Чернышев Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ЧЕРНИШОВ Олександр Олексійович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Фізик, електротехнік, радіотехнік. Винахідник радіолампи з катодом, що підігрівається (1918); фундатор першої у світі ЛЕП (на 500 кВ); організатор першої в СРСР лабораторії радіотехніки. В

радіотехніці існує науковий термін «радіолампа Чернишова».

З правничої родини. Батько, Чернишов О., – юрист.

Народився 9 (21) серпня 1882 р. в с. Ловіні Городнянського повіту Чернігівської губернії

Російської імперії (нині – Ріпкинський район Чернігівської області України).

Помер 18 квітня 1940 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).

Навчався в Вінницькому початковому училищі (1891-1894), закінчив Немирівську гімназію (1894-

1902), електротехнічне відділення Петербурзького політехнічного інституту (1902-1907),

стажувався в США (1913-1915).

Працював лаборантом електротехнічної лабораторії (1908-1913), викладачем Петербурзького

політехнічного інституту (1913; 1915-1940).

Академік академії наук СРСР (1932).

Голова Всесоюзного наукового інженерно-технічного товариства енергетики (1935-1940).

Лауреат Ленінської премії (1930).

Кавалер медалі Російського технічного товариства (1912).

Володар премії ім. К. Ф. Сіменса (1912).

Спеціалізувався з проблем техніки високих напруг, радіотехніки, електроніки, електричних

вимірювань, телебачення, дальності радіотелефонного зв’язку, електрифікації залізниць,

планування і організації наукових робіт, історії електротехніки.

Ч. запропонував трубку з внутрішнім фотоефектом, яку можна вважати прототипом відікону

(1925).

Сконструював низку приладів для вимірювання в ланцюгах високої напруги (абсолютний

електрометр, високовольтний ватметр); вивчав проблеми захисту від перенапружень і передачі

електроенергії на великі відстані змінним і постійним струмом; розробляв методи отримання

постійного струму високої напруги, а також методи зв’язку дротами електропередачі за

допомогою струмів високої частоти.

Брав участь у створенні першої в Росії дослідницької високовольтної лабораторії.

Ч. – власник 43 патентів і авторських свідоцтв на винаходи.

Друкувався в журналах «Автоматика і телемеханіка», «Вісті Санкт-Петербурзького

політехнічного інституту», «Вісник академії наук», «Техніка зв’язку».

Як вчений дебютував в «Вістях Санкт-Петербурзького політехнічного інституту» статтею «До

питання про закони пробою діелектриків» (1908).

Потім настала черга монографії «Абсолютні вимірювання в високовольтних ланцюгах» (1913).

Всього перу нашого земляка належить близько 100 наукових праць.

У Москві вийшла книга В. Рогінського і М. Чернишової «Олександр Олексійович Чернишов»

(1998).

Серед друзів та близьких знайомих М. – П. Капіца, А. Іоффе, П. Калантаров, М. Дев’ятков, Я.

Френкель, Ю. Кобзарєв, М. Папалексі, Д. Рожанський, Б. Шембель, М. Ситников, М. Семьонов, В.

Міткевич, М. Шателен та ін.

***

НЕ ПЛАЗУВАТИ

, з наукового кредо О. Чернишова

Ми часто недооцінюємо власні ідеї і надмірно схиляємося перед закордоном

МАЙМО МІРУ, з статті О. Чернишова в газеті «Вісті» від 2 квітня 1936 р.

Зрозуміло, ми повинні прислухатися до новітніх досягнень закордонної техніки, повинні

використовувати її досягнення, повинні вчитися на кращих зразках іноземної техніки і науки.

Проте це повинно робитися в міру.

Треба уважніше придивлятися до того, що діється в наших власних інститутах і вміти вчасно

підтримувати нові пропозиції, не чекаючи, поки вони будуть розроблені за кордоном і потім

імпортовані до нас.

ВИПЕРЕДИВ НІМЕЦЬКИЙ «TELEPHUNKEN», з виступу А. Іоффе на засіданні вченої ради

ЛФТІ від 23 квітня 1940 р.

Олександр Олексійович був найбільшим електротехніком. ... Він створив виробництво, яке в

перші роки було пов’язане з інститутом, – виробництво рентгенівських трубок і радіотехнічного

устаткування, для виготовлення яких заводів тоді не існувало.

Однією з перших крупних робіт, виконаних ним вже в стінах інституту, була розробка

передавання зображень на відстань. Ця система була не лише здійснена на півтора-два роки

раніше, ніж німецька система «Telephunken», але за своїми технічними показниками була не

нижчою, а значно вищою останньої.

Поступово, розвернувши дослідження електротехнічних проблем, проблеми газових розрядів і

низки