загрузка...
Перескочить к меню

Корф Николай (fb2)

файл не оценён - Корф Николай [Справочник-дайджест] 22K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:




КОРФ Микола Олександрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Педагог, публіцист, перекладач, методист, земський діяч.

З дворянської родини.

Народився 2 (14) липня 1834 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Помер 13 листопада 1883 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Навчався в приватних пансіонах Крюммера (Ліфляндія, 1842-1845), Філіппова (С.-Петербург,

1845-1848), закінчив петербурзький Олександровський ліцей (1848-1854).

Працював чиновником міністерства юстиції (1854-1856), був гласним Олександровського земства,

почесним мировим суддею, головою Олександровської повітової училищної ради.

Почесний член Петербурзького педагогічного товариства (1870).

Почесний член Московського комітету писемності (1871).

Почесний член Женевської академії наук.

Кавалер золотої медалі Петербурзького комітету писемності (1873).

Учасник підготовки і проведення в життя селянської реформи в Катеринославській губернії

(1861).

Друкувався в газеті «Санкт-Петербурзькі відомості», журналах «Народна школа», «Тиждень»,

«Вісник Європи», збірниках «Наша шкільна справа», «Наші педагогічні питання».

К. – автор низки підручників і посібників, серед яких «Земське питання. Про народну освіту»

(1867), «Наш друг» (1871), «Російська початкова школа. Керівництво для земських гласних і

вчителів сільських шкіл» (1879), «Як навчати грамоті дітей і дорослих. Керівництво з навчання

грамоті звуковим способом»? (1880), «Малятко».

Залишив розвідку «Історія Сходу, Греції і Риму для навчання і самоосвіти», а також мемуари «З

пережитого. Нотатки».

Переклав «Керівництво з початкового навчання» німецького педагога Ф. Гердера.

Що стосується особистого життя, то наш земляк ще крихітним малюком втратив матір.

У с. Нескучному Великоновоселківський район Донецької області відбулася обласна наукова

конференція, присвячена 150-річчю з дня народження К. (1984).

Аналогічну науково-практичну конференцію підготував Донецький обласний краєзнавчий музей

(1994).

Садибу нашого земляка занесена до «Державного реєстру національного культурного надбання

України» (1992).

У м. Донецьку започатковані щорічні корфовські бібліотечні читання (1998).

Серед друзів та близьких знайомих К. – К. Ушинський, Б. Чичерін, Д. Гнєдін, Я. Савельєв та ін.


***

ПОБОРОТИ ЗЛО,

з життєвого кредо М. Корфа

Побороти зло в людині і спрямувати її на добро.

БЕЗВИЇЗНО В ГЛУШИНІ, зі спогадів М. Корфа

Багато чого пережито... І все це пережито мною в провінції, в глушині в селі в Новоросії, яке

дісталося мені від матінки, де я прожив безвиїзно 13 років за безперервного спілкування з

столицями і за листування з 250 кореспондентами від Коли до Кутаїсі, від Варшави до Омська.

ЗНАЙШОВ БАГАТО НОВОГО ДЛЯ СЕБЕ, з листа К. Ушинського М. Корфу від 16 червня

1870 р.

Прочитав (книгу М. Корфа «Російська початкова школа» – авт.) з великою зацікавленістю. Вона

поза сумнівом принесе величезну користь всім тим земствам, в яких є порядні люди, котрі

розуміють всю важливість народної школи.

Я сам знайшов в ній багато нового для себе, тому що Ви поглянули на справу очима практика, не

затьмареного ніякими упередженими теоріями, що більшою частиною стається з людьми, які

пишуть з того ж предмету.


УЧИТЕЛЬСЬКА МЕККА, з монографії Л. Бадьї «К. Д. Ушинський та М. О. Корф біля витоків

земської діяльності з підвищення кваліфікації народних вчителів»

К. Д. Ушинський та М. О. Корф займають унікальне місце в історії російської педагогіки. Їх

діяльність протікала майже одночасно, але в різних історичних умовах – до і після проголошення

шкільної реформи 1864 року. Їх шляхи перетнулися, коли К. Д. Ушинський, знесилений хворобою

та гоніннями, вже припинив громадську та педагогічну діяльність, а молодий, сповнений сил і

планів М. О. Корф розпочинав її в умовах загального підйому та пошуків шляхів реалізації

державної задачі створення початкової народної школи.

