Репин Илья [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

- Репин Илья [Справочник-дайджест] 24 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

себе збитим з ніг і ображеним зі

своїми поваленими кумирами і глибоко страждав.


ЧОРТЯЧИЙ НАРОД – ЗАПОРОЖЦІ, з листа І. Рєпіна В. Стасову

...В усьому винні «Запорожці», ну і народець! Де тут писати, голова обертом йде від їх гамору і

шуму... Недарма про них Гоголь писав, усе це правда! Чортячий народ!..

Ніхто в усьому світі не відчував так глибоко волі, рівності і братерства!

...До появи цього лицарського народного ордену нашу братію десятками тисяч гнали в рабство і

продавали, як худобу, на ринках Трапезонта, Стамбула й інших турецьких міст. Так справа тяглася

довго... І ось виокремились з цього забитого, сірого, рутинного, покірного, темного середовища

християн – виокремились сміливі голови, герої, повні мужності, героїзму й моральної сили.

«Досить, – сказали вони туркам, – ми поселяємося на порогах Дніпра і відтепер – хіба через наші

трупи ви доберетеся до наших братів і сестер».


ІДЕЯ ПОДОБАЄТЬСЯ, з листа І. Рєпіна В. Полєнову в лютому 1900 р.

Зрозуміло, я із задоволенням розпишуся під вашим співчуттям С. І. Мамонтову як художникові, артистові, просвітителеві свого кола у витонченості. Ідея ваша мені дуже подобається.


МАТНЕЮ ВУЛИЦЮ МЕТЕ, вірш І. Рєпіна, присвячений В. Гіляровському

Ось, чуєте? – Москва гуде:

Козак Гіляй гуляє,

Матнею вулицю мете,

Метелицю здіймає.

Слівця крилатії мете

З отрутою і з реготом,

В веселі верші заплетею...

Він характерник не спроста,

Як Бульбу дядька знають.

Шанують, поважають всі

До себе закликають.


КРАМСЬКИЙ НАЗВАВ БОЖЕВІЛЬНИМ, з «Щоденників» Л. Толстого

5 квітня 1883 р.

Рєпін говорив, що Крамський назвав його божевільним.

15 квітня 1889 р. Москва

Картина Рєпіна неможлива – все видумано.

13 липня 1891 р.

Приїхали Рєпін і Гінзбург. За той час, що вони мене ліплять і малюють, …я написав статтю про

обжерливість і здорово просунувся у великій статті.

26 вересня 1907 р. Ясна Поляна.

Трохи обмежений в писанні тим, що Рєпін малює мій портрет – не потрібний, нудний, однак не

хочу його засмучувати.

ЛЮДСЬКА МОЗАЇКА З УСІХ КІНЦІВ РОСІЇ, з відгуку В. Стасова на картину І. Рєпіна

«Бурлаки на Волзі»

Ніколи ще гірка доля в’ючної людської худоби не з’являлася перед глядачем на полотні в такій

страшній масі, у такому величезному пронизливому акорді. Що за людська мозаїка з усіх кінців

Росії.


НАДЗВИЧАЙНО ЦІЛІСНИЙ ХУДОЖНИК, з рецензії Г. Стерніна

Поетичний світ Рєпіна – явище, яке має надзвичайну внутрішню цілісність...

Цілісність ця органічно пов’язана з загальним характером російської демократичної художньої

культури другої половини XIX ст., з її прагненням усвідомити свою соціально-історичну місію в

постановці кардинальних проблем людського буття.


НЕ ЗАБУТА РІДНА УКРАЇНСЬКА БАНДУРА, з альбому Н. Моргунової-Рудницької «Ілля

Юхимович Рєпін»

Життя запорожців Рєпін уявляв собі в романтичному аспекті. Об’єктивно-історичної точки зору

він не дотримувався, та й наука того часу нею не володіла. До того ж, Рєпін не був вченим-

істориком, а поетом-художником, і він створив чудовий, життєрадісний добуток про незалежний і

гарячий характер народу.

…З незвичайною силою пластичної виразності і психологічної експресії написані запорожці, ті, що зібралися навколо писаря, що строчить грамоту. Яка в картині маса фігур, скільки розмаїтості

поз, облич, характерів, скільки виражень веселощів і сміху! Це ціла мажорна гама сміху від

розкотистого басового реготу запорожця в червоному жупані до верескливого з присвистом сміху

старого.

А поруч з шумливим запорожцем – старий у польській конфедератці, з відвислими сивими вусами.

Він мовчить, але разючий, як куля, жарт вже напоготові. Він – чудове вираження прихованого

народного гумору.

Типи запорожців, що від душі регочуть, подані так розмаїто, з такою виразністю, як не подавав

ніхто ні до, ні після Рєпіна.

А яке багатство аксесуарів! Різноманітні костюми, озброєння, начиння, не забута й рідна

українська бандура. Видно важкі самопали, легкі рушниці, інкрустовані дорогоцінною оправою, криві шаблі, який дзенькають об ноги, рога для пороху, фляги для вина, різні трубки, улюблені

колиски, ложки, привішені до поясів, і багато чого іншого.

А як усе в картині скомпоноване! Не можна нічого ні додати, ні зменшити, ні перемістити. І усе –