Шиллингер Иосиф [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ШИЛЛІНГЕР Йосип Мойсейович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: американо-російський.

Композитор, музикознавець, поет, художник, скульптор, фотограф, математик. Псевдонім –

Джозеф Шиллінгер. Світовий фундатор наукової теорії мистецтв.

З міщанської родини. Батько, Шиллінгер М., – дрібний крамар.

Народився 19 серпня (1 вересня) 1895 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний

центр однойменної області України).

Помер 23 березня 1943 р. в м. Нью-Йорку (США).

Закінчив Харківську класичну гімназію (1914), науково-композиторський факультет

Петроградської державної консерваторії (1918).

Був викладачем Харківського музично-драматичного інституту (1919-1920), керівником

Українського симфонічного оркестру (1920-1921), консультантом Наркомосвіти (1921-1926), віце-

президентом Ленінградського відділення Міжнародного товариства сучасної музики, членом

правління Ленінградської асоціації сучасної музики (1926-1928), лектором при Першому

джазовому оркестрі Росії (1926-1928), членом президії Комітету сучасної музики при

Ленінградському державному інституті історії мистецтв (1928), викладачем Нью-Йоркської Нової

школи соціальних досліджень (1932-1933), учительського коледжу Колумбійського університету

(1934-1936), Нью-Йоркського університету (1936).

Член Берлінської Genossenschaft Deutscher Tousetzer.

Член Нью-Йоркського товариства музикознавства.

Член Американського Національного географічного товариства.

Один з фундаторів Асоціації сучасної музики СРСР (1923).

«Батько» перших академічних творів для терменвокса (з оркестром).

Друкувався в журналах «Життя мистецтва», «Модерн м’юзик», «Вісник зарубіжної літератури».

Ш. – автор симфонічної рапсодії «Жовтень» (1927), лібрето для опери «Гра в волан» (1928),

«Танцювальної сюїти», «Першої аерофонічної сюїти», «Електрико-патетичного руху», «Сонати-

рапсодії» (усі – 1929), «Траурного маршу», «Симфонії Великороса», фортепіанних творів

«Танець», «Пісенька», «Гротеск», «Ексцентріада» (1930), «Хода Сходу» (1931), балету «Люди і

пророк» (1931).

Нашому землякові також належать філософська поема «Скрижаль Теурга» (1921), книга

містичних поем «Світла новина» (1922), теоретичний двотомник «Системи музичної композиції

Шиллінгера» (1946), «Математичні основи мистецтв» (1948), статті «Симфонічна драма»,

«Музика і електрика», «Калейдофон», «Сучасна поліфонія».

Розчарувавшись у Радянській владі, емігрував до США (1928).

У США засновано Товариство Шиллінгера (1945).

Серед друзів та близьких знайомих Ш. – Л. Теплицький, Л. Термен, Д. Шостакович, М.

Слонимський, Р. Нобл, М. Рославець, Л. Термен, Г. Міллер, О. Мосолов, Б. Гудмен, Г. Попов, В.

Горовіц, Н. Мільштейн, Л. Стів, Д. Гершвін, В. Щербачов, Т. Дорсей, М. М’ясковський, Д.

Малліган, В. Шебалін та ін.

***

ОСОБЛИВІ ВИПАДКИ ЗАГАЛЬНОЇ СХЕМИ,

з професійного кредо Й. Шиллінгера

Усі музичні процеси – це лише особливі випадки загальної схеми створення моделей.

ВІДТЯВ ЛЯЛЬЦІ ГОЛОВУ, зі спогадів Й. Шиллінгера

Виявляючи ще в ранньому дитинстві велику творчу обдарованість в різних областях мистецтва,

разом з цим і, мабуть, ще раніше того мене болісно цікавила механічна суть біологічних і

естетичних явищ. Мій перший спогад стосується півторарічного віку, коли я розбив голову ляльки

для того, аби дізнатися, яким чином вона відкриває і закриває очі.

...Творіння музики з десяти років стало для мене біологічною необхідністю. Це було відчуття,

подібне до відчуття голоду. Музичні образи стали супроводжувати мене дуже рано. З

семилітнього віку я вже був здатний запам’ятовувати і відтворювати в точності низку арій з

одного прослуховування опери. Я вивчився нотам самоучкою і виключно з метою складати

музику.

З десяти до п’ятнадцяти років я написав неймовірну кількість фортепіанної і вокальної музики.

Причому до п’ятнадцятирічного віку у мене не було ніякого музичного інструменту...

ЛЕГКО ЖИТИ ЧИСЛОМ, чотиривірш Й. Шиллінгера

Напившись утром вдоволь солнца,

Набравшись сочного здоровья,

Легко вернуться к механизмам,

Легко творить и жить числом.

НАСТУП МУЗИЧНОЇ РЕАКЦІЇ, з рецензії М. Коваля в журналі «Музика і революція» в №№5-6

за 1927 р.

Вступне слово говорив композитор Й. М.