Шафонский Афанасий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ШАФОНСЬКИЙ Опанас Филимонович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Етнограф, історик, лікар. Один з фундаторів епідеміології на теренах Російської імперії. Першим

через культурні ознаки комплексно виокремив українців серед інших народів, започаткувававши

наукове осмислення їх як окремої спільноти.

З козацької родини. Батько, Шафонський Ф., – сотник Чернігівського полку.

Народився 13 (24) грудня 1740 р. в м. Сосниці Чернігівської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Чернігівської області України).

Помер 27 березня (8 квітня) 1811 р. в с. Якличах Сосницького повіту Чернігівської губернії

Російської імперії (нині – Сосницький район Чернігівської області України). Похований на

місцевому цвинтарі.

Закінчив Галльську педагогію, Галльський (Німеччина), Лейденський (Нідерланди),

Страсбурзький (Франція) університети. Отримав три дипломи – доктора права, філософії й

медицини (1756-1763).

Працював лікарем в м. Сарепт на Волзі, знаходився при Катерині II в турецьку компанію, був

старшим лікарем Московського генерального шпиталю (1769-1782), радником кримінальної

палати Чернігівського намісництва, радником правління Чернігівського намісництва, головою

кримінальної палати Чернігівського намісництва (1782-1797).

Брав участь у боротьбі з епідемією чуми в Москві (1770-1771).

Член таємної комісії у справі О. Пугачова.

Наш земляк – автор книг «Описання морової виразки, яка сталася в столичному місті Москва з

1770 по 1772 рр.» (1774), яку переклали багатьма іноземними мовами, та «Чернігівського

намісництва топографічний опис з коротким географічним і історичним описом Малої Росії, з

частин якої це намісництво складено» (1786), яке побачило світ уже після його смерті. В останній

зібрані численні відомості з історії України, природи, господарства, населення, соціально-

економічного стану, побуту та здоров’я Лівобережної України другої пол. 18 ст.

Підготував медико-топографічний опис Москви (1782).

Серед друзів та близьких знайомих Ш. – Д. Самойлович, Катерина II, К. Ягельський, П.

Рум’янцев, Г. Орлов та ін.

***

ОХОЧІ ДО НАУКИ

, з житєвого кредо О. Шафонського

Про українців мусимо по правді сказати, що вони дуже охоче йдуть у науку: не лише діти

заможних, а навіть і найбідніших міщан та козаків з доброї волі до школи ідуть.

ЧИ НЕ ЧЕРКЕСИ МИ, з книги О. Шафонського «Чернігівського намісництва топографічний

опис»

Нинішні гірські черкеси за зовнішнім виглядом обличчя, вбранням і за всіма звичками, до цього

дня вельми на жителів, що живуть в місцях Дніпра, і особливо на колишніх запорізьких козаків,

схожі... Проте риси значної схожості в антропологічній і етнографічній зовнішності українців і

черкесів не є наслідком лише асиміляції останніх в ХIII-ХVIII ст., а є також наслідком наявності

ще стародавнішого тюркського населення даної території.

ОКРЕМА СПІЛЬНІСТЬ, з розвідки С. Возняка «Національна ідея як концентрований вияв

ціннісних орієнтацій українського народу: віхи історичного розвитку»

Серед тих, хто вперше через культурні ознаки комплексно виокремив українців серед інших

народів і тим самим започаткував наукове осмислення його як окремої спільності, був О.

Шафонський. Він намалював цілісну картину відмінностей українців від інших народів у мовних,

фізичних особливостях, побуті, звичаях, обрядах, віруваннях та знаннях.

ВВІВ У ВЖИТОК ПОНЯТТЯ «ПОЛІССЯ» І «СТЕП», з статті В. Горленка «Литвини півночі

України – ймовірний уламок нащадків племені літописних сіверян»

Автор, провівши дві етнографічні маршрутні експедиції територією Східного Полісся (1951;

1967), зібрав великий матеріал, який дає підстави вважати литвинів етнографічною групою

українців.

...Наприкінці ХVІІІ століття з’явилися праці Опанаса Шафонського і Якова Марковича, де

відомості про литвинів подано ширше. О. Шафонський, зробивши спробу культурно-побутового

районування Лівобережної України, ввів до наукової літератури здавна поширені на побутовому

рівні уявлення про «Полісся» та «Степ», а також про населення кожної з цих територій як

локальної групи українців. Власне, він перший запровадив у науковий ужиток термін «литвини»

стосовно українців чернігівського Полісся.

Як можна виснувати з праць О. Шафонського…, у ХVІІІ столітті