ШЕВИРЬОВ Іван Якович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Ентомолог, перекладач. Фундатор прикладної лісової ентомології на теренах Російської імперії; автор методу інтоксикації рослин для знищення шкідників. В ентомології існує науковий термін
«метод інтоксикації Шевирьова».
З купецької родини. Брат, Шевирьов П., – народоволець.
Народився в 1859 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний центр однойменної
області України).
Помер 7 липня 1920 р. в м. Краснодарі Росії (нині – м. Краснодар РФ). Похований на місцевому
цвинтарі.
Закінчив 3-ю Харківську гімназію (1878), фізико-математичний факультет Харківського
університету (1878-1883).
Працював вихователем пансіону при гімназії Гуревича (1884-1887), першим асистентом кафедри
зоології Санкт-Петербурзького лісовому інституту (1887-1896), завідуючим ентомологічною
лабораторією Лісного департаменту міністерства землеробства і державного майна (1898-1917),
викладачем Воронезького сільськогосподарського інституту (1918-1919), Кубанського
сільськогосподарського інституту (1919-1920).
Почесний член Російського ентомологічного товариства (1908 ).
Ш. – один з перших лісних ентомологів Російської імперії.
Започаткував вивчення комах степових штучно розведених лісів, запропонував точний метод
вивчення личинок паразитичних перепончатокрилих. Йому також належить ідея методу
інтоксикації рослин для знищення шкідників.
Друкувався в журналі «Сільське господарство і лісництво».
Як ентомолог дебютував статтею про перетинчастокрилих Полтавської і Харківської губерній
(1883).
Ш. – автор наступних книг: «Практична ентомологія» (1887), «Опис шкідливих комах степових
лісництв і способів боротьби з ними» (1893), «Загадка короїдів» (1900), «Позакореневе живлення
хворих дерев з метою їх лікування і знищення паразитів», «Сільське господарство і лісоводство», (обидві –1903), «Паразити і надпаразити із світу комах» (1912).
Переклав книги Ж. А. Фабра «Інстинкт і натура комах» (1905) та «Ентомологічні спогади» (1914), а також доробки М.-Р.Штандфуса.
Всього перу Ш. належить понад 60 наукових праць.
Серед друзів та близьких знайомих Ш. – М. Холодковський, М. Римський-Корсаков, П. Семенов-
Тянь-Шаньський, О. Яцентковський та ін.
***
МАБУТЬ ТА НЕХАЙ
, з професійного кредо
І. Шевирьова
Господарюванняв Росії грунтується не на правильному розрахунку, а на одних лише сподіваннях
на сили природи.
НА ПРИРОДУ СПОДІВАЙСЯ, з книги І. Шевирьова «Опис шкідливих комах степових лісництв
і способів боротьби з ними»
Узагалі можна вказати на три головні умови, за яких найчастіше виявляється уявне безсилля
людини в боротьбі з комахами: 1) недостатній ступінь знайомства з тією комахою, яка проводить
спустошення, або недостатня поширеність цих знань в масі;
2) одиничність спроб боротьби;
3) розширення об’єму господарства над ту міру, яка визначається робочими силами, що є у
господаря, необхідними для догляду.
НОВИЙ НАПРЯМОК, з підручника А. Воронцова «Лісова ентомологія»
Талановита діяльність І. Я. Шевирьова і доробки низки видатних спеціалістів, що працювали в
Бюро з ентомології департаменту землеробства Росії, сприяли виникненню еколого-
господарського напряму в російській лісовій ентомології, який став потім науковою основою
захисту лісу.
Різнобічні роботи І. Я. Шевирьова відповідали на всі найзлободенніші питання захисту лісів, що
виникали в Росії. Особливою популярністю користуються його класичні дослідження з короїдів; з
вивчення шкідників степових лісів; неперевершені малюнки і описи найголовніших лісових
шкідників, складені для лісової охорони, опис паразитів, що живуть на шкідливих лісових
комахах, і надпаразитів.
Російська лісоентомологічна школа внесла великий внесок у справу боротьби з шкідниками лісу.
Доробками І. Я. Шевирьова і К. Е. Ліндемана визначився екологічний напрям досліджень, тісно
пов’язаний з практикою лісового господарства.
