Галинковский Яков [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

(Олександр Семенович, давнішній друг), перекладач Галинковський..., молодий перекладач

Корсаков, ще дехто. Це було 2 лютого.

Нарешті, всілися і почалося читання. Поет Жихарєв продекламував старі вірші Державіна. Після

того читали інші.

Між іншим, Крилов, вигадник віршів і комедій, людина років сорока, товстий і неохайний, з

нерухомим обличчям і лукавим поглядом, прочитав свою байку «Селянин і Смерть». На терени

байкарства вступив він недавно. Читаючи з удаваною байдужістю, він гострозоро поглядав, яке

враження справляє.

На наступних зборах відбувалося, загалом, те ж саме. Пожвавлення великого не було, молодь

читала не багато і не Бог знає що. Шишков оповістив про нову поему Шихматова «Пожарський, Мінін і Гермоген», божився, що річ геніальна, проте йому не повірили.

Втім, на вечорі у гр. Хвостова вперше з’явився поет Гнідич з 7-ою піснею «Іліади», відмінно

переведеної александрійським віршем. Хоча Галинковський відзначив, що краще перекладати

Гомера гекзаметром, – всі, проте ж, були в захопленні. Неприємно було лише те, що перекладач, на одне око кривий і весь якийсь настовбурчений, без всякої потреби напружував свій голос до

крику. Здавалося, ще трохи і наживе собі сухоти.

АВТОРСЬКА ПРИСВЯТА, дарчий надпис Я. Галинковського на примірникові книги «Ранок

чарівної статі»

Його Високопревосходительству Петру Корниловичу Сухтелену (дипломат, бібліофіл – авт.), шановному любителеві наук, витівок і словесності на знак щирого шанування і відданості, цей

малий пам’ятник праць своїх присвячує

Автор.

У Спб. Січ. 20.1808.