для неї педагогічний посібник...
Між іншим, це Славинецький завів звичай слухати проповіді при царському дворі та в церквах –
«речі вітальні і панегіричні, більше світського характеру, ніж церковного».
Різнобічна просвітницька і наукова діяльність київських вчених викликала у молоді Московської
держави великий інтерес і бажання вчитися саме в Києво-Могилянській академії. Уже з 40-х років
за свідченням Є. Славинецького, численні «московитяни студіюють в Київському монастирі
передусім філософію, богослов’я, різні грецькі й латинські писемності».
ЗБІЛЬШИЛИ ВИНАГОРОДУ, з статті А. Беленя «Освітянські мандри»
До цих (вихідців з України – авт.) вчителів у Росії ставилися ревниво, а то й з недовір’ям.
Російський дослідник К. Харлампович у праці «Малороссийское влияние на великорусскую
церковную жизнь» пише таке: «Об отрицательной стороне малороссийского влияния речи идут
уже с начала XVII в. На соборе 1620 года признано было обязательным при переходах их в
Москву... подвергать... исправлению в вере и перекрещиванию. Даже когда правительство
отказалось от своего взгляда на их неправославие и само пригласило ученых западнорусов к
участию в культурном строительстве, общество держалось отрицательного отношения к выходцам
из юго-западной России, к их латинской науке, в которой еретичество есть».
На церковному соборі в 1666-1667 рр. зародились навіть дві ворожі партії – «грекофільська»
(старомосковська) і прозахідна партія «латинян». За збігом обставин першу очолив приїжджий
українець Єпіфаній Славинецький, а другу – білорус за походженням Симеон Полоцький, обидва
вихідці з Київської школи.
Обидва вони стояли за розвиток освіти в Росії, але бачили її дещо різні напрямки.
...Щодо Єпіфанія Славинецького, якого московський уряд спеціально запросив «для
риторического учения» і для «переводу Библии с греческого на славянскую речь», то він так
заповзято приступив до справи, що йому, починаючи з 1652 р., видавали підвищену норму
винагороди – «корма»: кожного дня по 8 алтин, по дві деньги, «пития со дворца», по дві чарки
вина боярського, по дві кружки меду давнього, по дві кружки пива доброго».
ПРИЩЕПЛЮВАВ ЛЮБОВ ДО БЛИЖНЬОГО, з реферату «Педагогічна думка епохи
Відродження про виховання доброчесностей та заклики до милосердя» на studentam.net.ua
Першим серед українських діячів, хто створив світський твір про суть милосердя і звернувся до
проблеми професійного жебрацтва, був Єпіфаній Славинецький – відомий як досвідчений педагог-
практик, теоретик виховання.
Є. Славинецький розглядає «людей церкви» (злидарів) не лише як заступників перед Всевишнім,
але й як ледарів, що спекулюють на добрих почуттях християн. Для того, аби професійне
жебрацтво не поширювалось, автор твору «Слово о милости и кии просящих достойни суть
милости, кии же ни» запропонував молодим і здоровим надавати роботу, а для немічних і убогих
організовувати безкоштовні їдальні. Засоби на їх організацію мало виділяти духовенство. Не
повинно залишатись осторонь і суспільство, яке може надавати організовану допомогу через
«братства милосердя». До них вступають добровільно і за своїми можливостями надають
посильну допомогу. Одні – фінансують, інші – вислуховують нужденних, щоб вияснити потреби,
треті – допомагають порадою.
Велика увага відводилась превентивним заходам проти убогості. З цією метою повинні
створюватись каси для тимчасово нужденних, де під заставу без відсотків можна було отримати
гроші, причому вдови і бідняки звільнялись від застави. Таким чином, на межі XVII-XVIII ст.
з’являються перші проекти заміни мирської опіки на цивілізовані форми суспільної допомоги.
Важливі ідеї висловлював Є. Славинецький і з проблем прищеплення любові до ближнього. Він
добре усвідомлював необхідність тісного зв’язку між розумовим, моральним і фізичним
вихованням, надавав великого значення вихованню в дітей поваги і гуманного ставлення до всіх
людей, дотриманню правил поведінки як в родині, так і громадських місцях. У творі
«Громадянство звичаїв дитячих» рекомендував навчати дітей не мати самолюбства, не
підноситись вище за інших, завжди «пам’ятати про доброчесність, ближньому служити і
догоджати».
НЕ ДБАВ ПРО ЯКІСНУ ПЕРЕБУДОВУ КУЛЬТУРИ, з оцінки діяльності Є. Славинецького Д.
Лихачовим
Єпіфаній
Последние комментарии
7 часов 11 минут назад
7 часов 15 минут назад
7 часов 27 минут назад
7 часов 28 минут назад
7 часов 43 минут назад
7 часов 59 минут назад