Хавкина Любовь [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

ХАВКІНА Любов Борисівна

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Бібліограф, бібліотекознавець. Засновник бібліотекознавства на теренах Російської імперії і СРСР.

З міщанської родини. Батько, Хавкін Б., – лікар.

Народилася 12 (24) квітня 1871 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Померла 2 червня 1949 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похована на Міуському

цвинтарі.

Закінчила другу Харківську жіночу гімназію (1887), курси при музичному училищі (1893),

навчалася на філологічному факультеті Берлінського університету (1898–1901).

Коли Х. виповнилося 19 років, вона виявила бажання добровільно чергувати у «дешевому

абонементі», нещодавно відкритому для бідноти у ХГБ, а потім безплатно викладала в недільній

школі Х. Д. Алчевської (1888-1890). Працювала бібліотекарем, науковим працівником, членом

правління Харківської громадської бібліотеки (1890-1913), викладачем перших бібліотечних

курсів при Московському народному університетові ім. Шанявського (1913), членом комісії

бібліотекознавства РБТ (1913-1916), директором Московського науково-дослідного інституту

бібліотекознавства (1920-1928).

Почесний член ряду зарубіжних академій наук.

Голова Російського бібліотечного товариства.

Заслужений діяч науки Російської Федерації.

Кавалер золотої медалі міжнародної виставки у бельгійському Льєжі (1905) і срібної медалі на

«Олександрівській стрічці».

Друкувалася в газетах «Харківські губернські відомості», «Мова», журналах «Вісник виховання»,

«Освіта», «Російська школа», «Для народного вчителя», «Бібліотекар».

Як літератор дебютувала в журналі «Російська школа» статтею «Берлінські народні читальні і

бібліотеки» (1899).

Потім настала черга книг «Бібліотеки, їх організація і техніка. Керівництво з бібліотекознавства»

(1904), «Керівництво для невеликих бібліотек» (1911), що витримала шість перевидань,

«Короткого начерку діяльності Харківської громадської бібліотеки за 25 років» (1912), «Нью-

Йоркська публічна бібліотека» (1913), «Книга и бібліотека» (1918), низки бібліографічних статей і

нарисів про В. Гофмана, Х. Алчевську, Д. Багалія, А. Калішевського, І. Залуського, М. Дьюї.

Зусиллями Х. були видані «Авторські таблиці Кеттера в переробці для російських

бібліотек»(1916).

Перу нашої землячки також належить 75 перекладів наукової, художньої , дитячої літератури з

англійської, німецької, італійської, іспанської, французької, шведської мов.

Складеними нею «Тризначними авторськими таблицями Кеттера» (1931) спеціалісти

послуговуються дотепер.

Вся творча спадщина Х. нараховує понад 500 одиниць друку.

Х. займає чільне місце в організації першого в Російській імперії наукового відділення

бібліотекознавства (1903) при Харківській громадській бібліотеці. Вона – засновник російського

бібліотекознавства, автор проекту бібліотечної освіти. Саме за її ініціативою на теренах Російської

імперії відкрито перший бібліотечний нотний абонемент (1903).

Секція бібліотекознавства Російського бібліотечного товариства висловила їй подяку за книгу, яка

поклала початок російському бібліотекознавству.

Серед друзів та близьких знайомих Х. – Х. Алчевська, Д. Багалій, В. Данилевський, О. Калмикова,

Г. Ахматова, О. Блок, Е. Андерсон, В. Артисевич, О. Покровський, М. Шагінян, Х. Ліденберг, Н.

Крупська, І. Ситін, К. Рубинський, М. Дьюї, М. Баллін та ін.

***

ТЕНДЕНЦІЙНИМИ БІБЛІОТЕКИ БУТИ НЕ ПОВИННІ, з професійного кредо Л. Хавкіної

Бібліотека закладає фундамент загальнолюдської культури, тому вплив державної політики

зменшує її завдання, звужує її роботу, додає її діяльності тенденційності і однобічності,

перетворює її на знаряддя партійної боротьби, яка публічній бібліотеці за самою її суттю має бути

чужа.

ПЕРІОДИКА ДЛЯ ІСТОРІЇ ЦІННА, з листа Л. Хавкіної В. Трамбицькій від 21 травня 1945 р.

Спочатку раджу Вам переглянути літературу, яка стосується 25-річного ювілею Харківської

громадської бібліотеки (попередниці Короленківської бібліотеки).

… Бібліографія дореволюційних статей і літератури про бібліотеки є у другому виданні моєї книги

«Бібліотеки, їх організація і техніка». Ці джерела, а також «Праці» 1 Всеросійського з’їзду з

бібліотечної справи 1911 р. (СПб., 1912) та 1 Загальноземського з’їзду з питань народної освіти,

праці з питань улаштування розумних розваг, «Практична шкільна енциклопедія» за редакцією

Тулупова і Шестакова, «Народна енциклопедія наукових та прикладних знань» і журнали

«Російська школа», «Вісник виховання», «Школа і життя» дають дуже цінний матеріал для

вивчення історії бібліотек у Росії.

