Струве Отто [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

СТРУВЕ Отто Людвігович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: американський.

Астрофізик.

З родини вчених. Батько, Струве Г.-Л., – професор Харківського університету, директор

університетської обсерваторії.

Народився 30 липня (12 серпня) 1897 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний

центр однойменної області України).

Помер 6 квітня 1963 р. в м. Берклі (Каліфорнія, США). За заповітом кремований і похований на

місцевому цвинтарі.

Закінчив Харківську гімназію №3 (1909-1915), фізико-математичний факультет Харківського

університету (1915-1919), Чикагський університет (1923).

Служив на військовій службі (1916-1918), працював асистентом Йоркської обсерваторії (1921-

1927), викладачем Чикагського університету (1927-1932), директором Йоркської (1932-1950) та

Макдоналдської (1950) обсерваторій, викладачем Каліфорнійського університету (1950-1959),

директором Національної радіоастрономічної обсерваторії (1959-1961).

Член Американської, Бельгійської, Британської, Канадської, Новозеландської, Французької

академій наук.

Почесний доктор Льєжського, Пенсільванського, Каліфорнійського університетів, Національного

університету Мексики.

Президент Міжнародного астрономічного союзу (1952-1955).

Кавалер бельгійського «Ордена Корони» (1950).

Кавалер золотої медалі Лондонського Королівського Астрономічного товариства (1944).

Кавалер золотої медалі Тихоокеанського Астрономічного товариства (1948).

Кавалер медалі Французького Астрономічного товариства (1954).

Кавалер медалі Дрепера Національної Академії Наук США (1950).

Кавалер Ріттенхаузької медалі (1954).

Кавалер медалі Французької академії наук (1955).

Друкувався в «Астрофізичному журналі»,

Всього перу нашого земляка належить понад 900 наукових праць.

Служив в армії Денікіна (1919).

Найвідоміший доробок С. – книга-заповіт «Астрономія XX сторіччя» (1962).

Всього перу нашого земляка належить понад 900 наукових робіт.

Ідей більшовизму вчений не сприйняв і емігрував: спочатку до Туреччини (1920), а потім – США

(1921).

Іменем нашого земляка названі мала планета, кратер на Місяці, один з телескопів Макдоналдської

обсерваторії.

Пам’яті видатного астронома присвятив музичний реквієм П. Куликовський.

Серед друзів та близьких знайомих С. – Е. Фермі, Б. Герасимович, Г. Шайн, Г. Купер, К.

Огородников, Е. Фрост, В. Амбарцумян, Д. Оорт, Г. Масевич, П. Свінгс, Х. Сахейд, Х. ван де

Хюлст, А. Блаау, М. Миннарт, В. Морган, Г. Херцберг, Д. Грінстейн, Б. Стромген, С.

Чандразекхар, П. Шевінгс, М. Міннаєрт та ін.

***

ПАТРІОТИЗМ,

з життєвого кредо О. Струве

Я, безумовно, не сумнівався, що настане час, коли російські люди визнають, що патріотизм був не

винятковим привілеєм тих, хто бився на боці тих, хто переміг.

ПРИСЛУЖНИК ІМПЕРІАЛІСТІВ, з книги М. Балишева «Отто Людвігович Струве»

Заповнюючи анкету для візи, він змінює національність, вказавши – естонець, місце народження –

м. Дерпт, Естонія; у графі «участь в Першій світовій війні» записує – не брав. Американські

історики роз’яснюють, що тамтешні чиновники того часу бачили в кожному росіянину

більшовика, іншими словами, у Струве не було шансів одержати дозвіл на в’їзд до США, вкажи

він правдиві відомості.

...Навіть очолюючи Міжнародний астрономічний союз, Струве жодного разу так і не відвідав

СРСР. ...Деякі його колеги пояснюють це тим, що спочатку Струве справедливо побоювався

репресій сталінського періоду, згодом – просто із-за погіршення стану здоров’я (він тяжко переніс

гепатит, який привів до цирозу печінки, що й стало згодом причиною його смерті).

Проте є й інша версія.

...У 1955 р. в Харкові видається книга п. Сластьонова «Астрономія в Харківському університеті за

150 років. 1805–1955 рр.». Автор історичного нарису ...дав наступний текст: «Отто Струве, який

викладав свого часу в Харківському університеті, зрадив свою рідну землю.; . втік за кордон і

оселився в США. Пізніше він став прислужником американських імперіалістів як директор

Йоркської обсерваторії поблизу Чикаго».

З листа Струве до Масевича: «Я ... вважаю, що ще не прийшов час для мого візиту до Радянського

Союзу: я не хотів би піддати себе і ті інститути, які я частково представляю, образливим і

фальшивим інсинуаціям, від яких я захищений в Америці законами проти наклепу. Твір

Сластьонова не відбився на моєму ставленні до астрономів Радянського Союзу. Я горджуся своїм

...походженням і вихованням, яке я отримав в Харківському університеті».

ГОЛОВНЕ – ЗДІБНОСТІ, з офіційного листа президента університету директорові обсерваторії

Єдина обставина, яка повинна враховуватися при вирішенні питання про прийом на роботу, – це

здібності дослідника. Мені не цікаві його політичні погляди, якщо вони не спричинять

неприємностей з поліцією.

Я сподіваюся, він (Чандразекхар С. – авт.) усвідомлює, що заклики до насильницького повалення

уряду розглядаються в штаті Іллінойс як кримінальний злочин.

