Дьяков Константин [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Дьяков Константин [Справочник-дайджест] 19 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]


ДЯКОВ Костянтин Григорович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Священик. В чернецтві – Костянтин (1924). Зарахований Російською Православною Церквою до

лику місцешанованих святих Слобідського краю (1993).

З родини священика.

Народився 19 травня 1864 р. в с. Старій Водолазі Валківського повіту Харківської губернії

Російської імперії (нині – Нововодолазький район Харківської області України).

Замордований під час допиту 10 листопада 1937 р. в кабінеті №164 київської Лук’янівської

в’язниці. Похований на Лук’янівському цвинтарі.

Закінчив Харківську духовну семінарію (1891).

Був ієреєм Чугуївської соборної церкви (1891-1897), Харківської Христоріздвяної церкви (1897-1924), єпископом Сумським (1924-1927), архієпископом Харківським і Охтирським (1927-1932), митрополитом Екзархом України (1932-1934), митрополитом Київським і Галицьким (1934-1937).

Уперше зазнав арешту за «за боротьбу з оновленцями в місті Харкові» (1923). У в’язниці просидів

два місяці.

Удруге заарештували без висунення звинувачень (1926). У буцегарні пробув три тижні.

Утретє заарештували як «активного члена антирадянської фашистської контрреволюційної

організації церковників-тихонівців» (1937).

День пам’яті – 19 травня (1 червня).

Серед друзів та близьких знайомих Д. – Ф. Лінчевський, В. Кедреновський, О. Цибульський, О.

Глаголєв, М. Єдлінський та ін.


***

НА ВСЕ ВОЛЯ БОЖА, з життєвого кредо К. Дякова

На все воля Божа.

ВАЖКИЙ ШЛЯХ ХРЕСТОНОСІННЯ, зі звернення К. Дякова до парафіян

Мене бентежила думка, з одного боку, про необхідність залишення і гіркоти майбутньої розлуки з

Харківською парафією, де понад сорок років проходив я своє служіння Церкві Христовій, а з

іншого – побоювання, чи зможу я в даний час понести тягар святительства на новому місці

служіння, настільки відповідальному...

...Цілком віддаючи себе волі Божій і з любов’ю споглядаючи подумки на численний сонм тих моїх

попередників, чудові образи яких донині опромінюють важкий шлях хрестоносіння, я прийняв

рішучість у міру своїх сил наслідувати їхні благочестиві труди з облаштування Церкви і духовного

життя возлюбленої пастви київської.

ЛІКВІДУВАТИ ДУХІВНИЦТВО, зі звіту «Бесіда Й. Сталіна з першою американською

робітничою делегацією» в газеті «Правда» від 15 вересня 1937 р.

Партія не може бути нейтральною стосовно носіїв релігійних забобонів, стосовно реакційного

духівництва, котре отруює свідомість трудящих мас. Чи придушили ми реакційне духівництво?

Так, придушили.

Біда лише в тому, що воно не повністю ще ліквідоване. Антирелігійна пропаганда є тим засобом, який має довести до кінця справу ліквідації реакційного духівництва.

СЛІДЧІ РОЗПИСУВАЛИСЯ ЗА ОБВИНУВАЧУВАНИХ, з статті О. Слєпиніна «Митрополит

Костянтин: «Я прийняв рішучість»

Проаналізувавши результати січневого перепису 37-го (у країні 75% віруючих!), більшовики

заклали теоретичний фундамент для «виправлень» у справі перековування відсталої свідомості.

Аналітична «Записка» Маленкова починається так: «Відомо, що останнім часом серйозно

пожвавилася ворожа діяльність церковників». І відразу було розроблено практичне керівництво

(Оперативний наказ № 00447 від 30 липня) для проведення масових репресій, відповідно до якого

в семи існуючих областях УРСР (без урахування Молдавської АРСР) розстрілу, при проведенні

слідства в прискореному порядку, підлягали 7800 осіб, у Білоруській РСР – 2000, у краях і

областях РРФСР (без урахування національних АРСР) – 42500. Тобто на територіях традиційно

православних знищенню підлягали 53,3 тис. осіб. Крім того, у таборах НКВС за цим же наказом

стратили 10 тисяч; у решті республік СРСР – іще 15550 людей. Близько 175 тисяч (друга

категорія) – відправлено в табори на вісім-десять років.

...Про те, як цинічно підробляли підписи, ми дізнаємося з пояснення державної комісії в іншій

слідчій справі, що зберігається в обласному архіві: «...під час дослідження підписів виявлено сліди

копіювального паперу, із допомогою якого їх було переведено і потім обведено чорнилом...

Перекопійовано підписи шляхом нанесення їх з анкет на протоколи підроблених допитів». У

деяких справах слідчий без зайвої «скромності» розписувався за обвинувачуваного власноручно, не завдаючи собі клопоту тим, щоб змінювати почерк. Поправку на це й подібні випадки

«липування» (їхній термін) необхідно робити й при оцінці зізнань обвинувачених у тогочасних

справах.

ФАБРИКУВАЛИ «ЗАЧІПКИ», з розповіді Е. Ладиженської

Коли почали шукати «підходи» до святителя, одного за одним заарештовували тих, хто особисто

був із ним знайомий. ...Для деморалізації владики 19 вересня 1937 р. заарештували і його доньку

Мелітіну (він був з овдовілих протоієреїв).

