Наковальнин Сергей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

НАКОВАЛЬНІН Сергій Федорович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Перекладач, видавець. Перший видавець найповнішого зібрання творів Ф. Прокоповича на

теренах Російської імперії.

З військової родини. Батько, Наковальнін Ф., – полковник царської армії, комендант м. Ніжин.

Народився в 1732 р. в м. Ніжині Ніжинського полку Російської імперії (нині – районний центр

Чернігівської області України).

Помер в 1772 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ).

Навчався в Сухопутному кадетському шляхетному корпусі (1750-1760).

Був викладачем Сухопутного кадетського шляхетського корпусу (1760-1767), прокурором

московського Судного приказу (з 1767).

Як літератор дебютував разом з І. Гречем випуском «Політичної географії» – першим подібним

підручником на теренах Російської імперії (1758).

Наступний доробок – найповніше зібрання творів Ф. Прокоповича – став головним у житті. Для

цензури до Св. Синоду Н. подав 43 проповіді славетного земляка, одну з яких до друку не

схвалили (1760).

У передмові Н. назвав Ф. Прокоповича «зачинателем нової руської літератури». В той же час він

був змушений виправдовувати «нерівність» авторської мови, «засміченої» простонародними

словами й українізмами, які «в Великій Росії не вживаються».

Дозвіл вдалося отримати лише на 1200 екземплярів. І тоді Н. власним коштом видрукував ще 3800

книг.

Готував Н. і німецьке видання книги «Феофана Прокоповича слова та промови повчальні,

похвальні й вітальні, зібрані деякі другим друком, а інші вперше друковані», проте далися взнаки

фінансові негаразди – за борги наклали арешт навіть на частину третю російського тиражу (1769).

Та історія все розставила на свої місця: нині видання Н. вважається найповнішим зібранням творів

Ф. Прокоповича.

Серед друзів та близьких знайомих Н. – О. Сумароков, М. Херасков, І. Греч, А. Нартов, М.

Бецький, П. Пастухов та ін.

***

ЄВРОПЕЙСЬКА СХОЛАСТИКА

, з політичного кредо С. Наковальніна

Європа, занурена в неуцтво, в епоху Середньовіччя лежала і замість Ціцерона і Вергілія з

потішанням читали непридатні схоластичні твори.

БЕЗФОРМНА АГЛОМЕРАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ, з статті М. Бассіна «Росія поміж Європою та Азією»

Тоді як Ніл і Середземне море з легкістю були визнані кордонами, що відокремлюють Азію і

Європу від Африки, кордон між Азією і Європою залишалася проблематичним. Греки були

впевнені, що ним можна вважати водний шлях, який проходить на північному сході, – Егейським

морем, через Дарданелли і Босфор до Чорного моря... Ця фантастична картина світу утримувала

свої позиції понад тисячоліття...

...Ставало ясним те, що Дон був достатньо скромним і звивистим та й тік не від північного океану.

...Відповіддю на проблему став пошук іншого кордону.

...Переконання росіян драматичним чином змінилися в першій чверті XVIII сторіччя, коли Петро

Великий зробив реформу російської держави і суспільства. Ці реформи мали на увазі

фундаментально нове розуміння відмінності між Європою і Азією і значення цієї відмінності для

Росії. Нова ідеологія щиро визнавала єдине у своєму роді значення європейського континенту і

безумовну перевагу європейської цивілізації...

Можливо, найбільшим виразом цих старань була спроба надати європейську форму самому

характеру Росії як політичної єдності. Формально знехтували архаїчною назвою Московія як

царства. Замість цього, Росія з величезною помпою і відповідними церемоніями була проголошена

колоніальною імперією відповідно до європейської моделі, на чолі з правителем, який тепер був

імператором, а не царем. Ця спроба трансформувати політичну ідентичність Росії зробила

необхідним змінити і геополітичний образ країни, щоб створити щось більш впізнано європейське

замість величезної і досить безформної агломерації земель і народів, що розкинулася по

Східноєвропейській рівнині і Північній Азії до Тихого океану.

За великим рахунком Росія також могла бути розділена на два найважливіші компоненти: з одного

боку – корінні землі або метрополія, котра належала європейській цивілізації, і з іншого – велика, але чужа, зовні-європейська колоніальна периферія.

Нове розуміння відмінності між Європою і Азією додало нової актуальності старій проблемі того

кордону, який розділяє їх, проходячи Росією. На відміну від