Микола Олександрович був натурою, наділеною багатьма чеснотами. Прекрасно освічений,

несамовитий в роботі, талановитий письменник, публіцист, оратор, викладач, він працював

одночасно в декількох напрямках: створення і розбудова народної школи, забезпечення її

методичною літературою, навчання вчителів. Численними публіцистичними працями М. О. Корф

ознайомив громадськість і земців з своїми ідеями, впровадив їх у свідомість і практику усіх

земських та громадських міських установ Росії.

Робота з підвищення кваліфікації народних вчителів була важливою сферою діяльності М. О.

Корфа. Розпочав її Микола Олександрович на основі приватної ініціативи у своєму маєтку

Нескучному, який він перетворив на вчительську Мекку.

К. Д. Ушинський та М. О. Корф заклали основи нових прогресивних методик початкового

навчання, які взаємодоповнювали і взаємозбагачували одна одну.

НЕЗНАЙКО ЛЕЖИТЬ, з біографічної довідки С. Бобилєвої і В. Савчука «Корф Микола

Олександрович»

Неабиякої популярності Корф досяг завдяки своїй педагогічній діяльності. Розробивши теоретичні

і практичні положення земської народної освіти стосовно потреб російського селянства в умовах

обмеженого фінансування, створив тип однокласної сільської земської школи з 3-річним терміном

навчання і одним вчителем. Навчальний рік тут починався по завершенню сільськогосподарських

робіт (у жовтні) і тривав 6 місяців.

Також розробив методику ведення занять одним вчителем одночасно в 3-х класах.

У 1867-1872 рр. відкрив у повіті близько 100 шкіл, особисто інспектував їх, навчав вчителів, давав

зразкові уроки, захищав інтереси народної школи у пресі.

Розробляючи принципи народної школи, вказував, що безлічі національних типів населення Росії

повинна відповідати безліч типів шкіл, виступав за навчання учнів рідною мовою. Різко

критикував «Положення про початкові народні училища», яке не передбачало варіативності

початкової школи.

Тип створеної Корфом сільської школи набув поширення і в інших губерніях. Особливо активно

його методи і педагогічні ідеї використовувалися в Кавказькому учбовому окрузі, звідки

приїжджало переймати досвід багато вчителів.

Він – ініціатор проведення з’їздів-курсів для вчителів народних шкіл, організатор вчительських

бібліотек.

Займався проблемами усунення неписьменності. Для досягнення цієї мети розробив тип

повторювальних недільних шкіл, в завдання яких входило закріплення знань колишніх учнів

початкової школи, і активно пропагував необхідність їх створення.

Діяльність Корфа викликала вороже ставлення як з боку місцевого дворянства, так і з боку влади

(міністерство народної освіти стало обмежувати самостійність земств в питаннях організації

шкільної справи). У 1872 К. забалотували на земських виборах і, не зважаючи на обрання його

гласним на трьох селянських з’їздах, відмовився від земської діяльності і виїхав до Швейцарії, де

заснував російську сімейну школу для дівчаток, викладав в ній.


ВИСТУПИВ ПРОТИ БАТЬКА ЛЕНІНА, з розвідки Кожушко О.А. та Ієвлєва В.П. «Проблеми

охорони об’єкта культурної спадщини – садиби В. І. Немировича-Данченка в c. Нескучному

Донецької області»

Починаючи з середини XIX століття, Нескучненська садиба стала своєрідним осередком в історії

вітчизняної культури завдяки двом видатним особистостям: Миколі Олександровичу Корфу –

одному з знаних діячів народної освіти ХІХ століття та Володимиру Івановичу Немировичеві-

Данченкові.

…За радянських часів ім’я М. О. Корфа та його справа замовчувалися, можливо, через той факт, що як прогресивний реформатор народної освіти він виступав проти посади інспектора народних

училищ, яку тривалий час посідав педагог Ілля Миколайович Ульянов.

У перші роки перебування в с. Нескучне М. О. Корф посадив там, скориставшись системою

залісення степів Граффа Віктора Єгоровича, великий парк серед зовсім голого на той час степу.