ЛОМОНОСОВ БІБЛІОТЕЧНОГО ЦИКЛУ, з оцінки діяльності Л. Хавкіної Т. Каратигіною

Любов Борисівна Хавкіна – своєрідний М. В. Ломоносов наук бібліотечно-бібліографічного циклу

– залишила незгладимий слід у всіх розділах бібліотекознавства, в ній об’єдналися риси практика і

теоретика, «виконавця» і пророка. А ще – величезна літературна спадщина, яка нараховує близько

400 публікацій, наклад яких досяг двох мільйонів екземплярів і включає масу перспективних

планів в різних областях бібліотекознавства, бібліографознавства і книгознавства.

НЕ КОЖНА КОЛЕКЦІЯ КНИГ – ЗІБРАННЯ, з статті Т. Самійленко і Р. Драган «Л. Б. Хавкіна.

Витоки українського бібліотекознавства»

Розробляючи конкретні бібліотекознавчі проблеми, Л. Б. Хавкіна цікавиться національними,

науковими, громадськими публічними, народними та дитячими бібліотеками. Досліджує їх

функції, завдання та перспективи розвитку, роль у громадсько-політичному житті. «Серед установ

позашкільної освіти, – відзначала вона, – одне з найважливіших місць посідають бібліотеки, які є

необхідним доповненням і продовженням школи».

На той час, коли конче потрібним було підвищення культурного рівня держави, особливого

значення набуло широке використання бібліотеки як могутнього засобу народного просвітництва.

Саме бібліотека на початку ХХ ст. стає об’єктом серйозної уваги бібліотекознавців.

Л. Б. Хавкіна стверджує, що організація розгорнутої мережі бібліотек різних типів та видів –

головне завдання бібліотечного будівництва в нашій країні. Основною особливістю доцільно

організованої бібліотеки, вважала Любов Борисівна, є відповідь на будь-яке запитання читача. Для

цього бібліотека повинна мати енциклопедичний характер, охоплювати різні галузі знань.

Тривалий час, підкреслювала Л. Б. Хавкіна, головною метою бібліотек було лише накопичення

книжкових багатств. Пізніше до цієї функції приєдналося бібліотечне обслуговування. Але й цього

було недостатньо. Сучасна бібліотека повинна не лише задовольняти попит читачів, а й викликати

і підвищувати його.

Не кожна колекція книг, на думку Л. Б. Хавкіної, може зватися бібліотекою. У сучасному значенні

цього слова під бібліотекою слід розуміти велике зібрання книг, організоване та розміщене за

певною системою та призначене для освіти, самоосвіти і просвітництва.

Державна бібліотека, що за характером є національною, повинна мати у своєму фонді все, що було

написане і надруковане у певній країні, і якомога більше з того, що видане в інших країнах.

…Непорушним є принцип обслуговування бібліотекою всього населення певної місцевості, а не

окремих його груп.

ВРЯТУВАТИ ВДАЛОСЯ НЕБАГАТО, з статті А. Ричкова «Харківський період у житті Л. Б.

Хавкіної»

У кінці 1918 р., до 2-х видів бібліотечних курсів (короткотермінових і річних) додався ще один:

почали працювати організовані Л. Б. Хавкіною курси з підготовки бібліотекарів академічних

бібліотек. Ці три види курсів, незважаючи на громадянську війну, функціонували до кінця квітня

1920 р. Тоді ж і завершився «харківський період» у житті засновника і керівника курсів Л. Б.

Хавкіної.

Сталося це так. В кінці 1919 р. новій владі гостро знадобилося створити вищу школу викладання

суто комуністичних дисциплін. З цією метою вся матеріальна база Університету ім. Шанявського,

який до того ж був у легкій опозиції до більшовиків, була дуже доречною.

Почала влада з поступового витіснення викладачів і студентів з приміщень, а потім університет

зовсім закрили. Його приміщення зі всією матеріальною базою передали Комуністичному

університету ім. Я. М. Свердлова. Врятувати вдалося небагато.

...»Відділ наукових бібліотек (Наркомосвіти) на засіданні 23-го квітня цього року під

головуванням М. Покровського ухвалив передати Кабінет бібліотекознавства, що функціонував

при університеті ім. Шанявського, Відділу наукових бібліотек Народного комісаріату з просвіти з

усім обладнанням, інвентарем, лекторським та книжковим майном цілковито у завідування

Відділу. Особовий склад Кабінету з цього числа зараховується на службу Народного комісаріату

освіти. Відділ просить представити списки і штати».

Процитований документ підвів остаточну межу під «харківським періодом» діяльності Л. Б.

Хавкіної.

В МОСКВІ ОФОРМИЛА КУТОЧОК «БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ», з кореспонденції Н.

