Вершницкий Алексей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Вершницкий Алексей [Справочник-дайджест] 13 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]


ВЕРШНИЦЬКИЙ Олексій


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Поет, перекладач.

З козацької родини.

Народився бл. 1744 р..

Дата смерті і місце поховання – не відомі.

Закінчив Московську слов’яно-греко-латинську академію (1763), навчався в гімназії Московського

університету (1763), Московському університеті (1763-1765).

Був священиком Кремлівського Архангельського собору.

Друкувався в журналах «Вільні години», «Добрі наміри».

Як літератор дебютував в журналі «Вільні години» елегією «Страждай, моя душа» (1763).

Переклав твори «Промова Марка Аврелія», «Промова Пануція до Марка Аврелія» А. де Гевари

(1764).

В. – автор «Перекладів з латинської та шведської мов, що трапилися в часи імператора Марка

Аврелія та Каролуса XII шведського» (1786), «Розповіді про хворобу, від якої Марка Аврелія, імператора римського, смерть спіткала» (1789).

Серед друзів та близьких знайомих В. – І. Богданович, В. Рубан, В. Майков, П. Фонвізін, О.

Сумароков, І. Слатвінський, В. Пустовойтов, В. Санковський, М. Новиков, С. Веніцеєв, М.

Пермський та ін.


***

АБО ВЕРХИ, АБО ПІШКИ,

з життєвого кредо О. Вершницького

Гордість виїжджа верхи, а повертається пішки.

МАЄМО НАДІЮ, з рапорту директора Московського університету М. Хераскова Катерині II від

6 червня 1764 р.

Ваша імператорська величність зволила повеліти таємному радникові і кураторові панові

Адодурову підносити вашій імператорській величності після щорічного великого

університетського іспиту відомість про успіхи кожного студента і учня з тих, хто навчаються.

Внаслідок тяжкої хвороби пана куратора, через яку він ніяких справ виправляти ще не в змозі, то

доручив він мені, скласти цю відомість, піднести вашій імператорській величності....

…Відомість студентів при імператорському Московському університеті, котрі з серпня минулого

1763 року навчалися і які кожен з них успіхи і старанність проявив.

А саме:

1. Ілля Федоров

2. Родіон Гвоздиковський

3. Василь Санковський

4. Михайла Пермською

5. Олександр Раїч

6. Іван Кудрін

7. Дмитро Синковський

8. Михайло Баталзін

9. Микола Рубіновський

10. Микола Данелевський

11. Олексій Лятошевич

12. Петро Баришников

13. Григорій Крупников

14. Іван Смирнов

15. Федір Юдін

16. Федір Дяков

17. Федір Щербовський

18. Григорій Хмельницький

19. Василь Пустовойтов

20. Євграф Нелідов

21. Олексій Вершницький

22. Лев Остапов

23. Харитон Чеботарьов

24. Петро Ліцин

25. Семен Верніцеєв

26. Іван Рублевський

Слухали тлумачення трьох частин метафізики, тобто онтологію, богослов’я натуральне і

космологію і перевірені як з цієї, так і з попередніх частин, що вони підтвердили своїми

відповідями, так що про успіхи їх повинні мати хорошу надію.

Директор Михайло Херасков.


УНІВЕРСИТЕТ ЗАЛИШИВ ДОБРОВІЛЬНО, з статті Н. Кочеткової «Вершницький Олексій»

11 червня 1765 р. Університетська конференція розглянула питання про стягнення з

Вершницького на користь студента Слов’яно-греко-латинської академії І. Берлинського 20 р. «за

деякі узяті ним речі».

На конференції 19 листопада того ж року у Вершницького з’ясовували причину недбалих відвідин

лекцій з медицини, і він звернувся з проханням відрахувати його з університету.

…Деякі його переклади передруковані із спотвореннями в книзі «Переклади з латинської і

шведської мов, що трапилися за часів імператора Марка Аврелія і Каролуса 12 шведського»

(1786), яка приписується І. С. Баркову, а потім в книзі «Оповідання про хворобу, від якої Марку

Аврелію, імператорові римському, смерть трапилася» (1789).

За свідченням М. І. Новикова, в «Добрих намірах» друкувалися також «різні випадкові вірші»

Вершницького.


ПУБЛІКУВАЛИ ЦІКАВУ ПРОЗУ, з монографії М. Козлова «Історія вітчизняних засобів

масової інформації»

«Добрий намір» – щомісячний журнал, який видавався В. С. Санковським. Раніше він

співробітничав з Херасковим в «Корисному звеселянні» і «Вільному годиннику».

У підготовці журналу брали участь молоді літератори О. Вершницький, С. Веніцеєв, А.

Костровський, М. Пермський та інші. Вони були пов’язані з Московським університетом, багато

хто був його студентами.

Журнал публікував цікаву прозу, новели, романи, котрі серед освіченої дворянської молоді

вважалося низькосортним читанням.

Тут друкувалися переклади «Перетворень» Овідія, уривки з англійського сатиричного журналу

«Глядач», переклади творів італійських новелістів Бокаччо і Мазуччо.


ВСТИГАВ УСЮДИ, з дослідження О. Западова «Історія російської журналістики XVIII-XIX

століть»

Найважливішим з серії університетських видань 1760-х років є журнал «Корисне звеселяння». Він

виходив з січня 1760 по червень 1762 р., перші два роки щонеділі, останнє півріччя – щомісячно.

Наклад невідомий. Основними співробітниками журналу, окрім самого видавця Хераскова, були І.

Богданович, С. Домашнєв, А. Карін, Олексій і Семен Наришкіни, О. Ржевський, Денис і Павло

Фонвізіни.

Журнал був виключно літературним органом, статті на природничонаукові теми в ньому не

друкувалися. Вірші мала перевагу над всіма матеріалами – журнал видавали поети.

…Для віршів, що друкувалися в «Корисному звеселянні», був загальним мотив тлінності земного, виражений у вірші Хераскова «Те, що пройшло»:

Все тщета в подлунном мире.

Исключенья смертным нет,

В лаврах, рубище, порфире,

Всем должно оставить свет.

…………………………….

Что такое есть – родиться?

Что есть наше житие?

Шаг ступить – и возвратиться

В прежнее небытие.

За швидкої зміни правителів на російському престолі в 1761-1762 рр. група «Корисного

звеселяння» побажала мати час для роздумів і вибору і на червневому номері 1762 р., коли престол

зайняла Катерина II, припинила видання журналу.

На зміну йому з січня 1763 р. з’явився щомісячний журнал «Вільний годинник». Він видавався

«при Московському університеті», редактором був М. Херасков, друкувалися там колишні

учасники «Корисного звеселяння» – О. Ржевський, В. Санковський, А. Карін, О. Вершницький та

інші, а окрім них – О. Сумароков і В. Майков.

Наступним за часом літературним виданням, що виходило при Московському університеті, був

щомісячний журнал «Добрий намір». Випускав впродовж 1764 р. В. В. Санковський, котрий

раніше співробітничав з Херасковим в «Корисному звеселянні» і «Вільному годиннику». Брали

участь в новому виданні молоді літератори, пов’язані з Московським університетом: О.

Вершницький, С. Веніцеєв, А. Костровський, М. Пермський й ін. Це була молодь різночинців, далека від політичних і моральних установок «Корисного звеселяння», проте в літературному

відношенні багато що залежала від цього журналу.