БОЧКА МЕДУ І ЛОЖКА ДЬОГТЮ, з розвідки Д. Остерброка і А. Гурштейна «Останній з

могікан»

Головною особливістю досліджень Отто Людвіговича Струве стало вдале об’єднання ідей

теоретичної астрофізики із спеціально поставленими ним спостереженнями; він вніс величезний

внесок до практичного конструювання могутньої наглядової техніки Сполучених Штатів;

розвивав ідею використання космічних кораблів для проведення астрономічних спостережень;

вперше використовував досягнення радіоелектроніки в астрономії, давши життя радіоастрономії;

підтримав проект Ф. Дрейка з пошуку позаземних розумних форм життя і до кінця своїх днів був

глибоко переконаний не тільки в реальності його здійснення, але й існуванні життя в інших

частинах нашої галактики.

...Штрих до портрета трудівника Отто, котрий характеризує стиль його напруженої роботи. Багато

годин він проводив за окуляром мікроскопа, вимірюючи інтенсивність і ширину ліній зоряних

спектрів. В цілях економії часу навчився одним оком дивитися в окуляр, тоді як друге фіксувало

відліки на вимірювальній шкалі. Несподіваним наслідком такого постійного тренування стало те, що в буденному житті очі Струве деколи дивилися злегка в різні боки, що суцільно та поряд

додавало його обличчю дуже дивного виразу.

....У 1932 р. Струве став директором Йоркської обсерваторії, яка переживала сувору і затяжну

кризу. До колишніх знегод додалися біди великої депресії, і обсерваторія, без жодного

перебільшення, опинилася на межі виживання. Які кроки належало зробити новоспеченому

директорові?

Струве стала у нагоді незвичайна особиста мужність для корчування «мертвого лісу». Скорочення

недбайливих і непродуктивних наукових співробітників в США суцільно та поряд так же складно і

болісно, як і в Росії. Як не сумно це констатувати, але діяв Струве в декількох випадках тими ж

огидними методами, які й добре відомі з радянської практики: стежив за трудовою дисципліною,

фіксував запізнення на роботу і відсутність на робочому місці в години спостережень. Жах

положення полягав в тому, що ті, кого звільняли, були доброчесними американцями.

...У 1947 р. Струве реалізував план адміністративної реорганізації астрономії в Чикаго. Він

придумав собі пост якогось супердиректора, відповідального і за обидві обсерваторії (Йоркську і

Мак-Доналдську), і за департамент астрономії університету.

Життя, проте, показало, що реорганізація не лише не полегшила, але й ускладнила його взаємини з

Дж. Койпером та іншими провідними співробітниками. Причини тертя, якщо говорити гранично

стисло, – проста і ясна: зібраним Струве яскравим талантам вже було тісно під одним дахом.

...Койпер несправедливо і жовчно писав у той час, що Струве хотів з’явитися перед світом другим

Джорджем Еллері Хейлом, проте для своїх найближчих колег став тираном і деспотом.

...У своїй науковій і науково-організаційній діяльності він став живим втіленням моста між

Америкою, Європою і Азією. Особистим прикладом він стимулював широку міжнародну

співпрацю без політичних кордонів на такому рівні, який, без перебільшення, надав астрономії

XX ст. друге дихання.

ФОЛІАНТИ ГИНУТЬ У ХАРКОВІ, з статті Ф. Диканя «Повернення «зоряного» імені»

У боях проти більшовиків Отто Струве був поранений, з відступаючою армією опинився в Криму,

звідки евакуювався до Туреччини, в табір Галліполі під Константинополем, де в страшних умовах

жило багато солдатів і офіцерів. Можливо, тільки завдяки тому, що йому вдалося зв’язатися з

родичами в Німеччині, він не згинув безвісти.

...У обсерваторії Харківського національного університету зберігаються унікальні архіви предків

Отто Струве. Це листи початку і середини XIX століття, фотографії, зроблені одним з перших

харківських фотографів Альфредом Федецьким, старовинні фоліанти. Американські дослідники

життя і діяльності знаменитої династії астрономів говорять, що за документами, які знаходяться в

Харкові, можна сміливо написати книгу, і багато чого в ній буде відкриттям для істориків

астрономії.

На жаль, архіви мало вивчені. Річ у тому, що папери в такому стані, що до них не дозволяють

торкатися навіть дослідникам. Заступник директора НДІ астрономії ХНУ ім. Каразіна Володимир

Псарьов говорить, що документи можна «підлікувати», проте для цього необхідні чималі гроші,

яких в університеті немає.

ВЧЕНИЙ СВІТОВОГО МАСШТАБУ, з кореспонденції Л. Холманської «Людина-зірка»

Те, що Харків – батьківщина багатьох чудових і видатних людей – аксіома, яка не вимагає доказів.

Наважуся піти далі й стверджувати, що наше місто є також колискою багатьох геніїв світового

рівня. Або просто «зірок» планетарного масштабу.

Це – не ура-патріотизм. Це факт, в якому я ще раз переконалася, побувавши на міжнародній

науковій конференції, присвяченій 110-річчю академіка Отто Людвіговича Струве, – одного з

лідерів світової астрономічної науки. Перша конференція на пострадянському просторі,

присвячена видатному вченому, проходила 21-23 травня 2007 р. в стінах старого Харківського

національного університету ім. В. Каразіна і зібрала цвіт астрономічної науки США, Росії,

Словенії та України.

Серед організаторів – НДІ астрономії ХНУ ім. В. Каразіна, Українська астрономічна асоціація і

постійні шефи alma mater – асоціація випускників, викладачів і друзів ХНУ ім. В. Каразіна.