Самокыш Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

САМОКИШ Микола Семенович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Художник. Носій кращих традицій батального жанру ХІХ ст.

З міщанської родини.

Народився 13 (25) листопада1860 р. в м. Ніжині Чернігівської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Чернігівської області України).

Помер 18 січня 1944 р. в м. Сімферополі СРСР (нині – столиця Автономної Республіки Крим

України).

Закінчив Ніжинську класичну гімназію (1879), Петербурзьку академії мистецтв (1879-1885),

стажувався в Парижі (1886-1889).

Працював керівником батальної майстерні (1894-1912), викладачем Петербурзької академії

мистецтв (1912-1917), Харківського та Київського художніх інститутів (1936-1941).

Дійсний член Петербурзької академії наук (1890).

Член Санкт-Петербурзького товариства художників.

Лауреат премії С. Г. Строганова (1883).

Кавалер двох Малих (1881; 1884) та Великої (1885) золотих медалей Петербурзької Академії

мистецтв.

Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1937).

Друкувався в журналах «Нива», «Сонце Росії», «Мисливець та рибалка».

Спеціалізувався з батального та історичного жанрів з українською тематикою.

Як художник дебютував картиною «Епізод з битви біля Малого Ярославця в 1812 році» (1884).

Серед найвідоміших полотен – «Російська кавалерія, яка повертається після атаки на ворога в 1812

році (1885), «Табун на водопої» (1890), «Табун коней» (1914), «Велика війна в образах і

картинах» (1915), «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва» (1929), «Битва козацьких повстанців з

польськими гусарами при Жовтих Водах в 1648 році» (1930), «Бій Івана Богуна лід Монастирищем

1653» (1931), «Бій Максима Кривоноса з Ієремією Вишневецьким», «Бій під Царичанкою 1709»,

«Похід запорожців на Крим» (усі – 1934), , «Харківська фортеця 18 ст.» (1936), альбоми

«Українська старовина» (1900), «Війна 1904-1905 року. З щоденника художника» (1906), «Мотиви

українського орнаменту» (1912).

Пензлю нашого земляка також належать доробки: «Запорожці в поході», «Руйнування Батурина

Меньшиковим», «Кость Гордієнко нищить драгунів Кемпеля», «Розгін демонстрації в Києві у соті

роковини від дня народження Т. Шевченка», «Повстання українських селян на чолі з Іваном

Богуном», «Виїзд до витоків ріки Тисмениці Великих князів Чернігівських, Галицьких і

Волинських», «Царські жандарми везуть Шевченка на заслання», «Бій Богуна з Чернецьким під

Монастирищем у 1653 році», «Голод у Криму 1921-22», «Запорожці відбивають полонених», «Під

Бахчисараєм», «Морська битва запорожців з турецьким військовим кораблем», «Козацька

революція 1648 року», «Баталія біля річки Іорі 1880», «Бій під Авіляром 1877 року», «Оборона

Наурської станиці», «Атака лейб-гвардії Литовського полку Н», «Суворов в Альпах», «Подвиг

солдат Раєвського під Салтанівкою», «Перехід Червоної армії через Сиваш».

Брав участь у розписі будинку Полтавського губернського земства (1912).

С. – автор кількох тисяч книжкових ілюстрацій, серед яких «Тарас Бульба», «Дума про Джуру» М.

Гоголя, «Микола Джеря» І. Нечуя-Левицького. «Оповідання» М. Вовчок.

Малюнки С. включені у видання Д. Маковського «Велика війна в образах і картинах» (1915),

«Російським героям Сербії й Чорногорії» (1915).

Всього С. залишив понад 11 тисяч робіт.

Нині його спадщина зберігається в музеях України, Росії та у численних приватних колекціонерів.

Про художника знято документальний фільм (1966), а О. Полкановим написана літературознавча

розвідка «Микола Семенович Самокиш. Життя та творчість».

Ім’я нашого земляка носять Кримське художнє училище, а також вулиця в м. Сімферополь.

Серед друзів та близьких знайомих С. – С. Васильківський, Д. Яворницький, П. Мартинович, О.

Сластьом, Ж. Б. Детайль, Ф. А. Рубо, І. Айвазовський, П. Ісєєв, І. Рєпін, М. Авілов, П. Котов, Б.

Віллевальде, Л. Дмитрієв-Кавказький, І. Кутепов, П. Чистяков, В. Якобі, Г. Савицький та ін.

***

ІЛЮСТРАЦІЯ ЗАПОЛОНИЛА

, з творчого кредо М. Самокиша

Я ступив на шлях ілюстрованої роботи, не підозрюючи, що втягнуся в цю справу й буду віддавати

їй більшу частину мого часу.

ЯКІ СЦЕНИ, з «Щоденника художника» М. Самокиша

Ранок. ...Попереду, назустріч висхідного сонця тік широкою річкою незліченний натовп людей.

Скільки хапало око попереду дорогою, піднімаючись на узвишшя і опускаючись в долини,

прямувала ця річка людей, коней, возів і гармат.

Всі родивійськ в