здогадки і легенда.
Хто він? Учасник повстання декабристів, член Південного товариства? Дворянин? За спогадами
тих, хто близько його знав, мав аристократичне виховання, шляхетну поставу і вишукані манери.
Повторюся, але нагадаю, що з’явився він в маленькому місті січневим днем 1833 року. З’явився
без документів і ніхто не міг засвідчити його особу. Назвався Костянтином Матезонським. Ім’я,
можливо, було і справжнім. А прізвище? Вірніше, псевдонім. Що вклав він в це «Матезонський»?
Може, воно похідне від «Mate, Mateus» (Матвій) і «zon», «son» (син)?
Тоді, може, все просто: Матвєєв, або Матвійович. А може «Матезонський» від італійського
«mottetto», що перекладається, як жанр вокальної багатоголосої музики. (Він знав нотну грамоту,
добре володів диригентською справою і гарно співав.)
Ніхто цього не знає і навряд чи коли дізнається. Загадковий, гордий, добре освічений і таємничий
– таким запам’ятали його ті, хто згодом став близьким до нього. І ще талановитий і наполегливий.
Прибув до Ужгороду з Перемишля. Зупинився в Іоанна Чурговича – капітулярного вікарія, і надав
йому проект організації багатоголосного хору. Працював увесь Великий Піст і праця його
закінчилась нечуваним успіхом.
У день Світлого Воскресіння Христового залунали перші акорди ужгородського багатоголосного
хору «Гармонія» і краса хорального співу зачарувала присутніх. Усе місто говорило про цей
милозвучний спів. Спочатку репертуар складали церковні пісні, але були серед них і композиції
Бортнянського. Перший склад хору був з гімназистів і богословів. Завдяки його першим успіхам,
рішенням Консисторії від 30 квітня 1833 року був призначений вчителем «Кантус хораліс», тобто
вчителем хорового співу. З фундаційної каси отримував платню 200 флоринів на рік; безкоштовне
харчування і житло надала богословська семінарія.
Він знайшов себе тут, отримав визнання і шану відразу ж після першого виступу створеного ним
хору.
Але для остаточного затвердження його диригентом потрібні були документи. Чи мав він їх
взагалі? В Перемишль єпископу Іоанну Снігурському пішов запит на Матезонського, в якому
питалося і про моральні засади особи.
Але відповідь не надійшла. Матезонський зібрався в дорогу сам, але дістався лише кордону, не
маючи документів, не міг переткнути його і повернувся назад. Повертаючись, зупинився в
Мукачівському монастирі, а потім на фарі о. Василя Довговича. Жив тут до початку лютого 1834
року.
Тим часом, єпархія намагалась знайти нового диригента у тому ж Перемишлі. В січні 1834 року
прибув новий Іоанн Кравець, але виявив повну неспроможність і за п’ять днів, закінчивши
кар’єру, повернувся до Галичини. Доля сприяла Матезонському. Не знаходячи іншого виходу,
єпархіальне правління призначило його регентом хору без будь-яких документів.
Хор набирав сили, могутності і слави. Його запрошували на різні урочистості. «Гармонія» співала
на святкуванні 500-ліття заснування монастиря на Чернечій горі в м. Мукачево, на заупокійній
службі за графом Стефаном Сечені. А в стінах богословської семінарії влаштовувались концерти
духовного співу для вибраного кола.
У вільний же час «батько Матезонський», як називали його семінаристи, співав для них. Лунали
потужні акорди і він летів на крилах чарівної мелодії. Особливо любив співати романс на вірші О.
Пушкіна «Чорна шаль». Мабуть, щось будили ті вірші в його закритій душі.
Він навчив співати романс багатьох, завдяки йому він став настільки популярним в місті з
угорським населенням, що його переклали угорською мовою і співали угорці. Цей романс став
сенсацією для провінційного містечка.
А Матезонський, попри всі роки, так і залишався таємницею. Єдине чули від нього, що родом він з
Малоросії, був людиною заможною і на свої кошти міг би утримувати цілу семінарію.
Навряд чи рідні знали щось про його долю. Він тікав від чогось, бо це «щось» могло наздогнати.
Коли в 1849 році російські війська вступили в Угорщину, перебрався на деякий час у село і жив
там усамітнено і відлюдно.
Він не залишив після себе ніяких композицій, крім єдиної панахиди, яку виконував створений ним
хор на похоронах єпископа Григорія Тарковича. До заслуг Матезонського відноситься і
заснування церковного хору в м. Мукачево в 1857 році. Впродовж шести тижнів він навчав співу
на чотири голоси 26 хористів, які були простими вірниками й учнями.
Загадковий чоловік жив у
Последние комментарии
1 день 13 часов назад
1 день 17 часов назад
1 день 19 часов назад
1 день 20 часов назад
1 день 22 часов назад
1 день 23 часов назад