Репин Илья [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

class="book">живе й дихає. Глядач почуває себе безпосереднім учасником того, що відбувається.

…Художній образ запорізької вольниці у Рєпіна вийшов повним життєвої енергії, радості, гордого

почуття незалежності. Рєпін розуміє запорожців як згуртовану, дружну, братерську громаду, вона

й відтворена на полотні. Художник хотів довести цими розкотами реготу, що дружно, безтурботно, весело, гуртом можуть сміятися лише люди, які почувають себе людьми вільної

воленьки, удатної сили.

УКРАЇНА, БЕРЕГ ЧОРТОМЛИКА, вірш В. Гіляровського, присвячений І. Рєпіну

Пред нами снова ты явил

Судьбою попранные силы,

Былых героев воскресил.

Куда ни взглянешь – лямка, пика.

То стон, то оклик боевой,

Украина, берег Чертомлыка,

Сирко – удалый кошевой.

Героев много Русь родила,

Их много дали казаки,

А вот и скованная сила.

Труда герои – бурлаки.

Еще герой, его «не ждали»,

Но все же он к семье родной

Вернулся из безвестной дали

С открытой, любящей душой.

Спасибо, друг, за побежденных

Судьбой жестокой юных сил.

Спасибо, друг, за угнетенных,

Ты их пред нами воскресил.

ЖЕРТВА НЕПОРОЗУМІННЯ, з книги О. Бенуа «Історія російського мистецтва в XIX столітті»

Серед художників 60-х і 70-х років найвеличнішим і найчудовішим є Рєпін. Якщо колишні

порівняння його з Веласкесом і Халсом і здаються тепер дещо перебільшеними, то все ж таки, безсумнівно, що за своїм талантом він гідний зайняти одне з найпочесніших місць в історії – і не

тільки російської – мистецтва.

…Коли, бувало, оглянувши мляву й безглузду академічну виставку, ми потім йшли на

Передвижників, нас щораз охоплювало дивно втішне почуття. Здавалося, ми зі сморідної й темної

казарми з її нестерпним муштруванням і шаблоновим порядком вийшли прямо за місто в село, на

простір, на свіже повітря, до народу.

…Рєпін – закінчена особистість…

…Можна сказати вже тепер з повною впевненістю: він не є тим великим художником, якого

багато хто… бажали його колись бачити. Він не той здоровий і простий реаліст, яким він

представлявся в колишній час у порівнянні зі своїми товаришами – зовсім уже не простими і

здоровими реалістами. Навпаки, він виявляється скоріше якимось надмірно різнобічним, неточним

і неглибоким «учителем». По суті, він знехтував і самим живописом.

…Усі нещастя Рєпіна не полягали в тому, що він у 60-х роках, у роки своєї юності, примкнув до

партії Крамського, а в тому, що і згодом, захоплювався постійно всілякими теоріями, найчастіше

антихудожніми (один час він зібрався кинути мистецтво і віддатися більш «корисної» діяльності), він таки і не зумів виробити в собі яке-небудь ясне ставлення до мистецтва.

…Значення Рєпіна в історії російського мистецтва, зрозуміло, величезне. Серед рабськи

приниженого… немічного белькоту передвижників його енергійно, жагуче написані картини

справляють сильне художнє враження. Вони не настільки чудові, як могли б бути, але все-таки

вони нескінченно вище всього, що було зроблено з часів Кіпренського до наших днів.

Сила його таланту настільки велика, що вона проявилася з дивною міццю і, незважаючи на всі

перешкоди, які продукувалися часом і були в самій особистості Рєпіна. Його картини – все ж

дійсно картини: розповіді, уроки, вкладені в них, збивають, псують, але не знищують істинно

художнього враження. Рєпін цілком живий, життєвий і якщо не «великий», то чудовий, славний

художник.

Якби його не було, вся передвижницька справа зникла б безвісти. Передвижники перемогли

Академію, але тільки Рєпін вказав силою свого таланту подальший шлях до художньої краси.

ДВЕРІ З ВІКОНЦЕМ, бувальщина

У майстерні Рєпіна в дверях було зроблено віконце з поличкою, куди ставили йому сніданок, оскільки він не хотів відволікатися від роботи і не дозволяв нікому входити в майстерню.