Капустіної і А. Перепечі «Вона заслуговує на статус Почесного харків’янина»

Історія Харківського товариства грамотності – одна з сторінок діяльності Хавкіної. Створене за

участю найвизначніших діячів української та російської науки i культури, воно дбало про

відкриття закладів для найбідніших прошарків населення, намагалося задовольнити потреби

народу у книзі.

У 1890 р. професор В. Я. Данилевський запропонував відкрити безплатну читальню для народу, а

31 березня 1891 р. на загальних зборах ХТГ був вибраний комітет для її організації, членом якого

стала i Л. Б. Хавкіна. Читальня була відкрита 1 грудня 1891 р.

…Виявлена участь Хавкіної Л. Б. у створенні «Народної енциклопедії наукових i прикладних

знань» (1912 р.).

…У Товаристві грамотності розгорнувся дослідницький талант Любові Борисівни. Разом з

членами спеціальної комісії вона обстежує i аналізує діяльність сільських бібліотек Харківської

губернії (228), готує звіт Харківському губернському земству «Бібліотеки-читальні Харківської

губернії за даними досліджень 1900-1902 pp.».

…Знайдені матеріали розповіли про участь Л. Б. Хавкіної у з’їзді з питань організації розумних

розваг для населення Харківської губернії (1915 р.). На з’їзді вона виступила з вітальним словом

як секретар курсів з бібліотечної справи при Університеті ім. А. Л. Шанявського, брала активну

участь у роботі секцій, прочитала доповідь «Народні бібліотеки», доповнюючи її демонстрацією

матеріалів (діаграмами, даними про склад слухачів i т. ін.).

Після 1916 року розпочала роботу комісія з позашкільної освіти ХТГ, яка поставила питання про

улаштування бібліотечних курсів у Харкові. Вони були організовані у 1918 р. i поклали початок

професійній підготовці бібліотекарів.

…Великою багатогранністю відзначається діяльність Любові Борисівни в Харківській громадській

бібліотеці. Тут сформувалися її погляди на розвиток бібліотечної справи, визначилися основні

завдання з питань бібліотекознавства. Саме тут вона підготувала свої фундаментальні праці,

прагнула до впровадження зарубіжного досвіду в практику вітчизняних бібліотек, надавала уваги

новим формам роботи, багато докладала зусиль до створення нових відділів ХГБ –

бібліотекознавства, музичного, дитячого.

…Любов Борисівна уважно стежила за станом бібліотечної справи за кордоном, творчо

осмислювала досвід i робила його здобутком бібліотечної громадськості. Знання іноземних мов

давало їй можливість знайомитися з роботами про бібліотечну справу зарубіжних країн в

оригіналі. Результатом вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду в організації бібліотечної

справи стало видання Л. Б. Хавкіною універсальних посібників з бібліотечної справи.

…Напередодні 35-річчя своєї бібліотекознавчої діяльності, у березні 1925 року, Хавкіна Л. Б.

відвідала провідні бібліотеки Одеської, Київської, Харківської областей. Матеріали про

відвідування Хавкіною харківських бібліотек не знайдені у зв’язку з вивозом архіву ХДНБ під час

Великої Вітчизняної війни. Свої враження від поїздок вона виклала у доповіді «Про бібліотеки

України» на зборах інституту бібліотекознавства у Москві. Тут же було оформлено i куточок

«Бібліотеки України».

…На жаль, її ім’я до цього часу не присвоєне жодній бібліотеці Харкова. Немає також i

меморіальної дошки i, напевно, Любов Борисівна заслуговує на статус Почесного харків’янина.

БАБУСЯ БІБЛІОТЕКОЗНАВСТВА, з розвідки П. Сокова «Л. В. Хавкіна. Вчений і людина»

Перші спроби оцінки та аналізу продуктивної діяльності Л. Б. Хавкіної почалися в 1915 році, коли

9 травня у Народному університеті ім. Шанявського відбулося ювілейне святкування 25-річчя її

бібліотечної діяльності. Один із доповідачів, пан Селивановський, член Харківського товариства

грамотності, закликав громадські організації заснувати при бібліотечних курсах стипендію ім. Л.

Б. Хавкіної. При цьому він запевнив, що буде щороку вносити плату за п’ятьох слухачів курсів.

Цей заклик є актуальним і сьогодні, коли значно розширилися масштаби бібліотечно-

інформаційної освіти в Україні і Росії. Створено цілу систему вузів і коледжів культури і

мистецтв, які готують бібліотечних фахівців. Непогано було б ввести і стипендію ім. Л. Б.

Хавкіної. Це спонукало б молодь ще більше дізнаватися про корифеїв бібліотечної теорії і

практики.

…Любов Борисівна, будучи вже у поважному віці, дуже хвилювалася за долю свого архіву і

хотіла, щоб він потрапив до надійних рук. «Будьте хранителями мого архіву», – зверталася вона у

листах до В. О. Артисевич і М. І. Рудомино в роки Великої Вітчизняної війни.

Любов Борисівна, видатний вчений у вітчизняній бібліотечній науці, назавжди залишиться

«бабусею бібліотекознавства», як вона сама себе називала...