ВОРОНИЙ Георгій Феодосійович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Математик. Фундатор сучасної аналітичної теорії чисел. В інформатиці існує науковий термін
«діаграма Вороного».
З викладацької родини. Батько, Вороний В., – професор.
Народився 16 (28) квітня 1868 р. в с. Журавці Пирятинського повіту Полтавської губернії
Російської імперії (нині – Варвинський район Чернігівської області України).
Помер 7 (20) листопада 1908 р. в м. Варшаві (Польща). Похований за заповітом у рідному селі.
Навчався в Бердянській, Прилуцькій гімназіях, закінчив математичне відділення Петербурзького
університету (1885-1889).
Працював викладачем Варшавського університету (1894-1908).
Член-кореспондент Петербурзької АН (1907).
Член Московського математичного товариства (1898).
Лауреат премії ім. академіка В. Буняківського (1897).
Наш земляк – автор низки фундаментальних відкриттів, нових наукових напрямів. Більшість з них
стосуються геометрії багатогранників та геометрії чисел. Стимулювавши розвиток аналітичної
теорії чисел, вони знайшли найширший спектр практичного застосування: від комп’ютерної
графіки, офтальмології, кристалографії до проблем розпізнавання образів і створення штучного
інтелекту.
Перу В. належать доробки: «Про цілі алгебраїчні числа, які залежать від кореня незвідного
порівняння третього ступеня» (1894), «Про одне узагальнення алгоритму неперервних дробів»
(1897), «Про одне завдання з теорії асимптотичних функцій» (1903), «Властивості позитивних
досконалих квадратичних форм» (1907), «Дослідження про примітивні паралелоедри» (1908-1909).
Помер В. раптово від хвороби нирок.
Його пам’яті вчені світу присвятили три Міжнародні конференції з теорії чисел, які пройшли у
Києві (1993; 1998; 2003).
Серед друзів та близьких знайомих В. – А. Марков, Г. Мінковський, Б. Делоне, В. Серпинський та
ін.
***
ЖАГА ДО ПОШУКІВ
, з життєвого кредо Г. Вороного
Жага до пошуків, до відшукання нових властивостей і відношень величин розвинулась у мене
неймовірно; я через силу випускаю перо з рук.
СИДЖУ І ПИШУ, ПИШУ, з щоденника Г. Вороного
29 березня 1887 р.
Я по 12 годин підряд обчислюю об’єми геть не потрібних мені пірамід і таке інше, і раптом, на
найцікавішому місці – швах! Виходить ні Богові свічка, ні чортові коцюба!
10 квітня 1887 р.
Цілих десять днів я не писав свого щоденника, але не тому, що було ліньки, а просто за браком
часу. Весь Страсний тиждень я сидів над розрахунками сонячного і місячного затемнень. Здається,
щодо першого я одержав хибний результат. Доведеться переглянути деякі частини обчислень.
16 травня 1887 р.
Я відчуваю в собі силу, маю бажання працювати, але для цього слід позбутися завеликої кількості
знайомств. Моя кімната – якийсь готель, в ній постійно повно відвідувачів.
25 грудня 1888 р.
Вчора я завершив розпочате мною доведення теореми Адамса, який про останню теорему сказав,
що він не може її довести, але що він не має жодних сумнівів щодо її істинності. Я довів її цілком
строго, так що раніше накреслене є окремим випадком, але мені довелося додати одну лему…
9 січня 1889 р.
Я не хотів починати свого щоденника, доки не дізнаюся напевно, що робота, яку я представив
професору Маркову, ним схвалена. …Він мені сказав, що якби розібратися з літературою цього
питання, то можна було б надрукувати мою працю. Я сказав, що хотів би трохи зачекати, бо
продовжив свою роботу.
Він мені сказав, що він проглядав таблицю чисел Бернуллі і не впевнений, що можна знайти закон
чисельника, бо там з’являються дуже великі прості числа. У відповідь я представив йому теорему, яка вводить ці прості числа…
4 березня 1889 р.
Учора я написав ці рядки і одразу ж засів за роботу. І ось за кілька годин я перевернув усю свою
попередню роботу. Все, що там було неясного, все це виводиться так просто, що кращого й
бажати не треба
6 серпня 1889 р.
Тож прощавай, Олю, прощавай, Журавко! до нової весни я загорнусь у свою броню і, як уві сні,
буде ввижатися мені це літо, яке дало таки мені, крім сил і здоров’я, ще й ті крихітки щастя, які, я
знаю, так часто буду знову переживати, читаючи в Петербурзі свій щоденник, збираючи їх із тих
розмов з Олею, які я записував, і всього того, що так часто змушувало битись моє серце...
31 грудня 1889 р.
Найнеобхідніші справи, обов’язки – все це відступає на задній план, і я без кінця сиджу і пишу, і
пишу...
20 лютого 1908 р.
Я маю великі успіхи в розв’язанні задачі, над якою працюю, тим часом здоров’я моє дедалі гіршає.
Вчора я вперше чітко уявив собі алгоритм, який повинен розв’язати всі питання теорії форм.
ТВОРЕЦЬ ГЕОМЕТРІЇ ЧИСЕЛ, з оцінки діяльності Г. Вороного Б. Делоне
Глибина і важливість його численних досліджень залишили глибокий слід в сучасній теорії чисел.
Поряд із Мінковським Вороний є творцем геометрії чисел. Роботу Вороного 1903 року про число
точок під гіперболою треба вважати віхою, з якої починається сучасна аналітична теорія чисел.
У Вороного всього шість великих і шість малих праць. Кожна з великих праць – або капітальна в
даному обсягу, або відкриває велику ділянку досліджень; навіть кожна мала праця Вороного
незвичайно оригінальна і часом no-новому спрямовує дослідження.