Цей парк поклав початок створенню Нескучненського лісового масиву, який у наш час згідно з

рішенням Донецького облвиконкому став ландшафтним заказником місцевого значення

«Нескучненський ліс».

Після шлюбу доньки М.О. Корфа Катерини Миколаївни, садиба перейшла у власність зятя –

Володимира Івановича Немировича-Данченка.


ВСУПЕРЕЧ МІНІСТЕРСТВУ І СИНОДУ, з статті В. Бурбана «Якби нас вчили так, як треба»

«Інформатизоване» покоління, твердять фахівці, через деформацію його духовного світу не зможе

адекватно сприймати національну культурну спадщину, втілену в літературі і мистецтві. Чи готова

до цього нинішня школа, яка агонізує в нескінченних реформах?

Що можемо взяти у завтрашній день із педагогічної спадщини К. Ушинського, прикладу його

власного життя?

«Мова народу – найкращий цвіт його духовного життя, що ніколи не в’яне і завжди знову

розпускається… Мова є живим, найбагатшим і міцним зв’язком, що з’єднує віджилі, теперішні і

майбутні покоління народу в одне велике, історичне живе ціле. Вона не лише виражає собою

життєвість народу, але й є саме це життя. Коли зникає народна мова, – народу нема більше!»

...У Швейцарії Костянтин Дмитрович почав працювати над унікальною в тодішній педагогіці

книжкою для класного читання – «Рідне слово», яку завершив вже на батьківщині. Чудовий

підручник не прийшовся до шмиги владі – міністр освіти Толстой і Синод організували справжнє

цькування книги та її автора – за нібито атеїзм, «дидактичну свистопляску», «загравання з

народом».

Але самі вчителі, та й учні, сприйняли «Рідне слово» як ковток свіжого повітря, воно стало

настільною книжкою багатьох поколінь – перевидавалося 150 разів! До речі, визначний

послідовник К. Ушинського в Україні, відомий педагог і основоположник земської початкової

школи М. Корф, наперекір Міністерству освіти і Синоду, запровадив «Рідне слово» у початкових

школах Олександрівського повіту Катеринославської губернії, називаючи підручник

«неоціненною книжкою», «перлом нашої педагогічної літератури». Сам Микола Олександрович

підготував читанку «Наш друг» – на зразок «Рідного слова».


ЩИРО ЛЮБИВ УКРАЇНЦІВ, з статті А. Погрібного «Коли зникає народна мова, народу більше

нема»

Відгукуючись на мої попередні бесіди, у яких йшла мова про потребу відродження нашою

педагогікою національних, українських коренів, Л. Стасюк з Житомира гнівно мене «припечатує».

Як можна, докоряє у своєму листі, російського педагога Костянтина Ушинського потрактовувати

як українського? Мовляв, увесь же світ знає, що він – російський…

А ось лист від М. Рудницького з м. Рівного. Він повідомляє, як зберігається пам’ять про К.

Ушинського як про людину, котра гаряче любила Україну, у Рівненській області. ...Переконливо

пише п. Рудницький про вплив К. Ушинського на відомого діяча народної освіти, організатора

початкових земських шкіл в Україні Миколу Олександровича Корфа. «Німець за походженням,

росіянин за місцем народження, українець за місцем, де жив, Микола Корф був глибоко вражений

тією несправедливістю, яку чинили російські шовіністи, знищуючи все українське та насаджуючи

свою пиятицько-матюкальну «культуру». Тож мешкаючи в Україні, він щиро полюбив наш народ

та його мову. Корф доводив, що дитину треба навчати рідною мовою, українців – українською, і

як приклад ілюстрував: запитайте дитину, що то є «потолок» (замість «стеля») – і, не знаючи, вона

відразу засоромиться, знітиться, і то вже весь процес навчання загальмовано». І як висновок

автора листа з Рівного: «Так, це був прямий вплив К. Ушинського, причому вплив

щонайвиразніший.»


ДО ОСТАННЬОГО ПОДИХУ, з біографії М. Пісковського «Корф»

Він помер ...на руках коханої дружини від «остаточного виснаження життєвих сил», як визначили

лікарі.




Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск книг   Поиск по содержимому сайта

Последние комментарии

Последние публикации

Загрузка...