Перескочить к меню

Сохацкий Павел (fb2)

- Сохацкий Павел [Справочник-дайджест] 19K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:



СОХАЦЬКИЙ Павло Панасович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Письменник, педагог, видавець.

З родини священика.

Народився 6 листопада 1764 р. в с. Світличному Прилуцького повіту Полтавської губернії

Російської імперії (нині – Варвинський район Чернігівської області України).

Помер 18 березня 1809 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ). Похований на

Лазарівському цвинтарі.

Навчався в Київській академії (1776-1781), Московській університетсько-філантропічній семінарії

(з 1782).

Працював в журналах «Вечірня зоря», «Спочиваючий працелюб», викладачем обох академічних

гімназій, пансіону Московського університету (1801-1806), секретарем Ради університету (1806-

1809).

Видавець низки прогресивних засобів масової інформації: «Політичний журнал» (1790-1800),

«Приємне і корисне використання часу» (1793-1798), «Іппокрена» (1799-1801), «Новини

російської літератури» (1802-1805), «Мінерва» (1805).

Секретар Товариства історії й старожитностей російських при Московському університеті (з

1806).

Друкувався в журналах, які видавав, а також в «Ефемеридах», «Вечірній зорі», «Відпочиваючий

працелюб».

Перу нашого земляка належать наступні доробки: «Уатсова розумова наука чи логіка»,

«Креслення системи естетики», «Пояснення про витончені науки і мистецтва», «Слово про

головну мету виховання», «Похвальне слово», «Пам’ятник другу освіти батьківщини».

Він видав книги «Філлеборнове коротке накреслення латинського складу» , «Principia sermonis

graeci» (обидві – 1796), «Мейнерсове накреслення і історія витончених мистецтв» (1803),

«Цицеронові міркування про посади « (1807), «Федон, розмова Платона» (1804).

Як викладач, знайомив студентів з промовами Цицерона, Тита Лівія, «Енеїдою» Вергілія, одами і

посланнями Горація, «Одіссеєю» Гомера, «Прометеєм прикутим» Есхіла, діалогами Платона,

творами Лукіана; крім того, він вправляв студентів у перекладах з латини.

Серед друзів та близьких знайомих С. – І. Дмитрієв, В. Ізмайлов, І. Крилов, В. Пушкін, Н.

Оболенська, В. Жуковський, М. Новиков, І . Шварц, І. Мельманн, М. Гаврилов, В. Підшивалов, Х.

Чоботарьов, Ф. Рейнгардт, Л. Цвєтаєв та ін.


***

НАРОД І МОНАРХ – ЄДИНІ,

з політичного кредо П. Сохацького

Щаслива та держава, якої монарх і народ складають єдину, благословенну Богом, велику родину!

ВЕЛИКОДУШНІСТЬ ДО СУСІДНІХ КРАЇН, з промови П. Сохацького на урочистому зібранні

Московського університету 2 липня 1807 р.

Мир і згода, тиша і спокій, благоденство, що розповсюджується повсюдно, засновують і

затверджують назавжди його непохитну внутрішню фортецю...

Великодушність до сусідніх народів, захист слабких і пригноблених, страх і жах ворогів разюче

засвідчують усюди важливість її, гідність і велич і приносять взаємно праведну від усіх данину

глибокої пошани, живої подяки, відповідного шанування. Все стани такої держави, я упорядковані

частини, сприяють досконалості цілого. Духовенство – дороговказом до благочестя, дворянство –

вірністю службі, вчені – вихованням юнацтва, купецтво – поширенням торгівлі, міщани –

примноженням промисловості, стан землеробський – посиленням працьовитості сприяють її

могутності, багатій скарбами природи і мистецтва.


МАТИМЕМО СВОЮ ЛЮДИНУ, з листа П. Фонвізіна І. Меліссіно від 30 липня 1784 р.

Милостивий государю Іване Івановичу!

Пан професор Чоботарьов, якого Конференція, знаходячи здібним до приведення цього класу в

той стан, в якому він бути повинен, запропонувала йому взяти таку працю на себе... Навчання

цього класу бере він на себе на три роки, а за цей час університет може мати таку людину з

власних своїх вихованців; в зв’язку з чим Конференція, визнаючи вельми здатним як з боку

учення, так і доброзвичайного, студента Сохацького, просить вашу ясновельможність, щоб він

посланий був на кошт університету на цей трирічний час в чужі краї для придбання більшого

знання як в латинській і грецькій мовах, так і в словесних науках. Все це, милостивий государю,

університету обійдеться в сімсот рублів на рік, бо як для утримання в чужих краях студенту

Сохацькому чотирьохсот рублів на рік вельми буде достатньо, так і пан професор Чоботарьов

надбавкою до сьогоднішньої його платні трьохсот рублів на рік вельми буде задоволений.

Павло Фон Візін.


ЖУРНАЛ ВІДРІЗНЯВСЯ НАВІТЬ ОФОРМЛЕННЯМ, з дослідження «Виникнення російської

періодичної преси і її розвиток в XVIII – на початку XIX ст.»

Наступним періодичним виданням, що випускалося університетською друкарнею Новикова, був

журнал «Спочиваючий працелюб». Він видавався не щомісячно, а частинами, причому дві

частини вийшли в 1784 р. і дві – у 1785-му.

Журнал цей називав себе продовженням «Вечірньої зорі», але в порівнянні з нею був набагато

менше пов’язаний з містикою і відрізнявся літературним оформленням.

Брали участь у ньому студенти Московського університету: Антон і Михайло Антонські,

Підшивалов, Сохацький, Благодаров, Голубівський та ін.

