Кристалевский Стефан [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

1747-1753 рр. На ці потреби Сенат виділив 3959 рублів 30

копійок (по 1 рублю 70 копійок на людину).

ВИНИКЛА СУПЕРЕЧКА, з статті А. Литвинцева «Розіпнутий монастир»

21 серпня 1754 року єпископ Іркутська Софроній (Кристалевський) звів в сан протопресвітера

нерчинського священика Іллю Лебедєва і несподівано призначив його «замовником».

Намісник Успенського монастиря ієромонах Тихон був украй незадоволений цим призначенням.

Виникла навіть суперечка про «первостоятельство в Нерчинському соборі».

В результаті резолюцією преосвященного Софронія наказано було «монастирському намісникові

всі богослужіння, через духовний регламент, здійснювати в монастирі, а в місто їздити немає

чого».

ЇЖУ ВЖИВАВ НАЙПРОСТІШУ, з статті Г. Половцова «Кристалевський Стефан Назарович»

18 квітня 1753 року у Великому Успенському соборі Московського Кремля Софроній був

рукопокладений в єпископа Іркутського і Нерчинського. Архієпископ Московський і Севський

Платон, який брав участь в хіротонії, виклав йому батьківські повчання на майбутній подвиг,

оскільки був добре знайомий з особливостями сибірського духовного побуту, попереджав про

свавілля місцевих властей і радив підібрати надійних помічників.

Святитель Софроній не відразу відправився до єпархії, а, скориставшись порадою владики

Платона, почав підбирати освічених і духовно досвідчених співробітників. Він відвідав свою

першу Красногорську обитель, був і біля святинь Києва, де просив благословення у києво-

печерських догідників на своє служіння.

20 березня 1754 року святитель Софроній прибув до Іркутська. Спочатку він заїхав до

Вознесенського монастиря – місця проживання своїх попередників, молився на могилі святителя

Інокентія.

Для знайомства з паствою Софроній здійснив тривалі і важкі подорожі єпархією, відвідавши при

цьому Нерчинськ, Киренськ, Якутськ. Відвідини самовідданого ієрарха усюди вносили світло

євангельської істини і християнської любові.

Немало праці поклав святитель на облаштування і розширення Сибірської місії. З цією метою він

влаштовував місіонерські стани, сам особисто здійснював численні поїздки, повчав місіонерів,

піклувався як про духовні, так і про матеріальні потреби хрещених інородців.

Своє перебування на кафедрі Іркутська святитель ознаменував також ревним піклуванням про

благоліпне богослужіння, спорудження храмів, постачанням їх начинням, дзвонами, спорудження

архієрейського будинку, розбудову духовної семінарії, причому особисто розділяв працю

викладачів.

Він невпинно піклувався про етичне і матеріальне благополуччя духівництва. Відомі випадки

заступництва єпископа з приводу свавілля місцевих воєвод, котрі гнобили жителів краю.

Піклувався владика і про підвищення рівня життя ченців і черниць, призначаючи настоятелями

монастирів людей благочестивих, мудрих, діяльних, з великим життєвим і духовним досвідом.

У вересні 1754 р. святитель видав указ, в якому висловлював заклопотаність навчанням і

вихованням дітей. Духівництву ставилося в обов’язок навчання своїх дітей Часослову, Псалтирі, співу і абетці, причому учення «повинне здійснюватися зі всякою старанністю і крайньою

дбайливістю, аби діти могли обов’язок пономарювання і дяка виконувати завдяки достоїнствам

своїм».

Святитель Софроній прагнув повсюдно встановити статутне богослужіння. Особливими указами

він відновив правильні кадіння і благовіст.

Але серед багатьох турбот він не забував про своє внутрішнє духовне життя. Збереглося свідоцтво

келійника святителя Софронія, який повідомляє, що святитель «їжу вживав найпростішу і у малій

кількості, служив вельми часто, велику частину ночі проводив в молитві, спав на підлозі».

До кінця своїх днів святитель Софроній зберігав любов до Красногорської Золотоношської

обителі, яка викохала його в дні юності. Він постійно сприяв підтримці в ній всього благоліпного, посилав для цього необхідні засоби.

Відчуваючи погіршення здоров’я, Софроній подав прохання до Синоду про звільнення. Однак з

відповіддю з Петербургу зволікали, тому що важко було підібрати гідного наступника.

Останні дні життя святитель провів в молитовному подвигу.

НАУКОВЕЦЬ І ПРОСВІТНИК, з монографії В. Пешкової «Книжкова колекція єпископа

Іркутська Софронія Кристалевського у фонді наукової бібліотеки державного університету

Іркутська»

Одна з яскравих сторінок в культурній