Нахимов Аким [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

- Нахимов Аким [Справочник-дайджест] 20 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

НАХІМОВ Яким Миколайович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Поет-сатирик, перекладач.

З поміщицької родини.

Народився 8 (19) вересня 1782 р. на х. Попівці Богодухівського повіту Харківського намісництва

Російської імперії (нині – в межах с. Мерло Богодухівського району Харківської області України).

Помер 18 (30) липня 1814 р. на х. Шийчині Харківського повіту Слобідсько-Української губернії

Російської імперії (нині – с. Івано-Шийчине Богодухівського району Харківської області України).

Закінчив благородний пансіон при Московському університеті, словесний факультет Харківського

університету (1805-1808).

Служив в Маріупольському гусарському полку, у Петербурзі, читав лекції харківським

чиновникам, які готувалися здавати екзамени на черговий чин.

Був затриманий з підробленим патентом на чин капітана, що позбавило його можливості

продовжувати столичну кар’єру. Повернувшись до Харкова, відокремлено жив в селі.

Твори друкувалися в журналах «Іппокрена», «Періодичні твори про успіхи народної освіти»,

«Харківський Демокрит», «Приємне і корисне», «Вісник Європи».

Як літератор дебютував в журналі «Приємне і корисне» перекладом з німецької (1798).

Потім настала черга віршів «Ода С…», «Пісня Вірі», «Невідомому вигадникові», «Пісні про похід

Ігоря проти половців», «Тарасові-авторові», «До Росії», «На отримання кандидатського звання»,

«Горацієвому імітаторові», «Гуру», «Безбожникові», «Елегія», «Пісня калюжі», «До самого себе»,

«Золотий час», «Квіточка», «Пісня жовтня 25-го», «Осінь», «Поет», «До Росії», поеми

«Пурсоніада».

Перу Н. також належать байки «Дяк і жебрак», «Хвала гусячому перу», «Море і річка»,

«Звіринець», «Лист мого приятеля, який мандрував дивовижним пташиним світом», «Мерзликін»,

«Вітряк без мірошника», «Бджола та Оса», епіграм «До родовідного дерева», «Ослові Вельможі»,

«До портрета піддячого», «До зображення блохи», «Дурному поетові», «До модних жінок»,

«Запитання француза і відповідь росіянина», «Дзеркало і виродок».

Що стосується особистого життя, то воно Н. не панькало. Він майже водночас втратив крихітку-

сина, батька і сестру, що призвело до надмірного вживання алкоголю.

Книга нашого земляка «Твори у віршах і прозі» вийшла уже після смерті (1815).

Низка віршів Н., серед яких уривки з незакінченої комедії «Закохані педанти, або Невдале

одруження філософа», вперше надруковані в журналі «Російські старожитності» (1880). Прозовий

твір «Оповідь про Феміду і про іноплемінних канцелярських» залишився в рукописі.

Творчості Н. присвячені стаття П. Лещенка «Несправедливо забутий поет-сатирик»(1963), розділ

монографії І. Лосієвського «Російська ліра з України»(1993).

Серед друзів та близьких знайомих Н. – Г. Сковорода, Г. Квітка-Основ’яненко, В. Маслович, Д.

Борзенков, І. Ризький, О. Сомов, І. Срезневський та ін.


***

ЗДАЮСЯ СУВОРИМ І ЗЛИМ

, з життєвого кредо Я. Нахімова

Не знаешь светска обращенья:

Задумчив, медлен, нелюдим;

Не любишь шумного веселья;

Суровым кажешься и злым.


ВІН ЗА РОЗУМОМ – АБЕТКА, з вірша Я. Нахімова «Кліту»

Учился долго Клит и очень много знает,

Но глупо мыслит он, глупее поступает;

По знаниям – подробный Клит словарь,

А по уму – букварь.


КРАЩЕ ОГЛУХНУТИ, епіграма Я. Нахімова «Гур»

О, небо, пощади несчастного меня:

Пусть онемеет Гур иль пусть оглохну я.


ВИПЛОДКИ ПЕКЛА, з трактату Я. Нахімова «Історичне і філософське розмірковування про

блоху»

Блоха посідає не останнє місце серед катів роду людського. Чорнота її показує, що вона є

виплодок пекла. Чи багато знайдеш щасливчиків, котрі бодай раз в житті не випробували люті

цього чудовиська? Блоха, не зважаючи ні на вік, ні на багатство, не зважає на прохання, не боїться

погроз; набридлива, к прохач, вертка, як піддячий, коли перст ураженого ним Правосуддя

намагається його розчавити. Історія залишила нам жахливий примір вошей, які закусали на смерть

диктатора Сіллу. Плутарх, котрий переповів нам цей жахливий приклад поразки гордощів,

лавровий вінок залишає за вошами; однак хто не бачить в цьому його пристрасті і хто

засумнівається, що блоки, давні союзники вошей, не брали участі в славній їх перемозі.

Так світ тремтів перед Римом, Рим перед Сіллою, а Сілла тремтів не лише перед вошами, а й