Острогорский Павел [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ОСТРОГОРСЬКИЙ Павло Петрович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Перекладач.

З родини священика.

Народився в 1764 р. в слободі Мерефі Російської імперії (нині – Харківський район Харківської

області України).

Помер 8 (20) серпня 1834 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Навчався в Харківському колегіумі (1776-1783), Санкт-Петербурзькій учительській семінарії

(1783-1786).

Працював учителем приватного казанського училища в Санкт-Петербурзі (1786), Санкт-

Петербурзького головного народного училища (1786-1796), Юнкерської школи при Сенаті (1797-

1805), Санкт-Петербурзької губернської гімназії (1805-1811), столоначальником в департаменті

державного господарства та публічних приміщень Міністерства внутрішніх справ (1812-1816),

начальником 2-го відділу департаменту мануфактур та внутрішньої торгівлі (1816-1834).

Друкувався в газеті «Санкт-Петербурзькі відомості».

Як літератор О. дебютував перекладом книги «Анекдоти, або Достопам’ятні історичні потаємні

діяння Оттоманського двору» М. Пуассон де Гомеса (1787).

Цього ж року вийшов і твір «Випробування властивостей чаю та кави, а також інших напоїв, які

замість чаю й кави можна з користю вживати» К. Меєра.

Проте головним доробком О. слід вважати збірник «Театр надзвичайних пригод століття, що

добігає кінця» (1790). За свідченнями очевидців, московський тираж видання розійшовся в один

день. Книгу, перекладену нашим земляком, мав у власній бібліотеці О. Радищев.

Єдиною відомою плямою в біографії О. залишається його звільнення з посади викладача Санкт-

Петербурзької губернської гімназії (разом з іншими членами господарського комітету) у зв’язку з

виявленою нестачею матеріальних цінностей.

Серед друзів та близьких знайомих О. – М. Гнідич, Г. Державін, Ф. Булгарін, М. Греч, Ф. Шредер

та ін.

***

СПОКОЮ НЕ БУДЕ

, з політичного кредо П. Острогорського

Держава, керована владою, котра поневолена пристрастями, не може мати постійного спокою.

НЕЩАСТЯ ДЛЯ ПІДДАНИХ, з передмови П. Острогорського до книги «Анекдоти, або

Достопам’ятні історичні потаємні діяння Отоманського двору»

Государ, задовольняючи власні пристрасті, не опікується добробутом підданих. Часто без

суспільної потреби розпалюються війни, які супроводжуються згубними наслідками для народу; а

іноді міжусобне обурення, що відкидає скіпетр правління, спалахує.

У цій історії видно приклади цього.

НАКЛАД РОЗІЙШОВСЯ ЗА ДЕНЬ, з розвідки В. Рака «Острогорський Павло Петрович»

У перекладі є доповнення, в т.ч. вигадана авантюрна історія, ніби «Анекдоти...» були таємно

витягнуті з секретних літописів, які зберігалися в кабінеті турецького султана. Томи 3 і 4

оригіналу залишилися не перекладеними. Том 2 був перевиданий під заголовком «Цікаві вісті про

чудових султанів: Магомета Великого і його синів з чадами».

Одночасно з томом 2 «Анекдотів...» вийшла у вересні 1787 р. перекладена О. з німецької книга К.

Меєра «Випробування властивостей чаю та кави, а також інших напоїв, які замість чаю й кави

можна з користю вживати»; переклад також неповний (відсутній, зокрема, розділ про каву); разом

з тим О. значно доповнив текст, додавши низку приміток і написавши передмову, в якій виклав

біографію автора, зупинившись особливо на епізодах його перебування в Росії в 1760-их рр., в т.ч.

в діючій російській армії під час війни з Туреччиною. Емоційно-піднесений переказ сторінок

книги Меєра, де мовилося про патріотичний підйом духу армії, був, поза сумнівом, відгуком О. на

події нової російської-турецької війни.

Судячи з однієї з приміток, О. в 1787 перекладав або самостійно компілював книгу під заголовком

«Історичний, фізичний, хімічний і медичний опис винограду».

У рекламному оголошенні про вихід «Анекдотів...» і «Випробування властивостей чаю і кави...»

О. сповіщав, що в Санкт-Петербурзькому головному народному училищі «незабаром буде

виданий чудовий опис життя Ісуса Христа, і «Епохи єства, творіння славного Бюффона»; цей

задум, котрий належав, очевидно, самому О., не був здійснений.

Останньою і головною працею О. була збірка розповідей «Театр надзвичайних пригод століття,

що добігає кінця» . З п’ятнадцяти «споглядань», що складають книгу, дванадцять були, поза

сумнівом, перекладені з німецької