Ковалевский Егор [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

class="book">геологи безпомилково знаходили золото в зеленокам’яних породах, у балках і притоках

африканської ріки.

Уральський досвід, застосований у далекій Африці, увінчався повним успіхом. Російський

штейгер відкрив найбагатший золотий розсип. У самісінькому серці Африки була побудована за

зразком уральських і алтайських підприємств збагачувальна фабрика.

ЛІТФОНД ЗАНЕПАДАЄ, з книги О. Нікітенка «Щоденник»

2 лютого 1865 року, вівторок.

Сьогодні відбувалися також річні збори Літературного фонду. Які ж маленькі збори! Всього було

осіб тридцять. Взагалі на даний момент цей фонд у занепаді. Жертвувати ніхто знов не хоче, а

колишніх пожертвувань не багато.

Головою обрано знову Єг. П. Ковалевськиго. Мені разом з Галаховим довелося рахувати голоси.

ДОСЛІДЖУВАВ АФРИКУ, з статті «Ковалевський Єгор Петрович» на 100top.ru/encyclopedia Ковалевський мріяв про інший успіх. Арабська приказка вирішувала одну із загадок Африки дуже

просто: «Джерела Нілу – це рай». На той час, коли Єгор Петрович подорожував Африкою, уже

було відомо, що Голубий Ніл бере початок в Ефіопії. Перед від’їздом з Каїра Ковалевський почув, начебто мандрівникам братам Аббаді вдалося нарешті знайти джерела Білого Нілу, причому

недалеко від джерел Голубого.

Ковалевському це здалося дивним. Проте якщо брати Аббаді не помиляються, тоді пересохлим

руслом ріки Тумат можна від табору золотошукачів дійти до джерела великої ріки! Марно

відговорювали росіянина від цієї витівки, лякаючи зустріччю з войовничим абіссінським плем’ям

галла.

Незабаром єгипетські солдати захопили трьох горців, маючи намір перетворити їх на рабів.

Ковалевський велів відпустити бранців на волю. Мабуть, слух про це рознісся далеко навкруг.

Галла не зачепили прибульців. Караван безперешкодно пройшов туди, де з-під вологої землі

вибивалися слабкі джерела.

Нікому із супутників Ковалевського не доводилось бачити, звідки витікає ріка Тумат. До цієї

подорожі область Верхнього Нілу була відома лише за картах космографів стародавнього світу –

Птоломея (II ст.) і ал-ідрісі (1154), однак карти, складені ними, уже не відповідали потребам XIX

століття.

Отож, на південь від джерел Тумата лежала нова країна, відкрита Ковалевським. Зі сходу її

обмежувала вершина Фадасі, за якою здіймалося Абіссінське нагір’я. Біля південного кордону

нової країни височіли Місячні гори.

Скільки легенд складено про Місячні гори, від підніжжя яких нібито бере початок славетний Ніл!

Ковалевський відкинув помилкові твердження древніх і вважав, що джерела Нілу треба шукати не

тут.

Згодом з’ясувалося, що Місячні гори є головною гірською системою Внутрішньої Африки. Нову

країну на південь від Місячних гір Ковалевський назвав Миколаївською. На його карті з’явилася й

ріка Невка.

На підставі особистих спостережень Ковалевський зробив висновок, що головною рікою є не

Голубий Ніл, а Білий і витоки його варто шукати не між 3° і 10° с. ш., тобто не в місцях, де на

карті зображувалися Місячні гори, а набагато південніше...

Зворотнім шляхом в Олександрію, біля Малої Нубійської пустелі, Ковалевський відкрив ріку

Абудом, лівий приток Нілу. Це відкриття спростовувало думки відомих німецьких географів

Гумбольдта й Ріттера, котрі затверджували, що в Нілу є лише одна притока – ріка Атбара.

Дослідження росіянина внесли деяку ясність і в орографію західної частини Абіссінського нагір’я.

Східний Судан, або, як його називав його Ковалевський, Сеннарський півострів, – велика

територія у вигляді трикутника, що лежить між нижніми плинами рік Білого й Блакитного Нілу, був їм занесений на карту за власними спостереженнями. (Ця карта дана як додаток до книги

Ковалевського «Подорож до внутрішньої Африки»).

Незабаром після повернення з походу він написав працю «Нільський басейн у геологічному

відношенні й золотовмісні розсипи Внутрішньої Африки». І лише набагато пізніше – 1872 року –

вийшла книга «Подорож до внутрішньої Африки». Книга ця містить відомості про людей і

природу невідомих європейцям країн. У ній він вказує на особливість багатьох рік цієї частини

Африки. У суху пору року вони (навіть такі значні, як Тумат, а особливо невеликі – Невка, Ябус) пересихають, проте досить вирити невелике заглиблення в руслі і одержиш добру питну воду.

Тобто, ріки течуть під шаром піску.

НЕ СТАЛО СМІЛИВОГО БІЙЦЯ, з вірша Ф. Тютчева «Пам’яті Ковалевського»

И вот в рядах отечественной