Украинцев Емельян [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

вздовж Дніпра до витоку залишити порожнім. Взамін за царем залишали Азов

і містечка, недавно зведені на Азовському морі.

Росія відмовилася платити данину хану, з чим турки погодилися.

ТРИЧІ ЖАЛУВАЛИ ЗЕМЕЛЬНИМИ УГІДДЯМИ, з інтернет-сайту Міністерства іноземних

справ Росії

Уперше ім’я молодого піддячого згадується1665 р.; через сімох років Українцев переходить на

службу до Посольського приказу, який відав дипломатичними контактами Росії з зарубіжними

сусідами. В його стінах він пропрацював майже чотири десятиліття.

…У 1681 р. Українцев став головним у наказовій ієрархії й у чині думного дяка ввійшов до складу

Боярської думи.

…Українцеву довелося брати участь у військових діях – в ролі командира полку, сформованого з

піддячих, коли в 1689 р. трьохсоттисячна російська армія вдруге ходила походом на Крим.

Командував нею князь Голіцин… Похід був не зовсім вдалим. …Не тільки його (Голіцина – авт.), але й думного дяка звинуватили в непрофесійному командуванні.

«Не поклади, государ, на мене гніву за те, що зухвало написав тобі, тому що справді так було; і я

звертаюся, оскільки моя посада велить здоров’я твоє, государя мого, оберігати», – писав

Українцев Голіцину.

…Заслуги Українцева були оцінені дуже високо. Тричі, 1687, 1693 і 1701 рр., його обдарували

значними земельними угіддями (втретє – цілою підмосковною волостю з декількома селами).

СПОВІЩАЮ ПРО НАШ ПРИЇЗД, лист О. Українцева кошовому отаманові К. Гордієнкові

Божою милістю Найсвітлішого і державного Великого Государя Царя і великого князя Петра

Олексійовича, всея Великої, Малої і Білої Русі Самодержця і багатьох Держав, і земель, східних і

західних, і північних, отчича і дідича, і спадкоємця і Государя і власника: Думний дяк і

порубіжний комісар і намісник каргопільский Омелян Гнатович Українцев з почтом:

Його царської пресвітлої величності Війська Запорізького Низового отаману кошовому, пану

Костянтину Гордієнку і всьому славному і преповажному війська запорізького низовому

старшому і меншому братству бажаючи здоров’я і в усьому вдачі, і …приятельське направляємо

вітання;

У відповідності до недавно посланого нашою милістю листа …про …його царської величності

справи, ясновельможний Пане Гетьману, нині повідомляю… і про нашу подорож з турським

комісаром для визначення земель і кордонів, які його царській величності належать… і Війську

Запорізькому Низовому, що в цьому краю базується… А щоб лист вельможному Пану Гетьману

якнайшвидше до рук потрапив, цієї ж години посилаємо його з спеціальним нашим посланцем, Охтирського полку знатним товаришем Філоном Пододнею у супроводі двох супроводжуючих.

…Бажаємо доброго здоров’я, в усьому благополучного поводження, засвідчуємо нашу приязнь, і

перебуваємо;

Вашій милості найкращі приятелі і братія

Омелян Українцев.

З ріки Бешки

Григорій Карпович,

Дмитро Максимович.

Травня 1705 року.

ДІАЛОГ ЗАЙШОВ У ГЛУХИЙ КУТ, з дослідження В. Мільчева «Кордони Війська

Запорізького та діяльність російсько-турецької межової комісії 1705 р.»

Спроба розмежування кордону між російською та турецькою державами у 1704–1705 рр.

викликала обурення не тільки запорозьких козаків, але й кримських татар та ногайців

За таких умов розпочалася діяльність комісії навесні 1705 р.

…Достеменно відомо, що вже на початку березня думний дяк О. Українцев прибув до Батурина, в

якому й перебував до першої декади квітня. Тут відбулися консультації та наради з

представниками гетьманської адміністрації з приводу майбутньої демаркації кордонів.

З Батурина російський комісар виїхав до Гадяча, в якому провів майже місяць, аж поки ним не

було отримано від Петра І наказу вирушати до місця проведення комісії. Відомо, що з Гадячу О.

Українцев, у супроводі конвою з московських стрільців, слобідських та гетьманських козаків, вирушив до Києва, звідки Дніпром спустився до Мишуриного Рогу.

…Спроба дійти спільного знаменника у переговорах зазнала повного фіаско. Отримання К.

Гордієнком царської грамоти, яка підтверджувала повноваження О. Українцева у справі

розмежування кордону з Туреччиною та загрожувала всілякими карами у разі непокори та

спротиву, остаточно затвердила його, січову старшину та все Військо у думці про те, що вірна та

хоробра служба запорожців цареві, у кампаніях 1696 -1699 рр., була марною тратою часу. Участь у

взятті