У кожній книжці журналу спочатку були поміщені статті релігійно-моралістичного характеру,

молитви у віршах, переклади псалмів, міркування на теми євангелія, заклики до чеснот. А потім

ішов розважальний матеріал – невеликі повісті, анекдоти, загадки, епіграми, статейки для дітей.

Зустрічаються сатиричні випади проти вад виховання, щоправда, вони мають вигляд надзвичайно

загальний і далекі від «особистостей» і злоби дня.


ЙОГО ЛЕКЦІЯМИ ЗАХОПЛЮВАЛИСЯ, з монографії В. Грихіна і В. Калмикова «Творчість В.

Т. Наріжного»

Те, що перші добутки Наріжного написані в жанрах історико-героїчної поеми й трагедії, не

випадково. Тяжіння молодого автора до цих жанрів багато в чому було даниною літературній

традиції, адже саме героїчна поема і трагедія займали важливе місце в російській літературі кінця

XVIII століття. Проте головне, мабуть, полягало в тому, що вони відповідали літературним

смакам, літературній атмосфері, якими характеризувалося університетське середовище.

Наріжний і його товариші захоплювалися лекціями викладача Сохацького, який читав грецьку і

латинську словесність і пропагував естетику і мистецтво класицизму. Одночасно Сохацький був

редактором університетських журналів «Приємне і корисне використання часу» і «Іппокрена», на

сторінках яких 1798 року побачили світ перші доробки Наріжного – історико-героїчні поеми

«Береги Альти» і «Звільнена Москва».


ВІДДАНІСТЬ НОВІТНІМ ЗАСАДАМ ОСВІТИ, з статті Л. Михайлової «Спадкоємність ідей

виховання і розвитку особистості»

Напередодні відкриття пансіону, 26 січня 1814 року, В. Ф. Малиновський* писав у щоденнику:

«Ніч не спав від хвилювання з вечора до чотирьох ранку... Багато турбот щодо пансіону...

слабую...». Відкриття відбулося наступного дня, 27 січня 1814 року, а через два місяці В. Ф.

Малиновський помер.

…Протягом всього життя В. Ф. Малиновський спілкувався з людьми, безмежно відданими ідеям

освіти, літературі, науці. Серед них – М. Новиков, М. Херасков, М. Карамзін, О. Самборський, П.

Сохацький, М. Муравйов. Ці представники російської інтелігенції вважали за необхідне змінити

суспільні закони і політичний устрій відповідно до вимог людської природи – тільки так можна

досягти загального щастя і процвітання.

* Перший директор Царськосільського ліцею.


ЖУРНАЛІСТАМ ДО ЯРЛИКІВ НЕ ЗВИКАТИ, з статті К. Михайлова «Родовід»

Рік тільки розпочався, а в нашій редакції є дві гарні новини.

По-перше, «Політичний журнал» виходить тепер у регулярному щотижневому режимі.

По-друге, з’ясувалося, що наш журнал – видання нове, але не таке молоде, як здається. Зненацька

для самих себе ми знайшли (цим відкриттям ми зобов’язані професору МДУ Андрію Шутову), що

в історії вітчизняної журналістики був у нас попередник. Солідний, треба відзначити.

Щомісячний «Політичний журнал» з’явився в Росії в Москві в січні 1790 р. Він був точною копією

свого однойменного німецького побратима, що видавався в Гамбурзі. Навіть не на зразок

нинішньої російської версії «Ньюсуїка», а точний переклад всіх матеріалів з німецької на

російську. Виходив по 1830 р., іноді змінюючи назву.

Редакторами російського політичного журналу були професори Московського університету Павло

Опанасович Сохацький, Матвій Гаврилович Гаврилов, а також письменник Василь Сергійович

Подшивалов.

Немає сумніву, що російські редактори «Політичного журналу» цілком розділяли думки своїх

німецьких колег. І Сохацький, і Гаврилов, і Подшивалов, і їх наступники вірили, що треба

рухатися із століттям вперед, що прогрес кінець кінцем незборимий, але сприяє йому не

революційне насильство, а мирна освіта. Вони займалися політичною освітою російського

освіченого класу.

Журнал, як і наш, ставив собі за мету знайомити читачів з усім новим і цікавим в політичному і

громадському житті і тому довгі роки мав підзаголовок «Сучасна історія світу». Журнал на

відміну від нашого був перекладним – з німецького видання, яке виходило в Гамбурзі, але, як і

наш, прагнув пояснити російським читачам головні тенденції тодішньої політики – друкуючи

закордонні новини, політичні й історичні огляди, він супроводжував їх примітками для

співвітчизників.

У радянських виданнях 1950-х рр. з історії російської журналістики «Політичний журнал»

величають, щоправда, реакційним, бо він тенденційно висвітлював Велику французьку

революцію. Втім до ярликів журналістам не звикати...

ТЕТЯНИН ДЕНЬ СТУДЕНТИ ПОЧАЛИ ВІДЗНАЧАТИ ЗАВДЯКИ П. СОХАЦЬКОМУ, з

привітального слова ректора МДУ В. Садовничого «Московський університет: 10 років автономії»

…Уперше Тетянин день Московський університет відзначив 1805 року. Це був його 50-літній

ювілей. Професор, який виголошував привітальне слово, професор кафедри римської словесності і

старожитностей Павло Панасович Сохацький сказав, що відтепер на цьому урочистому акті буде

зачитуватися коротка історія університету.

Так надалі і святкувався Тетянин день.




Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск

Последние комментарии

Последние публикации