Левицкий Сергей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

вчинив комендант Новопетровської фортеці Іраклій Олександрович Усков, що відпустив

Тараса Григоровича в Астрахань «з виключенням з облікового складу», тому Шевченко при нагоді

завжди передавав йому свої щирі вітання і навіть подарував книгу Салтикова «Губернські нариси»

( за такий подарунок комендант Новопетровської фортеці дякував Шевченкові у листі),

поліцеймейстер Нижнього полковник Лапа, поліцейський лікар А. Г. Гартвіг. Люди, які знали

Тараса Григоровича особисто, або до того тільки чули про «єретика і піднаглядного», але вони

задля нього ризикували принаймні своєю кар’єрою. А ось Сергій Петрович Левицький, чиновник з

Оренбурга, був заарештований III Відділенням саме за зв’язки з Шевченком і був покараний.

ПРАВДИВІ ДУШІ, з нарису А. Курилка «Тарас Григорович Шевченко»

22 квітня 1850 р. Прапорщик Ісаєв подав донос командирові корпусу , що Шевченко ходить у

цивільному і живе на квартирі , а не в казармі. В. Обручов про це добре знав , але повинен був

реагувати на донос, що міг

дійти до столиці, до самого царя. Він дав наказ заарештувати Шевченка й зробити в нього обшук.

Наказ зумисне було давно в присутності горна, який, звичайно, встиг попередити Лазаревського, а

той Шевченка. Частину паперів, зокрема, листів, довелося спалити, захалявні книжечки й деякі

малюнки забрав Герм і згодом повернув поетові.

Проте заховати або знищити все не було змоги. Під час обшуку забрали частину листів С.

Левицького, А. Лизогуба, М. Олександрійського, альбоми з віршами та з малюнками , малярське

приладдя , книжки Шекспіра , Лермонтова, Пушкіна тощо.

Шевченка ув’язнили на гауптвахті, а 27 квітня Обручов наказав повернути його в 5-ий батальйон.

12 травня поета звільнили з гауптвахти й відправили до орська з наказом установити за ним

найсуворіший нагляд.

Командиром бота льону був той самий Мєшков , який раніше особливою чуйністю не визначався.

В наказі сказано, що крім батального й ротного командирів, за Шевченком повинні стежити

благонадійні унтер-офіцер та єфрейтор. Однак і в Орську знайшлись добрі люди. Зі спогадів

відомо, що він там зустрівся зі

своїм давнім другом П. Лаврентієвим, познайомився із засланням у солдати петрашевцем О.

Ханиковим.

Слідство проводилось паралельно в Оренбурзі і в Петербурзі (ІІІ відділ). При розгляді паперів

Шевченка в Оренбурзі особливу увагу привернув лист С. Левицького з Петербурга, в якому

сповіщалось про настрої

української інтелігенції, прихильників Шевченка, зокрема згадувався Микола Головко, магістр

математичних наук , походженням із Харкова: «...от де правдива душа».

Про листи знайдені в Шевченка, командир корпусу Обручов наділяв рапорт військовому

міністрові Чернишову. Цей доповів Миколі І, який наказав заарештувати «рядового» Шевченка ,

виявити винних, які дозволили йому листуватись й малювати, зокрема, командира 5-ого лінійного

батальйону та інших ближчих начальників. Після закінчення слідства перевести Шевченка в

інший окремий батальйон. Міністр передав царський наказ до ІІІ відділу та до Оренбурга.

ІІІ відділ наказав заарештувати Левицького й Головка.

Головко вистрілив у жандармського полковника й сам застрелився. Проте жодної таємної

організації жандарми не розкрили, незабаром Левицького випустили.

Микола І, вислухавши доповідь, сказав, що в порушенні вироку 1847 р. більша провина

начальства, а не Шевченка. В результаті суворі догани були оголошені командирові 5-ого

батальйону майору Мєшкову та капітан-лейтенантові Бутакову (останньому за те, що Шевченко

ходив у цивільному).

За зв’язки з поетом Ф. Лазаревського не підвищили по службі, а В. Рєпніна одержала листа від

Орлова з повелінням порвати зв’язки із Шевченком і не втручатись у справи Малоросії.

ПОМЕР ЗАМОЛОДУ, з книги «Спогади про Тараса Шевченка»

12 днів просидів він (Левицький С. – авт.) у фортеці, і хоча арешт не спричинив собою ніяких

наслідків для його служби, він сильно вплинув на його здоров’я: цей 28-річний хлопець, міцної

статури, раптом захирів, осунувся, і хоча начальство віднеслося до нього співчутливо, перевівши

його для поправки здоров’я на службу в Скуляни, через два роки він віддав Богові душу.

ФАКТ СМЕРТІ ВІД ШЕВЧЕНКА ПРИХОВАЛИ, з «Енциклопедії Оренбуржжя»

Земляк і друг братів Лазаревських, Левицький найближче стояв до Федора, у якого спочатку був

помічником, а потім, після призначення того чиновником