Матезонский Константин (fb2)

- Матезонский Константин [Справочник-дайджест] 20 Кб  (читать) (читать постранично) (скачать fb2) (скачать исправленную) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:





МАТЕЗОНСЬКИЙ Костянтин (псевдонім; справжні ім’я та прізвище не відомі).


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Музикознавець. Фундатор першого на Закарпатті багатоголосого хору (1833).

З дворянської родини.

Народився в [Малоросії]. Точні місце, рік і дата не відомі.

Помер 27 грудня 1858 р. в м. Мукачеві Австро-Угорської імперії (нині – Закарпатська область

України). Похований на єпархіальному цвинтарі на Замковій горі. На хресту напис: «Тут спочиває

в бозі Костянтин Матезонський, засновник «Гармонії». Незабутньому Батькові на Вічну пам’ять і

вдячність. Вірні нащадки».

М. був добре освічений, знався на музиці.

Працював учителем хорового співу.

На Закарпатті з’явився після невдалого повстання декабристів у Петербурзі (1825). Багато з тих, з

ким незнайомець тісно спілкувався, вважали, що він якимось чином причетний до дворянсько-

офіцерського заколоту. Проте сам він про своє минуле ніколи не розповідав: навіть найближчим

друзям.

Організував перші в краї багатоголосі хори в Ужгороді (1833) і Мукачево (1857).

Серед друзів та близьких знайомих М. – О. Духнович, О. Пушкін, І. Чургович, Г. Мустіянович, Г.

Таркович, В. Довгович та ін.


***

БУТИ

, з життєвого кредо К. Матезонського

Краще бути, ніж здаватися.

ЗАКЛАВ ОСНОВИ МУЗИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ КРАЮ, з монографії Т. Росул «Становлення

професійного музичного мистецтва Закарпаття як етнорегіональної ланки культури України»

Впродовж XVIII-XIX ст. єдиним культурним осередком на Закарпатті була церква, яка

консолідувала навколо себе кращих представників русинської спільноти, дала їм можливість

увійти у світ європейської культури, вчитись у вищих навчальних закладах Відня, Італії,

Будапешта, використати досягнення освіченого абсолютизму тощо.

Велике значення для розвитку професійного музичного мистецтва Закарпаття мав приїзд сюди

Костянтина Матезонського, який у 1833 р. організував тут перший хор «Гармонія», заклав основи

хорової музичної традиції краю, заснував музичну бібліотеку хору, в якій чільне місце посідали

композиції Д. Бортнянського.

Успішна концертна діяльність «Гармонії» сприяла поширенню хорового співу в найбільших

містах Закарпаття та стала своєрідною школою виховання й навчання диригентів, що

продовжували справу К. Матезонського. Серед них: Михайло Лихварчик, Андрій Медвецій, Іван

Сільвай, Еміл Талапкович, Іоан Бокшай та ін.

Пожвавлення культурно-освітньої роботи в Закарпатті в кінці 40-х рр. ХІХ ст. змінилося майже

столітнім періодом угорської реакції. Значно посилилась політика денаціоналізації, всі етноси, що

проживали в цьому регіоні, були проголошені членами угорської нації, вся система навчання й

виховання краю була підпорядкована політиці асиміляції. Ліквідація національних шкіл,

мадяризація імен шрифту і угорської мови стали істотною перешкодою у розвитку української

культурної традиції та національної ідеї у закарпатському регіоні.


ВИКЛИКАВ ФУРОР, з розвідки М. Головні «Знаменитий земляк»

В Ужгороді К. Матезонський вирізнився тим, що першим запровадив поліфонічну пісню в

місцевих церквах. До цього в карпаторуських храмах співали в унісон.

Під час великоднього богослужіння 1838 року ужгородці вперше почули спів хору в 4 голоси, що

викликало фурор як серед священнослужителів, так і парафіян. Хор «батька Матезонського» – так

ласкаво назвали ужгородці регента – залишився знаменитим і після його смерті. «Гармонія»

проіснувала понад 100 років, гастролювала в Угорщині, Чехії й т.д.

К. Матезонський першим познайомив жителів підкарпатського краю з композиціями Д.

Бортнянського, А. Верстовського, сам склав ноти «Панахиди».

ТАЄМНИЧИЙ МАЛОРОСІЯНИН, з розвідки Л. Сахарової «Костянтин Матезонський. Ім’я

відоме і невідоме»

Про нього багато писалося і таємницю його життя намагалися розгадати безліч разів. І нікому це

не вдалося. Він жив у нашому місті в середині ХІХ століття, в самій його серцевині –

Ужгородському замку, займався тим, що тішило його душу. Страждав. Безліч разів у думках

повертався в рідну домівку до близьких і рідних людей. І це, мабуть, приносило нові страждання.

Хоча в ті далекі часи назва цьому була інша – втікач.

Від кого тікав, чому переховувався, кого боявся? Яку таємницю ніс у собі? Хто зна! Залишились

здогадки і легенда.

Хто він? Учасник повстання декабристів, член Південного товариства? Дворянин? За спогадами

тих, хто близько його знав, мав аристократичне виховання, шляхетну поставу і вишукані манери.

Повторюся, але нагадаю, що з’явився він в маленькому місті січневим днем 1833 року. З’явився

без документів і ніхто не міг засвідчити його особу. Назвався Костянтином Матезонським. Ім’я,

можливо, було і справжнім. А прізвище? Вірніше, псевдонім. Що вклав він в це «Матезонський»?

Може, воно похідне




MyBook - читай и слушай по одной подписке