ВОРОНОВ Микола Ілліч
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Публіцист, етнограф. Фундатор першої абхазької абетки.
З дворянської родини. Син, Воронов Ю., – відомий учений-кавказознавець.
Народився 5 (17) березня 1832 р. в м. Валках Харківської губернії Російської імперії (нині –
районний центр Харківської області України).
Помер 31 жовтня (12 листопада) 1888 р. неподалік від м. Сухумі Кутаїської губернії Російської
імперії (нині – столиця самопроголошеної Республіки Абхазія). Похований на місцевому цвинтарі.
Закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету (1848-1853).
Працював вчителем в Курському повітовому училищі (1854-1861), Катеринодарській військовій
гімназії (1862-1865), Тифліському жіночому училищі (1866-1868), начальником відділу статистики
в Кавказькому горському управлінні (1868-1877), редактором-видавцем газети «Кавказ» (1877-
1880).
Друкувався в газетах «Одеський вісник», «Московський вісник», «Самарські губернські
відомості», «Кавказ», «Вісник з Кубані», журналах «Російське слово», «Нотатки Кавказького
відділу Руського географічного товариства», «Дзвін», «Епоха», «Відомості Кавказького відділу
Руського географічного товариства».
Як літератор дебютував в газеті «Одеський вісник» статтею «Дорожні замітки на різних шляхах
Південної Росії» (1858).
Потім настала черга наступних доробків: «Чорноморські листи», «Плавання біля східних берегів
Чорного моря» (1861), «Долина Ріону» (1864), дванадцятитомне видання «Збірник даних про кав-
казьких горців» (1868-1881).
Величезна заслуга нашого земляка в створенні першої абхазької абетки.
Що стосується художньої, а не документальної прози, то тут вирізняються «Оповідання з життя
повітового міста» (1861), «Матеріал для роздумів. Із розповідей мого приятеля», «Лондонський
пансіон» (обидві – 1864).
Під редакцією В. вийшли «Збірник статистичних відомостей про Кавказ» (1869), «Збірник
відомостей про кавказьких горців» (1868-1881).
З 1880 р. до кінця своїх днів тяжко хворий В. прожив у маєтку «Ясочка» в Цебельді. Тут він ство-
рив трудову комуну, котра проіснувала три роки.
На Кавказ, з яким зріднився, В. потрапив не з власної волі. За зв’язки з «Вільною російською
друкарнею» його заарештували (1862) та запроторили до Олексіївського равеліну Петропавловсь-
кої фортеці. Відпущеного під запоруку В. згодом довічно заслали на Кавказ.
Серед друзів та близьких знайомих В. – М. Бакунін, І. Чавчавадзе, Г. Церетелі, О. Герцен, Д. Гуліа, М. Огарьов, Р. Еріставі та ін.
***
КЛЯТА НАША БЕЗПЕЧНІСТЬ
, з життєвого кредо
М. Воронова
Сумно дивитися на руйновища, від яких віє духом часу; сумніше стає лише коли бачиш згарища,
або місця, спустошені повінню, розорені ворогом. Проте, Боже, як сумно дивитися на руйновища
й всякого роду спустошення, в яких винна єдино безпечність людини! Тут немає місця
примиренню.
ЛІНОЩІ ПЕРЕТВОРИЛИ КОЗАЦЬКИЙ ФОРПОСТ НА РУЇНУ, з нарису М. Воронова «З
Чорноморського краю»
Катеринодар, 1-го грудня 1856 року.
Звивисто-текуча Кубань, не доходячи до Катеринодару, робить заворот на південь, потім повертає
знову на північ, і утворює півострів, на якому й розташоване це місто. Південний край його
зайнятий старою земляною фортецею; вал, порослий травою, оточує квадратний простір, посеред
якого знаходиться така ж площа.
П’ятиглава старовинна церква, побудована ще при Катерині, дерев’яна й почорніла від часу,
похмуро височіє посеред низьких будинків, правильно розташованих з боків фортечної площі.
Кожний з цих будинків раніше призначався для канцелярій окремих запорізьких куренів; тепер же
вони пішли під інші військові потреби. У фортецю ведуть містки із строкатими шлагбаумами; на
південному боці валу подекуди стоять гармати і дивляться в закубанський бік: там розкидаються
привільні луги, синіючі степи; ще далі – довгою грядою тягнуться гори, покриті лісами; до
південного сходу вони значно підносяться, і видніються ледве помітними сніговими вершинами.
Від фортеці на північ, за просторою площею, або правильніше – пустирищем, розкинулося власне
місто. Довга вулиця, впродовж трьох верст, з кінця в кінець перетинає його на дві частини; до неї
справа і зліва примикають провулки, котрі пересікаються знову подовжніми вулицями, так що
Последние комментарии
6 часов 17 минут назад
6 часов 30 минут назад
7 часов 4 минут назад
7 часов 36 минут назад
23 часов 6 минут назад
23 часов 15 минут назад