СОМОВ Орест Михайлович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Прозаїк, поет, журналіст, перекладач. Псевдоніми – Мешканець Василівського острова, Порфирій
Байський, Мешканець Галерної гавані. Фундатор психологічної і соціально-побутової повісті на
теренах Російської імперії.
З дворянської родини. Батько, Сомов М., – капітан царської армії.
Народився 10 грудня 1793 р. в м. Вовчанську Слобідсько-Української губернії Російської імперії
(нині – районний центр Харківської області України).
Помер 27 травня 1833 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Похований на Смоленському цвинтарі.
Закінчив Харківський університет.
Був столоначальником правління Російсько-Американської компанії (1824-1826), видавцем
альманаху «Північні квіти» (1825-1832).
Член Вільного товариства російської словесності (1818).
Друкувався в «Літературній газеті», журналах «Український вісник», «Харківський Демокріт»,
«Добромисний», «Невський глядач», «Північна бджола», «Гірлянда», «Змагальник освіти і
благочинності», «Північний архів», «Син Вітчизни».
Як літератор дебютував в «Українському віснику» віршем (1816).
Потім настала черга повістей «Гайдамака», «Мара», «Матінка і синок», «Перевертень», «Роман в
двох листа», «Сватання», «Юродивий»; бувальщини і небилиці «Київські відьми», «Русалка»,
«Казки про скарби», «Бродячий вогонь»; «Пісні про Богдана Хмельницького – визволителя
Малоросії»; поеми «Голос українця при звістці про взяття Варшави».
Перу С. також належать доробки «Наказ з того світу», «Дивний поєдинок», «Алкід в колисці»,
«Вивіска», «Поштовий будинок в Шато-Тьєррі».
За підозрою в участі у повстанні декабристів заарештований (1825). За три тижня звільнений з
виправдовувальним атестатом (1826).
Серед друзів та близьких знайомих С. – М. Гоголь, І. Котляревський, О. Пушкін, М. Максимович,
О. Грибоєдов, І. Ризький, С. Пономарьова, Ф. Глинка, В. Туманський, М. Бестужев-Рюмін, О.
Ізмайлов, М. Кутузов, М. Цертелєв, О. Корнілович, К. Рилєєв, А. Дельвіг, Д. Завалішин, О.
Бестужев та ін.
***
ПРИВАБЛИВІСТЬ НОВИНИ
, з творчого кредо О. Сомова
Новина завжди приваблива і завжди знаходить імітаторів.
ГРОТ-БОМ-БРАМ-БРАС, з оповідання О. Сомова «Наказ з того світу»
Ми прогулювалися садами і околицями, каталися затокою і тим часом жартували, сміялися і не
бачили, як час прокрався до обіду. Погода з ранку була ясна; але ми ще не встигли встати з-за
столу, як небо стемніло, набігли хмари і почав гриміти грім... Опісля наступила з усію свитою, як
повелося, гроза, і гроза найгаласливіша: блискавки заблищали з усіх боків, грім на роздоллі
прокочувався повітряним простором; гнаний вітром дощ періщив, мов з відра. Нічого було й
думати про вечірню прогулянку, тому що небо довкруги обклалося густими шарами хмар і
обіцяло повітряну потіху принаймні годин на п’ять. Якби гостинні господарі і не заспокоювали від
душі гостей своїх, то в таку погоду, коли, за прислів’ям, і собаку шкода вигнати на двір, – кожний
з нас безсоромно звичайно б сам викликався залишитися.
У будинку, до задоволення одних і до крайньої скорботи інших, карт ніколи не бувало, окрім
однієї старої, пошматованої колоди, якою старенька няня розкладала гранд-пасьянс. Господарі
самі залишилися у вітальні, і ті з гостей, які любили заснути після обіду, цього разу посоромилися
позіхати й дрімати. Розмова йшла в такт грозі чи, краще сказати, в проміжках громових ударів, як
в мелодрамі між музикою. Всі, особливо молоді дівчата, щохвилини вставали і підходили до вікон
милуватися, як блискавки розгулюють хмарами і як крупний дощ січе в скло.
Не було й надії скоро позбутися грози: одна хмара змінювала іншу, один грім віддалявся, інший
заступав його місце; за дрібним дощем йшов інший, сильніший. Таким чином час пройшов до
вечора.
– Як весело тепер стояти на вахті, – сказав моряк, – особливо коли всі вітрила прибрані і коли
сховатися можна лише під ванти або під грот-бом-брам-брас.
– Добре й піхотному офіцерові в поході, – підхопив молодий гвардієць, син господарів, – особливо
якщо йдеш не петергофським шосе, а якимось сільським путівцем. Промочить тебе до кісток, і
ноги загрузнуть по коліно.
– Так, не погано й кавалеристові, – промовив улан, крутячи вуса свої, – зверху те ж, що і
Последние комментарии
2 часов 32 минут назад
3 часов 39 минут назад
4 часов 37 минут назад
4 часов 51 минут назад
14 часов 1 минута назад
14 часов 3 минут назад