Сам митрополит Костянтин залишався на волі до 29 жовтня. Аби показати, що патріарший екзарх

мав злочинну «розгорнуту мережу», у районі ім. Петровського заарештували о. Василя

Кедреновського. Із митрополитом городищенський священик зустрічався лише один раз. Але й

тієї зустрічі 1935-го було достатньо, щоб порушити справу про «мережу», це була зачіпка.

ДАЙТЕ МИРНО ЗАКІНЧИТИ ЖИТТЯ, з листа К. Дякова до слідчого Гольдфарба

У зв’язку з переведенням столиці з Харкова до Києва я прибув до місця свого нового

служіння 29 березня 1935 року. На Київщині було 170 парафій, з них 70 функціонувало і 100

узяті під заготзерно. Серйозна хвороба припинила мою діяльність майже на 3 місяці.

Нині кількість парафій на Київщині скоротилося до мінімуму: всього 16.... Я прошу

Радянську Владу дати можливість мені – 73-річому старому, який страждає вельми багатьма

і тяжкими фізичними хворобами, мирно і тихо закінчити своє життя.


ПОМЕР ПІД ЧАС ДОПИТУ, з рапорту помічника начальника 4 відділення УДБ молодшого

лейтенанта Перцова

9.11.37 на 22 години мною був викликаний на допит в к. 164 заарештований Дяков. Дякова

доставили близько 24 години. Після прибуття на допит Дяков попрохав дати йому води,

вказавши, що він погано себе почуває і просив дати йому відпочити 5-10 хвилин. Ще через 2-3 хвилини Дяков зблід і впав із стільця на підлогу.

Я подзвонив оперуповноваженому 4 відділення УДБ Гольдфарбу, який зайшов до мене в

кімнату і викликав телефоном лікаря з санвідділення. Хвилин через 10-15 після виклику

черговий лікар Мороз прибув.

Не зважаючи на те, що була вжита низка заходів до повернення Дякова до свідомості (уколи, а потім штучне дихання) підслідний помер. Як видно з акту лікаря Мороза, причиною смерті

Дякова став артеріосклероз судин.

За свідченнями арештованих архієпископів Лінчевського, Делієва і ченця Промльова, Дяков

є керівником антирадянської фашистської організації церковників (тихонівців), широко

розгалуженої Україною, давав вказівки єпископам про підготовку кадрів для озброєного

повстання у разі війни з Німеччиною, створенні фашистських груп на периферії і проведенні

антирадянської роботи у зв’язку з переписом населення і підготовкою до виборів в Ради.

Дяков підтримує зв’язок з німецьким консульством.

Зять Дякова, військовослужбовець штабу КВО, у вересні 1937 року засуджений Військовою

Колегією до розстрілу як активний учасник військово-троцькістської змови і німецький

шпигун.


САМОВИЗНАННЯ НЕ ВІДБУЛОСЯ, з статті «Митрополит Костянтин» на інтернет-сайті

pstbi.ru

Гортаючи сторінки слідчої справи, неважко здогадатися, що застосовувалося насильство. Рівний

почерк періодично стає плутаним і нерозбірливим.

Справа велася настільки недбало, що слідчий в захваті від свого «успіху» не помітив, що

митрополит Костянтин ні під однією своєю відповіддю не поставив підпису.

Самовизнання митрополита не сталося.

...Викинули в яр з іншими жертвами. Один з віруючих візників, який знав Владику Костянтина, знайшов його труп, обкутав шинеллю і забрав з яру. Потім знайшов архієрейський одяг, одягнув в

нього священномученика і поховав.


МОРДУВАЛИ... ЗАКОННО, з статті С. Речинського «Церква в години випробувань»

Через два роки слідчого (Дяков – авт.) виключили з партії і звільнили з НКВС за надмірне

«використання заходів фізичної дії» по відношенню до підслідних, внаслідок чого багато які з них

не дожили до суду. Проте слідчого не засудили, оскільки «заходи фізичного впливу він допускав з

санкції керівництва НКВС УРСР».

Слідчий жив в Києві, на вулиці Червоноармійській і помер в 1954 році.


ВИМАГАЄМО ПОВЕРНЕННЯ ВИЛУЧЕНИХ ЦІННОСТЕЙ, з листа Філарета до СБУ

України в 1993 р.

29 жовтня 1937 року, під час арешту Патріаршого Екзарха, митрополита Костянтина Дякова, у

нього були вилучені вироби з срібла і золота загальною вагою бл. 18 кг. Згідно акту, серед цих

цінностей були: чоловічий золотий годинник, другий чоловічий золотий годинник, третій

чоловічий золотий годинник, кулон з хризолітами, панагії з ланцюжками також – тобто його

особисті речі.

Окремим 19-м пунктом в акті передавання і оцінки цих цінностей, які надійшли з 2-го відділу

НКВС в його ж комісії фінансового відділу НКВС, записано церковне срібло з емаллю і

коштовним камінням.

Це церковне майно, яке належало Церкві і перейшло до Патріаршого Екзарха унаслідок закриття

храмів, було абсолютно окремою групою вилученого і було описано окремо і сумарно – всього 87

речей вагою 15081 г.

УПЦ-КП як правонаступниця Українського Екзархату РПЦ вимагає повернення або

відшкодування вилучених органами НКВС цінностей, які, у відповідності до ухвали від 7 червня

1938 р., були конфісковані і здані в дохід держави.

З повагою

Митрополит Філарет,

заступник Патріарха Київського і всієї України.