Бузескул Владислав [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

своєю спеціальністю, як загальний історик і як мій

учень, він з трьох був мені найближчим; його пам’яті я і присвячую ці рядки.

У його обличчі загинув видатний учений, великий знавець середніх століть, особливо епохи

боротьби пап з імператорами, чудовий професор.

...Найкрупніша праця А.С. – дисертація «Нариси з історії папства XI ст.». Доти не було такого

ґрунтовного дослідження... А.С. багато що освітив з небувалою повнотою і з нової точки зору,

продемонструвавши дивовижне знання джерел і нової літератури.

Як професора А.С. високо цінували слухачі і слухачки.

...Як відомо, більшовицькі комісари відсторонили проф. А.С. В’язигіна від викладання.

А.С. був вирваний з нашого середовища: арештований, заточений. Революційний трибунал не

знайшов за ним провини; проте його продовжували тримати в ув’язненні в Харкові, в Сумах, в

Орлі, – чотири місяці болісного життя, безперервних страждань, голодування, очікування болісної

смерті.

...Говорять, А.С. в ув’язненні, на суді перед революційним трибуналом і перед обличчям смерті,

тримав себе з гідністю, з непохитною мужністю, як герой. ...У ніч з 10 на 11 вересня скінчилися

страждання.

Зазвичай учень поминає вчителя. Мені випало поминати учня-страждальника.

Хай знайде він вічний спокій в житті нескінченному, в яке він так глибоко вірив!

ХОРОБРА ЛЮДИНА, з листа М. Ростовцева* О. Васильєву від 21 листопада 1927 р.

Отримав листа від Бузескула. Хоробра людина! Пише, та ще й вимагає відповіді.

*На той час М. Ростовцев уже перебував в еміграції.

ЗАВЖДИ БАЖАЮ ЗНАТИ ПРАВДУ, з листа В. Бузескула С. Жебелєву від 22 грудня 1930 р.

Я завжди бажаю знати правду особливо відносно себе, дуже дорожу відвертою думкою про мої

роботи, понад те – жадаю почути такі думки, якими б вони несприятливими не були, і ніколи не

можу бути за це в претензії.

КОЛОСАЛЬНА ПРАЦЯ, з передмови В. Волгіна до книги В. Бузескула «Загальна історія і її

представники в Росії в ХIХ і на початку ХХ століття»

Академік Бузескул виконав колосальну працю з обліку всього написаного в Росії з загальної

історії. Виконання такої праці виявилося можливим внаслідок того, що автор впродовж десятиліть

уважно стежив за російською історичною літературою.

Зараз дуже небагато могли б за це завдання збирання матеріалів узятися і з ним впоратися.

ВІДДАНІСТЬ НАУЦІ, з некролога С. Жебелєва

Як би не стали судити наше і прийдешні покоління про наукову і просвітницьку діяльність

Владислава Петровича, про досягнуті ним результати, про його методологію, грішно буде забути,

що вся півстолітня діяльність Владислава Петровича ознаменована винятковою відданістю

інтересам наукового знання.

ЧИСТИЙ І ЯСНИЙ ОБРАЗ, з статті Є. Кагарова «Владислав Петрович Бузескул (з нагоди 70-

річчя з дня народження)»

Надзвичайна ясність і простота викладу, згідність композиції, повів легкого суму, що проймає

стиль і досягається самою будовою фрази, самим розташуванням слів, характеризують собою

форму творів В. П. Бузескула. І, щоразу, коли ви, прочитавши його книгу, відкладаєте її набік, вас

мимоволі підкупає не тільки багатство знань і глибина думок, але й бездоганна, непохитна

чесність її автора, що, немов якийсь внутрішній вогонь, освітлює кожний написаний ним рядок,

кожне його прагнення, кожний його рух.

На увесь світ устає перед нами бездоганно – чистий і ясний моральний образ ученого й людини, висока гуманність якої найяскравіше позначилася на девізі, що В. П. обрав для напису на

фотографії, яка висіла в залі Ради колишнього університету.

ВІДКИДАВ КРАЙНОЩІ, з дослідження Е. Фролова «Російська наука про античність»

З рішучістю висловлюється Бузескул проти інших захоплень і крайнощів – проти однобічності,

соціально-економічному напряму («варто тільки пригадати, – говорить він, – хоча б про так

званий економічний матеріалізм»); проти продиктованого поглибленими соціальними студіями

форсованого зближення античності з сучасністю, або, як він правильно іменує це явище,

модернізації стародавньої історії; проти пов’язаної з цим теорії циклічності, тобто уявлення про

два самостійних, однак в той же час і паралельних цикли розвитку, в давнину і в новий час, як на

тому наполягав Ед. Меєр; нарешті, проти ...концепції І. К. Родбертуса і К. Бюхера, які відносили

всю класичну старовину до стадії замкнутого домашнього господарства...

Треба підкреслити, що Бузескул