НЕ МАВ СТАЛОЇ НАЗВИ, з статті М. Мандельштама «Короїди лісів комплексного заповідника
«Річка Рагуша»
Ips amitinus (Eichhoff, 1871) – багатоходий короїд. У зв’язку з тим, що до останнього часу I.
amitinus (Eichh.) в Росії не зустрічався, він, на відміну від більшості решти короїдів тайгової зони, не мав сталої російської назви. Запропонована І. Шевирьовим і О. Яцентковським назва «Союзний
короїд» пов’язана з тим, що I. amitinus часто зустрічається разом з близьким до нього короїдом-
друкарем. На відміну від останнього I. amitinus будує галереї, котрі складаються з більшої, ніж у
друкаря, кількості (завжди понад 3) маткових ходів, чим і обумовлена його назва «Багатоходий
короїд».
ПОПЕРЕДИТИ НЕБЕЗПЕКУ, з розвідки Г. Новикова «Польові дослідження екології наземних
хребетних тварин»
Масове полезахисне лісорозведення, впровадження травопільних сівозмін і будівництво
водоймищ з часом приведе до корінних змін у видовому складі, чисельності й екології тварин, а, отже, і до зміни їх значення в житті людини. З’являться нові види, деякі зникнуть, стане іншим
чисельне співвідношення видів, їх розподіл за територією, окремі сторони екології, динаміка
чисельності тощо.
Лісові смуги привернуть не лише корисних, але й шкідливих тварин, які почнуть ушкоджувати і
посадки і прилеглі до них поля. Не слід забувати, що, на думку відомого лісового ентомолога І. Я.
Шевирьова, однією з основних перешкод степовому лісорозведенню є шкідники, і ми повинні
бути у всеозброєнні, аби попередити цю небезпеку.
ВРЯТУВАВ ЛЮДЕЙ ВІД БУЦЕГАРНІ, з дослідження В. Захарова «Короїди-друкарі і буквоїди-
чиновники – дві халепи лісу»
Багато лісів – багато і лісових проблем. Одна з них – спалах чисельності короїда-друкаря.
Проблема, може, і не найголовніша, проте вона хвилює багатьох, на чиїх очах гинуть знайомі з
дитинства лісові масиви, а лісники замість того, щоб рятувати ліс, вирубують уцілілі ялини. Що ж
відбувається насправді?
…Незважаючи на те, що життя багатьох громадян так чи інакше пов’язане з лісом, за великим
рахунком лісничі є власниками своєрідного «таємного знання», заснованого на досягненнях
найрізноманітніших природних, точних і гуманітарних наук і не завжди доступного
«непосвяченим», серед яких (ніде правди діти!) чимало людей, які мають саме безпосереднє
відношення до лісу як за родом своєї професійної діяльності, так і природоохоронців. Тому не
приходиться дивуватися, що цілий ряд дій і заходів, що вчиняються лісівниками, найчастіше не
зустрічають розуміння широкої громадськості.
Візьмемо, приміром, проблему ушкодження лісових насаджень короїдом-друкарем. Начебто все
просто – є жук-шкідник, з яким необхідно боротися. Але як тільки лісгоспи приступають до
виконання цього завдання, на їхню адресу лунають докори – мовляв, під видом боротьби з
короїдом рубають здоровий ліс.
Щоб розібратися, хто правий, а хто винуватий, необхідно познайомитися з короїдом ближче.
Друкар – невеликий жук, що живе переважно на ялині й ушкоджує ще живі, але ослаблені дерева.
Самки відкладають яйця, з яких вилуплюються личинки, які проточують під корою звивисті ходи, малюнок яких нагадує друкарську матрицю (звідси й назва).
Треба зазначити, що різноманітні види жуків-короїдів, як і інші види стовбурних шкідників, є
невід’ємною частиною лісових співтовариств, але їхня деструктивна діяльність призводить до
катастрофічних наслідків.
Завдяки особливостям своєї біології друкар практично невразливий для хімічних препаратів, і
єдиним ефективним способом стримування спалахів його чисельності є вирубка недавно
заселених жуками дерев. Ось тут-то і виникають конфлікти між працівниками лісових служб і
місцевим населенням чи дачниками. Роздратування людей можна зрозуміти, адже наші лісники не
звикли докладно роз’ясняти свої дії навколишнім, і ті перебувають у впевненості, що вирубують
здоровий ліс. Дійсно, зовні дерева виглядають абсолютно неушкодженими, і лише невеликі отвори
в корі і буруватому деревному борошні біля стовбура говорять досвідченому оку, що ялина
приречена.
