Герсеванов Михаил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

головним

інспектором цивільних споруд на Кавказі, де під його керівництвом побудовано понад 500 верст

військово-стратегічних шосейних доріг, і проведено багато інших будівельних робіт, виконував

особливі доручення генерал-ад’ютанта Тотлебена.

Вступивши в управління інститутом інженерів шляхів сполучення, звернув головну увагу на

приведення програми викладання у відповідність з сучасним станом науки і інженерного

мистецтва.

За його інінціативою написана низка грунтовних друкованих курсів майже з усіх предметів

викладання і заснована «Збірка Інституту інженерних шляхів сполучення», де ці курси та інші

праці викладачів публікувалися.

З 1885 р. М. Герсеванов – віце-голова комісії з побудови комерційних портів, котра в стислий час

привела в порядок головні порти країни.

Останні роки життя М. Герсеванов був головою гідрологічного комітету головного управління

землеустрою і землеробства. Багато працював в заснованому за його участю «Російському

технічному товаристві» і в кавказькому його відділенні.

Головна його праця «Лекції про морські споруди», яка стала першим капітальним твором з

морського будівельного мистецтва на теренах Російської імперії. Інші роботи стосуються

переважно економічного стану, гідрографії та іригації Кавказу (особливо Закавказзя).

РЕФОРМУВАВ ІНЖЕНЕРНУ ОСВІТУ, з нарису В. Іванова «Восьмий ректор»

З 1882 р. Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучення став Інженерною академією, куди

приймалися лише особи, які мали вищу фізико-математичну або технічну освіту. Перші два курси

були закриті, а загальноосвітні предмети виключені з навчального плану. Загальне число студентів

академії обмежили 150 особами.

…Уже до 1890 р. зусиллями директора М. Герсеванова вдалося домогтися наступних перетворень:

були відновлені перші два курси й запроваджений п’ятирічний строк навчання. Приймалися

особи, що закінчили й гімназії й середні навчальні заклади; вступний іспит був єдиним для всіх. За

новими правилами ВУЗ мав за мету «готувати інженерів шляхів сполучення». Випускники

одержували «диплом на звання інженера шляхів сполучення з правом складання проектів і

виконання всякого роду будівельних робіт» (починаючи з випуску-1891).

Замість Конференції була заснована Рада інституту, головою якого були ректор (директор), член-

інспектор (помічник директора) і всі професори. Одночасно був утворений господарський комітет,

який відав фінансовою й адміністративно-господарською діяльністю.

Контингент студентів подвоїли із щорічним прийомом на перший курс 60 абітурієнтів. Штат

навчального персоналу на 1890 р. становив 12 професорів, 8 ад’юнктів (репетиторів), 8 штатних

викладачів і необхідне число позаштатних викладачів.

У 1885 р. з ініціативи М. Герсеванова педагоги розробили «Положення про техніків шляхів

сполучення» і програми іспитів на одержання звання техніка-шляховика. Їхнє навчання мало

заочно-очний характер. Цим, по суті, була започаткована середньотехнічна освіта в Росії.

Широке будівництво залізниць в 90-і роки вимагало збільшення випуску інженерів. За

Герсеванова в 1891 р. почалося будівництво Великого Сибірського шляху при особистій участі

випускників очолюваного ним інституту. Прийом на перший курс зріс удвічі-утричі, а загальне

число студентів сягнуло 890 чоловік (1896 р.).

Зусиллями М. М. Герсеванова й Ради інституту в 1898 р. був побудовано й відкрито перший

студентський гуртожиток на 50 осіб і їдальня при ньому по Обухівському (нині Московському)

проспектові, створена «студентська бібліотека» (1896).

ЯНКІ – НАШІ ВЧИТЕЛІ, з розвідки С. Канна «Досвід залізничного будівництва в Америці і

проектування Транссибу»

Сучасники писали, що після спорудження Великої китайської стіни людські руки не створювали

грандіознішої споруди, ніж Транссибірська залізнична магістраль. Введення її в дію було

здійснене у відносно стислі терміни. Не останню роль в цьому зіграло широке залучення світового

досвіду.

Особлива увага була звернута на досягнення північноамериканських будівельників. Особливість

Транссибу полягала в його спорудженні «засобами і розпорядженням скарбниці».

Обмежені ресурси, нерозвинена заповзятливість і скуті капітали не дозволяли уряду сподіватися

на нескінченні переробки і поліпшення магістралі. Він вибрав реалістичний шлях розробки

«полегшених» технічних умов, який дозволяв, у