Душкин Алексей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

- Душкин Алексей [Справочник-дайджест] 22 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

світлотехнічних прийомів

особливо важлива при зведенні односклепінних станцій, де конструктивними засобами важко

досягти художнього ефекту. Для цього бажано ширше застосовувати, наприклад, пластичні

прозорі площини й ін.

Моє архітектурне кредо – станція «Кропоткінська». При створенні її проекту довелося звернутися

до анналів єгипетської підземної архітектури. Верх колон, освітлений масляними плашками в

підземних лабіринтах пірамід, взятий за основу конструктивного рішення. Воно відбиває ту

функціональну реальність, якій і повинно відповідати.

Станцію «Автозаводська» люблю за те, що вона виконана ніби одним подихом. Тут чітко

виражена конструктивна сутність і, як у російських храмів, чистота працюючої форми. До речі

сказати, «Автозаводська» – перша станція з гранітною підлогою.

«Маяковська», на мій погляд, могла б бути більш вражаючою. Справа в тому, що не всі

конструктивні задуми вдалося втілити в свій час у життя.

Засоби художньої виразності повинні відповідати вимогам архітектурної логіки. У цьому плані

встановлені на станції «Площа Революції» скульптури важко виправдати композиційно. На станції

«Новослобідська» освітлення було задумано через вітражі, тоді б виникало враження грота...

І останнє: вигляд метро – це явище, невіддільне від історії і культури народу.


ДИВНО ДО МІСЦЯ, з кореспонденції Г. Ревзіна «Краща архітектура радянської влади»

На кожному радянському архітекторові, навіть найталановитішому, лежить відбиток

«радянськості». Або у нього є якась ні на що не придатна споруда, за яку соромно, або якийсь

проект з таким ревним і несусвітним обожнюванням влади, що теж нікуди, або ж він впадає в

опозицію і нічого не може побудувати.

Здається, Олексій Душкін – єдине виключення з цього правила. ...У Душкіна немає жодного

проекту, за який можна було б йому дорікнути.

...У його роботах відчувається прекрасне, живе знання класичної історії архітектури, він з легкістю

користується ренесансними, барочними, класицистичними, античними прийомами, і все у нього

дивно до місця...


ТВОРЕЦЬ ПІДЗЕМНОЇ УРБАНІСТИКИ, з нарису Б. Торопова «Історія життя»

У його творчості органічно зійшлися, здавалося б, несумісні напрямки. Він був новатором і

шукачем, який чудово знав і використовував усі можливості сучасної будівельної техніки,

стверджуючи, що архітектура повинна орієнтуватися на постійне відновлення, розвиток,

створення нових форм. Але при цьому шукання сучасної архітектурної мови йшли в його

творчості паралельно з освоєнням і інтерпретацією архітектурної спадщини.

Головним досягненням, безумовно, є архітектура станцій метро, якій були присвячені найплідніші

і найщасливіші роки життя. У 1930-1950-і роки ним створено в натурі шість підземних станцій і

шість наземних вестибулів. І якби за усе своє життя він створив тільки дві станції метро –

«Маяковську» і «Кропоткінську» – цього було б досить, аби зайняти почесне місце в історії

архітектури. Тут ясність конструктивного і художнього задуму сполучається з логікою побудови

напруженої архітектурної форми. Головне в цих добутках – світлоносність образу архітектури,

побудованого на виявленні неіснуючого під землею світла, що архітектор розуміє як матеріальний

засіб формування простору і форми, як ведучий композиційний елемент.

Величезне значення у творчості Душкіна мала і тема наземних транспортних споруджень.

Створені ним вокзали ставали своєрідними символічними «воротами» міст, їхньою архітектурною

і містобудівною домінантою.

Багатогранна і самобутня творчість Душкіна-живописця. Він успішно працював в області

монументального мистецтва. Багато часу і сил віддавав педагогічної діяльності – і в

Московському архітектурному інститутові, і в проектних майстернях.

О. М. Душкін був фактично творцем нового напрямку в архітектурі – підземної урбаністики, але

головним був сам підхід зодчого до розробки цієї теми, котра вирізняється дивною людяністю.

Глибока внутрішня культура, любов до музики і природи допомагала архітекторові розуміти

специфіку психології людини, котра опинилася глибоко під землею, і створити гармонічний,

наповнений світлом простір. Людяність, внутрішня культура – основа його всієї різнобічної

творчої діяльності.


ДЕХТО ГОВОРИВ, ЩО ВІН БОЖЕВІЛЬНИЙ, зі спогадів Т. Душкіної «Як народжувалися

образи станцій»

Найулюбленішою