Мартынов Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

МАРТИНОВ Іван Іванович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Поет, перекладач, видавець, громадський діяч. Першим переклав і видав найповніше, 26-томне,

зібрання творів грецьких класиків на теренах Російської імперії.

З родини священика.

Народився в 1771 р. в с. Переволочні Пирятинського повіту Полтавської губернії Російської

імперії (нині – Прилуцький район Чернігівської області України).

Помер 20 жовтня (1 листопада) 1833 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-

Петербург РФ). Похований на Смоленському цвинтарі.

Закінчив Полтавську духовну семінарію (1787), Олександро-Невську семінарію (1788-1792).

Працював викладачем Олександро-Невської семінарії (1792-1795), чиновником канцелярії Колегії

іноземних справ Росії (1795-1797), викладачем петербурзького Смольного інституту (1797-1803),

правителем справ Головного правління училищ (1804), керівником Департаменту народної освіти

(1804-1817).

Видавець журналів «Музи», «Північний вісник», «Ліцей».

Почесний член Вільного товариства любителів словесності, наук та мистецтв (1805).

Друкувався в журналах «Санкт-Петербурзький Меркурій», «Муза», «Санкт-Петербурзький

журнал», «Північний вісник», «Син Вітчизни», «Зоря», «Північний архів».

Як літератор дебютував добіркою віршів в журналі «Санкт-Петербурзький Меркурій» (1793).

М. – автор автобіографічних повістей «Парамон та Варочка», «Філон», «Техно-ботанічного

словника» (1820), «Трьох Ботанік, або Скорочення систем Турнефорта, Лінея та Жусьє» (1821).

Його перу належать переклади книг «Міркування про державне господарство» Д. Стюарта,

«Картини Італії» І. Меєра (обидві – 1798), «Листи про Італію» Ш.-М. Дюпаті (1800-1801),

«Посаг Сюзети, або Нотатки пані де Сенетер, нею самою написані», «Анакреонові вірші» (обидві

– 1801), «Суттєві відображення єства народних суспільств й різноманітних законів» І. Юсті,

«Філософське та політичне листування імператриці Катерини II з п. Вольтером», «Сен-Жюльєн,

або Нотатки одного батька сімейства» А.-Г. Лафонтена (усі – 1802), «Атала, або Кохання двох

дикунів у пустелі» Ф. Шатобріана (1803).

М. також написав «Нотатки» (1833), які за життя світу не побачили.

І все ж головним доробком М. слід вважати зібрання «Грецькі класики» (1823-1829), яке надовго

стало для жителів імперії своєрідною енциклопедією античності.

Заслуга М.-видавця – публікація уривку забороненої «Подорожі з Петербурга в Москву» О.

Радищева, позитивної рецензії на «Ябеди» В. Капніста (обидві – 1805), збірника «Твори студентів

в частині естетики» (1806), статті «Досвід Великобританії». М. відкрито полемізував з Ж.-Ж.

Руссо щодо тези француза відносно шкідливості освіти.

Як громадський діяч наш земляк брав щонайактивнішу участь в написанні статутів Харківського

та Казанського університетів, Царськосільського та Демидівського ліцею, був автором Руського

цензурного статуту й «Правил для випробування цивільних чинів». Він закликав вище суспільство

спілкуватися рідною мовою.

За його завданням ліцеїст О. Пушкін написав вірш «На повернення государя імператора з Парижу

в 1815 році» (1815).

Серед друзів та близьких знайомих М. – І. Крилов, М. Гнідич, В. Жуковський, Д. Язиков, В.

Малиновський, К. Батюшков, М. Сперанський, М. Львов, І. Дмитрієв, П. Строганов, Г. Державін,

І. Пнін, П. Завадовський, О. Розумовський, П. Словцов та ін.

***

ОПОРА САМОСВІДОМОСТІ,

з житєвого кредо І. Мартинова

Рідна мова має бути опорою національної самосвідомості і предметом гордості.

СПОДАВАЮСЯ НА ВАШУ МИЛІСТЬ, з листа О. Пушкіна І. Мартинову від 28 листопада 1815

р.

З Царського Села в Петербург

Милостивий государю, Іване Івановичу!

Вашій вищості було завгодно, щоб я написав п’єсу на приїзд государя імператора; виконую ваше

бажання.

Якщо ж почуття любові і подяки до великого монарха нашого, висловлені мною, виявляться не

вартими високого предмету, я буду щасливий, коли його сіятельство граф Олексій Кирилович

піднесе государю імператору слабкий твір недосвідченого віршомаза!

Сподіваючись на Вашу милість, честь маю, милостивий государ, Вашої вищості покірний слуга

Олександр Пушкін.

БЛИСКУЧІ ВИГАДКИ, з відгуку І. Мартинова на книгу Є. Кульман «Пієтичні спроби»

Не ставлячи за мету докладний розбір цієї книги, можна сказати взагалі, що видання її в світ