Вороной Георгий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

class="book">31 грудня 1889 р.

Найнеобхідніші справи, обов’язки – все це відступає на задній план, і я без кінця сиджу і пишу, і

пишу...

20 лютого 1908 р.

Я маю великі успіхи в розв’язанні задачі, над якою працюю, тим часом здоров’я моє дедалі гіршає.

Вчора я вперше чітко уявив собі алгоритм, який повинен розв’язати всі питання теорії форм.

ТВОРЕЦЬ ГЕОМЕТРІЇ ЧИСЕЛ, з оцінки діяльності Г. Вороного Б. Делоне

Глибина і важливість його численних досліджень залишили глибокий слід в сучасній теорії чисел.

Поряд із Мінковським Вороний є творцем геометрії чисел. Роботу Вороного 1903 року про число

точок під гіперболою треба вважати віхою, з якої починається сучасна аналітична теорія чисел.

У Вороного всього шість великих і шість малих праць. Кожна з великих праць – або капітальна в

даному обсягу, або відкриває велику ділянку досліджень; навіть кожна мала праця Вороного

незвичайно оригінальна і часом no-новому спрямовує дослідження.

ОБЧИСЛЮВАЛЬНА ГЕОМЕТРІЯ ПОЧАЛАСЯ З «ДІАГРАМИ ВОРОНОГО», оцінки

діяльності Г. Вороного О. Айхгольцером і Ф. Ауренгаммером

Діаграми Вороного було введено в теоретичну комп’ютерну науку близько двадцяти років тому.

Відтоді їх стали повсюдно використовувати при конструюванні геометричних алгоритмів, так що

дехто датує народження обчислювальної геометрії саме цим моментом.

Дійсно, значний процент статей з обчислювальної геометричної літератури прямо чи

опосередковано пов’язаний із діаграмами Вороного і спорідненими структурами.

ГЕНІАЛЬНИЙ МАТЕМАТИК, зі спогадів Д. Граве

Георгій Вороний – геніальний український математик. Він під час свого перебування в

Петербурзькому університеті займався з гідним подиву успіхом кубічною областю і в цій області

зробив геніальне відкриття. Він узагальнив на кубічну область алгоритм неперервних дробів, що

дає алгебричні одиниці в квадратичній області. Це узагальнення марно шукали з часів Ейлера

протягом XIX століття усі найвидатніші математики. Вийшов таким чином алгоритм Вороного.

БЛИЗЬКІ ПОПЛАТИЛИСЯ СВОБОДОЮ, з розвідки Г. Ситої «Праця і геній Георгія

Вороного»

З Журавкою Георгій Вороний був тісно пов’язаний упродовж всього свого життя – щорічно

приїздив до рідних на літній відпочинок, тут обмірковував свої наукові праці.

…Мальовничий пагорб над Удаєм у Журавці придбав для свого постійного проживання дід

Георгія Вороного – Яків, який замолоду чумакував, а зібравши грошей, зайнявся селянською

справою.

…Батько Георгія – Феодосій Вороний (1837-1910), майстер російської філології, працював

професором у Ніжинському ліцеї (І864-1872), а згодом очолював гімназії в Кишиневі, Бердянську,

Прилуках. Ще в роки свого студентства в Київському університеті він став ініціатором створення

безкоштовних недільних шкіл для робітничої молоді...

Ідею створення недільних шкіл підтримав Тарас Шевченко, 1859 року він відвідав подільську

школу і наступного року подарував їй 50 примірників свого «Кобзаря».

…Власним коштом Феодосій Вороний побудував у Журавці школу для сільських дітей. У школі

влаштовували лекції, концерти, спектаклі для місцевих жителів, а зібрані гроші йшли на

поповнення народної бібліотеки...

В 30-ті роки родина Георгія Вороного розділила трагічну долю свідомої української інтелігенції, поплатившись свободою, а дехто навіть життям. Під час «розкуркулювання» Ольга Митрофанівна

змушена була негайно (за одну ніч) виїхати з родиною. Більше вони не вертались.

Георгій Вороний мав шестеро дітей, чотири дочки і два сини.

Один із синів Георгія Вороного Юрій, – став вченим-хірургом, він першим у світі зробив

пересадку нирки людині (1934 рік). Чи багато кому в Україні нині відомий цей факт?

Нелегкою була доля Марії. Вона з сім’єю жила в Білій Церкві, викладала українську мову.

Чоловіка її, Василя Василенка, ветлікаря, заарештували і закатували, тому що він відмовився

доносити на свого підлеглого, до того ж мав необережність одягати українську сорочку. Сама

Марія також отримала свій строк – 10 років, – і відбувала його на Далекому Сході.

Марія була великою оптимісткою. Вона мала добре серце, яке не зачерствіло від довгих років

поневірянь. Відходячи з життя – а це було в 1984 році, – вона заповідала авторові цих рядків не

забувати її родини, того доброго, що вони зробили на землі. «Мій дід, батько, його брати і діти –

вони були справжні, – казала Марія, – бо нас у