Прокопович Петр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ПРОКОПОВИЧ Петро Іванович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Пасічник, винахідник. Конструктор першого у світі напіврозбірного рамкового вулика (1814).

З родини священика.

Народився 10 липня 1775 р. в с. Митченках Конотопського повіту Російської імперії (нині –

Бахмацький район Чернігівської області України).

Помер 22 березня (3 квітня) 1850 р. на х. Пильчики Конотопського повіту Чернігівської губернії

Російської імперії (нині – Бахмацький район Чернігівської області України). Похований на

місцевому цвинтарі. Надгробок прикрашає силует бджолиного стільника, всередині якої квіти

конюшини з бджолами на них. Напис звіщав: «Присвятивши себе бджільництву, я віддав йому все

життя, всі думи, всю пильність».

Закінчив Києво-Могилянську академію (1786-1894).

Служив кадетом Переяславського кінно-єгерського полку (1794-1798).

Брав участь в Середньоазіатському поході, бойових діях під Варшавою і Прагою.

Дійсний член Московського товариства сільського господарства.

Кавалер ордена св. Володимира 4-го ступеня.

Лауреат золотої та срібної медалей Московського товариства сільського господарства.

Власник найбільшої на той час пасіки на теренах Російської імперії – 10000 вуликів; фундатором

першої і єдиної у світовій практиці школи бджільництва (1828).

Винахід П. напіврозбірного рамкового вулика забезпечував отримання меду без попереднього

знищення бджіл, що означало справжню революцію в бджільництві. Своїм відкриттям П. поклав

початок розвитку раціональної системи бджільництва. Зазнавши низки удосконалень, вулик набув

поширення у всьому світі.

До того ж, винахід спричинив низку нових винаходів (вощина, медогонка, корпусне утримання

бджіл). На жаль, ім’я нашого земляка на заході практично невідоме, хоча є усі підстави

припускати, що інші рамкові вулики (Джержона, Берлепша і Лангстрота) були винайдені пізніше.

Розробив простий безмедикаментозний метод лікування гнильці.

Пасіку П. відвідали Т. Г.Шевченко 1843) і російський імператор.

Друкувався в журналах «Вітчизняні нотатки», «Землеробський журнал», «Сучасник», «Журнал

сільського господарства», «Новий час».

Як вчений-пасічник дебютував брошуру «Нотатки про бджіл» (1808).

Потім настала черга наступних доробків: «Грамота бджільництва, або Мистецтво зображати

певними знаками різні стани бджолиних сімей» (1836), «Школа бджільництва» (1866).

Його перу також належить капітальний «Методичний твір про бджіл і бджільництво».

П. планував видрукувати свій 12-томний рукопис, проте царський уряд не дозволив.

Всього залишив по собі понад 60 наукових статей.

Ім’я П. викарбуване на золотій дошці в залі засідань Московського товариства сільського

господарства (1875).

З нагоди 200-річчя з дня народження П. в м. Батурин відкрито пам’ятник (1975). На ньому

викарбувані слова «Прокопович Петро Іванович. 1775-1850 рр. Видатному діячеві вітчизняного

бджолярства».

У краєзнавчому музеї м. Конотоп зберігаються рукописи вченого, документи, втулковий вулик

«Карбон», липівка, роївня і сонячний годинник.

Ім’я нашого земляка присвоєно Українському національному інституту бджільництва.

В м. Гадяч Полтавської області функціонує Національний науковий центр ім. П. І. Прокоповича.

Серед друзів та близьких знайомих П. – Т. Шевченко, С. Великдан, Ф.-П. Деволант та ін.

***

ВІДДАВАТИ УСЕ

, з професійного кредо П. Прокоповича

Присвятивши себе бджільництву, я віддав йому все життя, всі думи, всю пильність.

Я ПРОНИК В ТАЄМНИЦЮ БДЖІЛ, зі спогадів П. Прокоповича

З 1800 року я вирішив займатися бджолярством постійно, незважаючи на те, що тоді ще не мав

про цю справу ні теоретичних, ні практичних знань, окрім лише великої охоти до пасічництва.

...Я проник в таємницю роду бджолиного далі від усіх моїх попередників; написав про бджіл і

бджільництво методичний твір, який відрізняється від усіх попередніх своєю суттю і

сконструював нової будови вулик, найкраще пристосований до нашого клімату і звичаїв: і

оскільки я не приховував на перед ким своїх відкриттів, то пани і власники звернулися до мене з

проханням приймати їхніх людей для навчання...

ШМАТОЧОК КРИМУ ПІД БАТУРИНОМ, з книги М. Домонтовича «Чернігівська губернія»

Згадаємо тут про зразковий сад, заведений при школі бджільництва Прокоповича поблизу с.