ОБЧИСЛЮВАЛЬНА ГЕОМЕТРІЯ ПОЧАЛАСЯ З «ДІАГРАМИ ВОРОНОГО», оцінки
діяльності Г. Вороного О. Айхгольцером і Ф. Ауренгаммером
Діаграми Вороного було введено в теоретичну комп’ютерну науку близько двадцяти років тому.
Відтоді їх стали повсюдно використовувати при конструюванні геометричних алгоритмів, так що
дехто датує народження обчислювальної геометрії саме цим моментом.
Дійсно, значний процент статей з обчислювальної геометричної літератури прямо чи
опосередковано пов’язаний із діаграмами Вороного і спорідненими структурами.
ГЕНІАЛЬНИЙ МАТЕМАТИК, зі спогадів Д. Граве
Георгій Вороний – геніальний український математик. Він під час свого перебування в
Петербурзькому університеті займався з гідним подиву успіхом кубічною областю і в цій області
зробив геніальне відкриття. Він узагальнив на кубічну область алгоритм неперервних дробів, що
дає алгебричні одиниці в квадратичній області. Це узагальнення марно шукали з часів Ейлера
протягом XIX століття усі найвидатніші математики. Вийшов таким чином алгоритм Вороного.
БЛИЗЬКІ ПОПЛАТИЛИСЯ СВОБОДОЮ, з розвідки Г. Ситої «Праця і геній Георгія
Вороного»
З Журавкою Георгій Вороний був тісно пов’язаний упродовж всього свого життя – щорічно
приїздив до рідних на літній відпочинок, тут обмірковував свої наукові праці.
…Мальовничий пагорб над Удаєм у Журавці придбав для свого постійного проживання дід
Георгія Вороного – Яків, який замолоду чумакував, а зібравши грошей, зайнявся селянською
справою.
…Батько Георгія – Феодосій Вороний (1837-1910), майстер російської філології, працював
професором у Ніжинському ліцеї (І864-1872), а згодом очолював гімназії в Кишиневі, Бердянську,
Прилуках. Ще в роки свого студентства в Київському університеті він став ініціатором створення
безкоштовних недільних шкіл для робітничої молоді...
Ідею створення недільних шкіл підтримав Тарас Шевченко, 1859 року він відвідав подільську
школу і наступного року подарував їй 50 примірників свого «Кобзаря».
…Власним коштом Феодосій Вороний побудував у Журавці школу для сільських дітей. У школі
влаштовували лекції, концерти, спектаклі для місцевих жителів, а зібрані гроші йшли на
поповнення народної бібліотеки...
В 30-ті роки родина Георгія Вороного розділила трагічну долю свідомої української інтелігенції, поплатившись свободою, а дехто навіть життям. Під час «розкуркулювання» Ольга Митрофанівна
змушена була негайно (за одну ніч) виїхати з родиною. Більше вони не вертались.
Георгій Вороний мав шестеро дітей, чотири дочки і два сини.
Один із синів Георгія Вороного Юрій, – став вченим-хірургом, він першим у світі зробив
пересадку нирки людині (1934 рік). Чи багато кому в Україні нині відомий цей факт?
Нелегкою була доля Марії. Вона з сім’єю жила в Білій Церкві, викладала українську мову.
Чоловіка її, Василя Василенка, ветлікаря, заарештували і закатували, тому що він відмовився
доносити на свого підлеглого, до того ж мав необережність одягати українську сорочку. Сама
Марія також отримала свій строк – 10 років, – і відбувала його на Далекому Сході.
Марія була великою оптимісткою. Вона мала добре серце, яке не зачерствіло від довгих років
поневірянь. Відходячи з життя – а це було в 1984 році, – вона заповідала авторові цих рядків не
забувати її родини, того доброго, що вони зробили на землі. «Мій дід, батько, його брати і діти –
вони були справжні, – казала Марія, – бо нас у родині вчили ніколи не думати про багатство – та
багатими ми ніколи й не були, – і навіть не про славу, а тільки про славу України».
Рукописи Г. Вороного, кілька зошитів його математичного щоденника та інші документи були
збережені його сім’єю і передані до відділу рукописів бібліотеки АН України, де вони тепер
зберігаються.
ВИНАХОДИ РУХАЮТЬ НАУКУ ВСЕ ДАЛІ, з монографії М. Медведєва «Метод Вороного –
Делоне в дослідженні структури некристалічних систем»
Ідея про те, що для будь-якого центру з деякого ансамблю можна виділити область простору,
котра відноситься до даного центру, виникала неодноразово. Мабуть, найраніша ілюстрація...
здійснена Декартом і відноситися до 1644 року. Наступними, хто займався цією проблемою, були
Гаус, Диріхле і Вороний.
Після цих робіт природною областю застосування багатогранників Вороного стала
кристалографія. ...Наступним незалежним відкриттям багатогранників Вороного є осередок
Вігнера-Зейтца. Ця побудова – одна з можливостей вибору простого кристалічного осередку, який
заповнює при трансляції весь простір.
Ми розробили цей метод для аналізу просторового розподілу в білковій глобулі. Розроблено
алгоритм пошуку тривимірних поліедрів Вороного. Написана програма, дозволяюча прочитувати з
файлів PDB-банка інформацію про координати атомів в молекулі білка і проводити розрахунок за
тривимірною побудовою поліедрів Вороного.
Последние комментарии
8 часов 10 минут назад
8 часов 13 минут назад
2 дней 14 часов назад
2 дней 18 часов назад
2 дней 20 часов назад
2 дней 21 часов назад