Ковалевский Павел [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

Зайшовши до них, я розповів чудасії Іванова, на що одержав відповідь: «Так, бо коли

ми жили з ним в Інтерлакені до приїзду сюди, то він в готелі проробляв всілякі штуки і постійно

вихоплював наші тарілки з їжею і пив зі склянок. Він боїться отрути, хіба ви цього не помітили?».

– «Ну, тепер я міркую, що це так, а тому і діятиму відповідно».

1874

Вступивши в 1874 рік, я знайшов в Парижі цілу плеяду наших молодих і вельми обдарованих

художників. Пенсіонерами Академії були пани Рєпін, Полєнов. Бегрова прислало до мене вчитися

Морське міністерство. Були ще пани Савицький, Леман, Харламов-пансіонер, Шіндлер,

Дмитрієв...

Пізніше прибули Васнєцов, пансіонер Ковалевський і з Риму – Антокольський...

ЗДИЧАВІЛА ЛЮДИНА, з дослідження О. Бернасконі «Римське тяжіння російських художників»

У 1845-му студію відвідав Микола I, а рік потому О. Іванов замкнув її для сторонніх. Єдиним

виключенням був М. Гоголь, з яким художник обговорював композицію і деталі картини. Більше

ні з ким він не спілкувався і дивився на життя «як на каторжну роботу».

Молодий літератор П. М. Ковалевський, котрий познайомився з О. Івановим 1856 року, писав: «Це

була людина здичавіла, така, що здригається при появі всякої нової особи, розкланювався дуже

старанно з прислугою, яку приймав за господарів, – людина з рухами живими і бігаючими очима,

хоча й постійно опущеними в землю».

ЩЕДРИЙ МЕЦЕНАТСЬКИЙ ЖЕСТ, з статті Т. Родіонової «Діячі науки і культури – мешканці

Гатчини»

Найближчим сусідом С. Д. Боткіна в Гатчині був Павло Михайлович Ковалевський, який купив

1873 року у спадкоємців архітектора Р. І. Кузьміна будинок.

Ковалевський був відомим свого часу нарисовцем, поетом, прозаїком, мемуаристом. Він написав

низку статей про картину «Поява Христа народу» художника О. Іванова, з яким познайомився в

Римі. Він був знайомий з І. Крамським, про творчість якого писав неодноразово.

Його дружина була непоганою піаністкою і М. Балакірєв, буваючи в Гатчині, грав з нею в чотири

руки.

У 1881 році Ковалевських спіткало страшне горе – померла шістнадцятилітня донька Олександра.

На згадку про неї Ковалевські передали свій будинок Товариству хронічно хворих дітей.