Мищенко Федор [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

МІЩЕНКО Федір Герасимович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Філолог, історик-еллініст, перекладач.

З купецької родини.

Народився 6 (18) лютого 1848 р. в м. Прилуках Пирятинського повіту Полтавської губернії

Російської імперії (нині – районний центр Чернігівської області України).

Помер 28 жовтня (10 листопада) 1906 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Місце поховання – не встановлене.

Закінчив Прилуцьке повітове училище (1860), 2-у київську гімназію (1866), історико-філологічний

факультет Київського університету св. Володимира (1870).

Працював викладачем Київського університету св. Володимира (1872-1884), Казанського

університету (з 1889).

Член-кореспондент Петербурзької академії наук (1895).

Друкувався в газеті «Зоря», «Київській старовині», «Філологічному огляді», «Київських

університетських повідомленнях», «Журналі Міністерства Народної Освіти», «Слові», «Учених

нотатках Казанського університету».

Перу М. належать розвідки «Фіванська трилогія Софокла», «Історико-літературне значення

комедії Аристофана Хмари» (обидва – 1872), «Відношення трагедій Софокла до сучасного поетові

справжнього життя в Афінах» (1874), «Божество Промефей в трагедії Есхіла», «Греція під

римським пануванням» (обидва – 1877), «Доісторична Греція», «Торговельні зносини афінської

республіки з Босфором» (обидва – 1878), «Еллінська цивілізація» (1879), «Про причини

політичного занепаду Греції» (1880), «Досвід з історії раціоналізму в Стародавній Греції» (1881),

«Легенди про царських скіфів у Геродота» (1886), «Спільність майна на Ліпарських островах»

(1891), «Суд присяжних в Афінах» (1892), «Вивчення античного світу в залежності від успіхів

науки і освіти» (1893), «Геродотівські вошоїди» (1898).

Автор низки статей з історії Греції та грецької літератури в 82-томному «Енциклопедичному

Словнику» Брокгауза – Ефрона.

Також переклав, забезпечивши фундаментальними передмовами і примітками, історичні доробки

Стратона (1880), Геродота (1888), Фукідіда (1887-1888), Полібія (1890-1899).

Серед друзів та близьких знайомих М. – І. Веселовський, С. Жебелєв та ін.

***

З ЛЮБОВ

’

ЬЮ І РОЗБРАТОМ

, з життєвого кредо Ф. Міщенка

Приймати життя як воно є: з його радощами і горем, з його хвилюваннями і турботами, з любов’ю

і розбратом.

***

КОРНЕЛІЙ ЗДАВСЯ У ПОЛОН

, з книги Полібія «Загальна історія. Книга I|» у перекладі Ф.

Міщенка

Доки одні споруджували човни, інші збирали команду і на суходолі навчали її веслуванню

наступним чином: (2) вони садовили людей на березі на лави в тому саме порядку, в якому вони

мали займати місця на суднах, посередині ставили келевста і привчали їх відкидатися разом назад, притягаючи руки до себе, а потім з простягнутими руками нахилятися вперед, починати і кінчати

ці рухи за командою... (3) Коли люди були підготовлені, римляни спустили на море щойно

споруджені кораблі, а після короткочасних серйозних вправ вони попрямували за наказом консула

вздовж Італії. (4) Справа в тому, що вождь римського флоту Гней Корнелій віддав наказ

корабельним начальникам плисти по спорядженні човнів до протоки, а сам з сімнадцятьма

суднами на кілька днів раніше попрямував до Мессенії, аби вжити необхідних заходів для

прийому флоту. (5) Коли випала нагода захопити місто ліпарійців за допомогою зради, Гней

Корнелій занадто легковірно понадіявся на це і, відпливши з згаданими вище кораблями, пристав

до самого міста. (6) Отримавши звістку про це в Панормі, воєначальник карфагенян Ганнібал

відправив сенатора Боодеса з двадцятьма кораблями. (7) Підійшовши сюди вночі, Боодес закрив у

гавані флот Гнея. На світанку команда вирішила втікати на суходіл, а сторопілий Гней не знав, що

робити, і здався ворогові.

1

***

ВОДУ З МОРЯ ЗАЧЕРПУВАЛИ ЧОВНАМИ, з книги Полібія «Загальна історія. Книга II|» у

перекладі Ф. Міщенка та І. Веселовського

Римляни, заготовивши плетені щити, снаряди і все інше для облоги міста, сподівалися завдяки

своїй чисельності впродовж п’яти днів придушити противника військовим спорядженням, не

врахувавши сили Архімеда і не передбачаючи, що можуть бути обставини, за яких одна людина

здійснить більше, ніж будь-яка множина рук. Але їм довелося переконатися в цьому на ділі.

...Коли кораблі перебували