Левицкий Сергей (fb2)

- Левицкий Сергей [Справочник-дайджест] 21 Кб (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:




ЛЕВИЦЬКИЙ Сергій Петрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Мемуарист.

З учительської родини.

Народився в 1822 р. в м. Чернігові Російської імперії (нині – адміністративний центр однойменної

області України).

Помер 2 лютого 1855 р. в с. Скулянах Ясського повіту Бессарабської губернії Російської імперії

(нині – Унгенський район Республіки Молдова).

Закінчив Київський університет ім. св. Володимира (1845).

Служив чиновником Оренбурзької прикордонної комісії (1845-1847), помічником

столоначальника (1847-1848), столоначальником (1848-1855) Тимчасового столу з управління

Внутрішньою киргизькою ордою.

Познайомився з Т. Шевченком у перші дні заслання Кобзаря до Оренбурга, а саме 9 червня 1847 р.

Не тільки робив усе, аби полегшити сіру буденність поета, а й за дорученням останнього під час

відпустки зустрічався в Москві і Петербурзі з необхідними людьми, включаючи секретаря

міністра внутрішніх справ Редькіна, на предмет звільнення опального митця. Часто зустрічалися

земляки після повернення поета з Аральської описової експедиції до Оренбурга в кінці 1849 – на

початку 1850 р.

Під час арешту Шевченка у нього виявили лист С. П. Левицького від 6 березня 1850 р., що дало

привід жандармам притягти чиновника до слідства, заарештувавши за підозрою... в приналежності

до таємної організації. Провини не довели і звільнили під таємний нагляд поліції. Це так

позначилося на здоров’ї Л., що він передчасно помер.

Серед друзів та близьких знайомих Л. – Т. Шевченко, М. Головко, М. і Ф. Лазаревські, О.

Бодянський, О. Бутаков та ін.


***

ЛИХОМ – ОБ ЗЕМЛЮ

, з життєвого кредо С. Левицького

Більш як півкопи лиха не буде.

НЕ СУДИВСЯ, з послужного списку С. Левицького

16 січня 1850 (одночасно з наданням йому чотиримісячної відпустки) відбулося представлення

Левицького до нагородження у розмірі третини річної платні. Під судом і в штрафах не був.


ВШАНУЙ ЙОГО, з листа Т. Шевченка О. Бодянському від 3 січня 1850 р.

Я оце вже третій рік як пропадаю в неволі – в цім Богом забутім краї! тяжко мені, друже! дуже

тяжко! та що маю робить? Перейшов я пішки двічі весь киргизький степ аж до Аральського моря –

плавав по йому два літа, господи яке погане! аж бридко згадувати! не те що розказувати добрим

людям.

…Той, хто привезе тобі листа мого, наш земляк – Левицький, вшануй його... він мені у великій

став користі на чужині!


ВАС ЗГАДУЮТЬ, з листа С. Левицького Т. Шевченкові від 6 березня 1850 р.

Багацько єсть тут (у Петербурзі – авт.) таких, що згадують Вас, а Головко каже, щ Вас не стало, а

на місто того стало більш людей аж до 1000, готових стоять за все, що Ви казали.


БАЖАЮ ЛЕВИЦЬКОМУ ЗДОРОВ’Я, з листа Т. Шевченка Ф. Лазаревському в 1852 р.

Пошли Господи доброго здоров’я Левицькому. Спасибі вам, що ви про нього написали.


ДЕ ВІН ОБЕРТАЄТЬСЯ, з листа Т. Шевченка М. Лазаревському від 8 жовтня 1856 р.

Напиши мені, будь ласка, про Левицького, де він обертається.


РИЗИКУВАЛИ БАГАТО ЧИМ, з нарису В. Пеунова «Гіркі ліки від кохання»

Але в той час сталася незалежна від них подія, яка могла розлучити їх, вважай, назавжди: Тараса

Григоровича знайшов наказ оренбурзького військового генерал-губернатора В. А. Овручева (від

28 травня № 543), який визначав звільненому солдату Шевченко постійне місце проживання

Оренбург.

Із щоденника:

«23 (жовтня)

При світлі чудової пожежі ( Новгород – місто дерев’яне і завжди горіло із задоволенням ), годині о

9, зустрівся я з А. К. Шрейдерсом. Він повідомив мені, що про мене одержали формений папір на

ім’я тутешнього військового губернатора (колишній декабрист О. М. Муравйов ) від командира

Оренбурзького окремого корпусу. Для читання цього паперу зайшли ми в губернаторську

канцелярію, до правителя канцелярії, наймилішому з людей Андрія Кириловича Кадинського.

Папір свідчив про те, що мені забороняється в’їзд в обидві столиці і що я перебуваю під таємним

наглядом поліції. Хороша свобода! Собака на прив’язі.»

Попередження друзів дозволило Шевченкові уникнути відправки до Оренбурга на довічне

поселення.

Слід сказати, що правитель губернаторської канцелярії «наймиліший з людей» А. К. Кадинський,

ознайомивши з секретним документом «піднаглядного», вчинив посадовий злочин. Такий самий

злочин вчинив комендант Новопетровської фортеці Іраклій Олександрович Усков, що відпустив

Тараса Григоровича в Астрахань «з виключенням з облікового складу», тому Шевченко при нагоді

завжди передавав йому свої щирі вітання і навіть подарував книгу Салтикова «Губернські нариси»

( за такий подарунок комендант Новопетровської фортеці дякував Шевченкові у листі),

поліцеймейстер Нижнього полковник Лапа, поліцейський лікар А. Г. Гартвіг. Люди, які знали

Тараса Григоровича особисто, або до того тільки чули про «єретика і піднаглядного», але вони

задля нього