Каразин Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

КАРАЗІН Микола Миколайович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Прозаїк, журналіст, художник, військовий. Один з фундаторів пригодницького жанру в літературі, перший видавець поштових листівок на теренах Російської імперії.

З дворянськової родини. Батько, Каразін М., – відставний штаб-ротмістр, мировий суддя; дід,

Каразін В., – прозаїк, художник.

Народився 27 листопада (9 грудня) 1842 р. в Ново-Борисоглібській слободі Богодухівського повіту

Харківської губернії Російської імперії (нині – Богодухівський район Харківської області

України).

Помер 6 (19) 1908 р. в м. Гатчині Російської імперії (нині – Ленінградська область РФ). Похований

в Олександро-Невській лаврі м. Санкт-Петербург.

Закінчив другий Московський кадетський корпус (1851-1861), навчався в Петербурзькій академії

мистецтв (1865-1867).

Служив у Казанському драгунському полку (1862-1865), 5-у Туркестанському лінійному

батальйоні (1867-1870).

Член Петербурзької академії мистецтв (1907).

Член Російського географічного товариства (1879).

Учасник Амудар’їнської (1874) та Самарської (1879) наукових експедицій.

Кавалер орденів св. Ганни IV ступеня (1863), св. Володимира (1868), нагороджений золотою

зброєю «За хоробрість».

Друкувався в газеті «Новий час», журналах «Діло», «Всесвітня ілюстрація», «Graphic», «Нива»,

«Illustration», «Живописний огляд», «Ueber Land und Meer».

Як літератор дебютував в журналі «Нива» нарисом «Від Оренбурга до Ташкента» (1871).

Потім настала черга романів і повістей «На далеких околицях» (1872), «Гонитва за поживою»

(1873), «Двоногий вовк» (1874), «Ак Томак» (1875), «Тигриця» (1876), «В пороховому диму»

(1877-1878), «Варвара Лєпко та її родина» (1879), «Наль» (1905), «В очереті» (1873), «Хівинський

похід» (1882), оповідання «Андрон Голован» (1882).

Наш земляк – також автор книг «З півночі на південь. Шляхові нотатки старого веселика» (1874),

«Мої казки» (1895), «Дунай у вогні» (1905).

Всього його перу належить понад 20 художніх творів.

За життя вийшло 20-томне зібрання його творів (1904-1905).

Як художник дебютував виставкою в Петербурзі (1875).

Написав вісім полотен для військової галереї Зимового палацу. Серед інших відомих картин –

«Жнива», «Вечірня зоря», «Уранішній туман», «Оранка», «Перед дощем», «Сінокіс».

Ілюстрував т. зв. венгерівське видання творів О. С. Пушкіна: найчудовіше з усіх дореволюційних, а також книги М. Гоголя, М. Некрасова, І. Тургенєва, Л. Толстого, Ф. Достоєвського, Ж. Верна, Г.

Лонгфелло.

Вийшли альбоми його малюнків в Берліні (1875), Парижі (1888), Росії (1890). Лише в журналі

«Нива» К. помістив майже півтисячі малюнків, серед яких «Гриньов зустрічає на Волзі пліт з

шибеницею» (1880).

Всього пензлю художника належить близько 4000 малюнків, акварелей, майже 100 картин.

Нині доробки нашого земляка зберігаються в 50 музеях і картинних галереях світ, численних

приватних зібраннях.

Двічі видавалося 20-томне зібрання його творів.

Серед друзів та близьких знайомих К. – М. Гоголь, О. Пушкін, М. Некрасов, В. Верещагін, Б.

Віллевальде, В. Жуковський, Ф. Достоєвський, Є. Волков, Л. Куїнджі, К. Крижицький, М.

Скобелєв, О. Куропаткін, В. Попов, Ф. Жілло, П. Биков та ін.

***

КРАДУТЬ

, з громадянського кредо М. Каразіна

Якщо відповадати одним словом на запитання «Що робиться в Росії?», то довелося б сказати:

«Крадуть».

БЛИСКУЧА ПОМИЛКА ПЕТРА I, афоризми М. Каразіна

Ті, хто у нас найбільше волає проти самодержавства, носять його в крові і в лімфі.

Заснування Петербургу – блискуча помилка Петра Великого.

Не питайте: як написані закони в державі? Але питайте: які судді?

ХУДОЖНИК «НЕ КОРИСНИЙ», з дослідження А. Білокрис «Про долю «козачих акварелей» і

про їх автора»

До зустрічі спадкоємця російського престолу, майбутнього імператора Миколи II, який повертався

1891 року з подорожі на схід, в Омську почали готуватися заздалегідь. Серед «старанних

підношень» задумали і набір картин, котрі живописали б найважливіші події трьохвікової служби

сибірського козацтва. На основі архівних матеріалів історик Г. Катанаєв підготував сюжети, а

написати їх запропонували знаменитому на той час художникові (і не тільки художникові) Миколі

Миколайовичу Каразіну.

І він не підвів. Акварелі написані в особливому «каразінському» стилі: «сильні світлові ефекти, яскраві контрасти, особливий дещо похмурий колорит, прекрасна композиція і