Як наслідок – лайка, протести, скарги у вищі інстанції. Іноді пристрасті так розпалюються, що
працівники лісгоспів затримують роботи поблизу населених пунктів. А кілька місяців по тому
конфлікт висихає сам собою, адже в рубання надходять ті ж самі, але вже засохлі дерева. Проте у
плані боротьби з поширенням друкаря цей захід уже не має ніякого сенсу, оскільки жуки
благополучно вивелися і перелетіли на інші ялини.
Аби зайвий раз підкреслити, що проблема ця не нова, дозволимо собі короткий екскурс в історію.
Наприкінці XIX ст. немало чинів лісового відомства були звільнені ззайманих ними посад, а їхні
дії стали предметом судового розгляду. Причиною послужили доноси, що надійшли в державні
установи, в яких лісничих звинуватили в рубанні і продажі за заниженою ціною зовсім здорового
лісу під приводом необхідності його якнайшвидшого видалення як зараженого й ушкодженого
короїдами.
Майже весь вирубаний ліс був уже проданий і відправлений за кордон. Так що слідство мало у
своєму розпорядженні лише показання свідків: лісових сторожів, робітників, які рубали підозрілий
ліс, а також залишені на місці пеньки, верхівки, забраковані колоди.
Докази були настільки хисткими, що слідство, яке тяглося вже кілька років, так і не могло винести
остаточного рішення. Нарешті, запросили одного з перших лісових ентомологів Росії – Івана
Яковича Шевирьова, якому й доручили вивчити ситуацію і дати висновок – до рубання напали
короїди на дерева чи після.
Спочатку експертиза не могла дійти визначеного рішення, хоча загальний вигляд і стан оглянутих
лісових дач досить красномовно свідчили на користь обвинувачуваних – місцями це був суцільний
вітровал, і рішуче скрізь на засохлих деревах були видні незліченні залишки ходів короїдів, а в
корі дерев, що ще зеленіли, буяли живі жуки-друкарі. Фактично перед очима експертів постали
наслідки багаторічного і спустошливого розмноження ялинових короїдів за повної відсутності
заходів протидії з боку місцевого керівництва.
І все ж найвагомішою підставою для винесення виправдувального вироку могла стати наявність у
корі, пеньках чи колодах ходів короїдів. Однак ймовірність виявлення таких ходів невелика, якщо
дерево не піддалося настільки масовому нападу, що жуки проточили ходами весь стовбур, у тому
числі й на місці спиляння. З іншого боку, оскільки спочатку короїди заселяють середню частину
стовбура, відсутність ходів в нижнього чи верхнього зрізів, звичайно, питання не вирішувало.
Обвинувачувані вже зовсім зажурилися, і невідомо, чим би закінчився слідство, якби на допомогу
не прийшов інший жук – плоскохід. На відміну від друкаря він не небезпечний для життя дерева і
вважається шкідливими тільки в технічному плані, тому що псує своїми ходами цінну деревину.
Нападають вони зазвичай на пеньки і стовбури свіжозрубаних дерев, а також на ті, що
відмирають, але ще не сухі, неушкоджені друкарями, залишаючись їх супутниками. Вточившись у
стовбур, плоскохід веде свій хід у напрямку до серцевини завжди в горизонтальній площині.
Оглядаючи пеньки, які залишилися після нещасливого рубання, фахівці знайшли на поверхні
багатьох з них ходи плоскохіда. За розташуванням було видно, що їх прогризли до рубання. З
цими аргументами погодився суд, і справу припинили.
Щоправда, як вже пізніше зазначив І. Я. Шевирьов, навіть якби лісничі вирубали ялини з ознаками
ушкодження друкарем, не чекаючи плоскохода, і в цьому випадку можна було б визначити, коли
з’явилися короїди – до рубання чи після, уже на дереві, що впало.
Последние комментарии
4 часов 50 минут назад
8 часов 58 минут назад
9 часов 15 минут назад
9 часов 35 минут назад
12 часов 17 минут назад
19 часов 40 минут назад