитуєш, що я роблю і що маю намір робити? Живу, як і раніше, в Заводі. Будівлі ті ж, люди ті

ж, яких ти знав, лампада горить, як і раніше. Тепер скажу, що маю намір робити: нічого і

залишатися назавжди в Заводі – ось відповідь...

…Коли виїдуть Бестужев і Завалишин у Росію, я один залишуся в Східному Сибіру, принаймні, я

більше не знаю, хто живе тут. Я залишуся один – і буду сидіти, як Марій на руїнах; я і сам руїна не

краща за Карфаген. Проте і зі мною, буває, трапляється слабкість непрощенна: я іноді мрію про

свою Малоросію, і тужу за нею. І чим більше старішаю, тим більше моя самітність нудиться, і

смуток долає.

Мені дивним здається, і іноді запитую сам себе, як це люди живуть і що їм бачиться після Чити,

Петровського Заводу, Ітанці і т.д. І після всього цього жити в Москві, Калузі і далі, і далі...

Які повинні бути враження, спогади? А побачення з рідними, зі старими знайомими...

Для мене все це здається фантазією і мрією...

АРХІВ ЗНИК БЕССЛІДНО, з книги Н. Ейдельмана «Друга половина»

…Нотатки Горбачевського... Без Івана Івановича ми знали б незмірно менше про найважливіші

події – в Товаристві об’єднаних слов’ян, повстанні Чернігівського полку. Справді, головних

лідерів Південного товариства – Сергій Муравйов-Апостол, Пестель, Бестужев-Рюмін – повісили;

вони не змогли записати своїх спогадів. Слідчі матеріали над сотнями учасників південного

повстання дотепер не знайдені. Як не парадоксально, але значній, порівняно недавній історичній

події, загрожувало забуття, зникнення...

Проте осіннім днем 1825 року молодий Іван Горбачевський обмінявся з Сергієм Муравйовим-

Апостолом клятвою: хто з них залишиться живий, той напише про їхню справу.

Один залишився – і свої власні спогади об’єднав з безліччю інших. Обходячи друзів, він змушував

їх розповідати. Смертельно ризикуючи, тому що за це йому загрожувала каторга, навіть страта, –

він зібрав і зберіг...

…З трьох «закоренілих» декабристів-сибіряків Михайло Бестужев усе-таки виїде вмирати з

Забайкалля до Москви; Горбачевський захоче залишитися в Петровському Заводі, Завалишин – у

Читі. Першому – вдасться, другому – ні!

…Горбачевський залишився за Байкалом, у Петровському Заводі. Самотній старий продовжував

писати.

Величезний архів його зник безслідно. Крім нотаток, котрі у рік смерті автор відправить на захід...

…80-літня жителька Петровського Заводу Ганна Колобова, звичайно, не може пам’ятати

декабриста, але стверджує, що на горищі її будинку, який раніше належав Горбачевському, ще в

20-х роках зберігалися якісь папери. Не виключено, вони де-небудь ще чекають свого відкривача?

Осторонь від декабристських могил, на пагорбі, – великий чорний чавунний хрест, особливий, не

схожий на жоден з могильних хрестів, як і людина, що лежить під ним.

«Залишилося після нього, – запише один з засланих, – грошей 14 рублів. Очікуючи смерті, він

заздалегідь закупив для похорону і поминок риби і усякої всячини... Незадовго до смерті просив

покласти його не на цвинтарі, а по сусідству, в полі, на вершині пагорба, аби він міг дивитися на

вулицю, де, як не жив, але жив... Так і зробили...».

Сюди він приходив дивитися з обриву, його очима ми дивимося на ставок, біля якого колись

працювали каторжні декабристи. Велика сибірська магістраль пройшла безпосередньо поблизу

цвинтаря і пагорба через сорок років після його смерті. Він любив тут стояти – тут пройшло його

життя, тут писав свої спогади.

Звідси добре видна хата, на якій сьогодні табличка: «Будинок, де жив і помер декабрист

Горбачевський Іван Іванович . 1839-1869».

ОДРУЖИМОСЯ НА ЦАРІВНАХ, з нарису Л. Пашкіної «Сім’я О. Пугачова в Кексгольмську»

У липні 1826 року в Кексгольмську фортецю доставили декабристів. Один з них – І. І.

Горбачевський – залишив нащадкам розповідь, записану П. І. Першиним у Сибіру й опубліковану

наприкінці XIX століття в «Історичному віснику»