Шевырев Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

- Шевырев Иван [Справочник-дайджест] 22 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ШЕВИРЬОВ Іван Якович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Ентомолог, перекладач. Фундатор прикладної лісової ентомології на теренах Російської імперії; автор методу інтоксикації рослин для знищення шкідників. В ентомології існує науковий термін

«метод інтоксикації Шевирьова».

З купецької родини. Брат, Шевирьов П., – народоволець.

Народився в 1859 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний центр однойменної

області України).

Помер 7 липня 1920 р. в м. Краснодарі Росії (нині – м. Краснодар РФ). Похований на місцевому

цвинтарі.

Закінчив 3-ю Харківську гімназію (1878), фізико-математичний факультет Харківського

університету (1878-1883).

Працював вихователем пансіону при гімназії Гуревича (1884-1887), першим асистентом кафедри

зоології Санкт-Петербурзького лісовому інституту (1887-1896), завідуючим ентомологічною

лабораторією Лісного департаменту міністерства землеробства і державного майна (1898-1917),

викладачем Воронезького сільськогосподарського інституту (1918-1919), Кубанського

сільськогосподарського інституту (1919-1920).

Почесний член Російського ентомологічного товариства (1908 ).

Ш. – один з перших лісних ентомологів Російської імперії.

Започаткував вивчення комах степових штучно розведених лісів, запропонував точний метод

вивчення личинок паразитичних перепончатокрилих. Йому також належить ідея методу

інтоксикації рослин для знищення шкідників.

Друкувався в журналі «Сільське господарство і лісництво».

Як ентомолог дебютував статтею про перетинчастокрилих Полтавської і Харківської губерній

(1883).

Ш. – автор наступних книг: «Практична ентомологія» (1887), «Опис шкідливих комах степових

лісництв і способів боротьби з ними» (1893), «Загадка короїдів» (1900), «Позакореневе живлення

хворих дерев з метою їх лікування і знищення паразитів», «Сільське господарство і лісоводство», (обидві –1903), «Паразити і надпаразити із світу комах» (1912).

Переклав книги Ж. А. Фабра «Інстинкт і натура комах» (1905) та «Ентомологічні спогади» (1914), а також доробки М.-Р.Штандфуса.

Всього перу Ш. належить понад 60 наукових праць.

Серед друзів та близьких знайомих Ш. – М. Холодковський, М. Римський-Корсаков, П. Семенов-

Тянь-Шаньський, О. Яцентковський та ін.


***

МАБУТЬ ТА НЕХАЙ

, з професійного кредо

І. Шевирьова

Господарюванняв Росії грунтується не на правильному розрахунку, а на одних лише сподіваннях

на сили природи.

НА ПРИРОДУ СПОДІВАЙСЯ, з книги І. Шевирьова «Опис шкідливих комах степових лісництв

і способів боротьби з ними»

Узагалі можна вказати на три головні умови, за яких найчастіше виявляється уявне безсилля

людини в боротьбі з комахами: 1) недостатній ступінь знайомства з тією комахою, яка проводить

спустошення, або недостатня поширеність цих знань в масі;

2) одиничність спроб боротьби;

3) розширення об’єму господарства над ту міру, яка визначається робочими силами, що є у

господаря, необхідними для догляду.


НОВИЙ НАПРЯМОК, з підручника А. Воронцова «Лісова ентомологія»

Талановита діяльність І. Я. Шевирьова і доробки низки видатних спеціалістів, що працювали в

Бюро з ентомології департаменту землеробства Росії, сприяли виникненню еколого-

господарського напряму в російській лісовій ентомології, який став потім науковою основою

захисту лісу.

Різнобічні роботи І. Я. Шевирьова відповідали на всі найзлободенніші питання захисту лісів, що

виникали в Росії. Особливою популярністю користуються його класичні дослідження з короїдів; з

вивчення шкідників степових лісів; неперевершені малюнки і описи найголовніших лісових

шкідників, складені для лісової охорони, опис паразитів, що живуть на шкідливих лісових

комахах, і надпаразитів.

Російська лісоентомологічна школа внесла великий внесок у справу боротьби з шкідниками лісу.

Доробками І. Я. Шевирьова і К. Е. Ліндемана визначився екологічний напрям досліджень, тісно

пов’язаний з практикою лісового господарства.


НЕ МАВ СТАЛОЇ НАЗВИ, з статті М. Мандельштама «Короїди лісів комплексного заповідника

«Річка Рагуша»

Ips amitinus (Eichhoff, 1871) – багатоходий короїд. У зв’язку з тим, що до останнього часу I.

amitinus (Eichh.) в Росії не зустрічався, він, на відміну від більшості решти короїдів тайгової зони, не