закінчилося перемогою Бен-Гуріона: 6 – «за», 4 – «проти».
Не сумніваюся, якби Моше Шарет не дотримав слова, результати були б іншими.
ЗУСИЛЛЯ ВИЯВИЛИСЯ МАРНИМИ, з статті К. Ієрухама «Завжди в строю»
Ядін вважав, що, якщо їм вдасться схилити на свій бік міністра закордонних справ Моше Шарета,
то вдасться вплинути і на Бен-Гуріона. Вони розбудили Моше Шарета. Ігал Аллон повідомив
його про розташування наших сил і сил єгиптян і наполягав на санкціонуванні продовження
наступу. Шарет теж вважав рішення про відступ невчасним, однак він і Бен-Гуріон мали
зобов’язання перед урядами США і Англії.
Моше Шарет стверджував, що узяття Ель-Аріша йтиме врозріз із зобов’язаннями, які він і Бен-
Гуріон узяли на себе, і поцікавився, чи не можна досягти тієї ж мети іншим шляхом. Аллон
відповів, що є й інший план, проте він менш надійний.
...Моше Шарет сказав, що він згоден з цим планом. Він зв’язався з Бен-Гуріоном, передав йому
деталі плану і просив його згоди. Але його зусилля виявилися безплідними і наказ негайно
відступити залишився в силі.
БЕЗ ІММІГРАНТІВ З СРСР ІЗРАЇЛЮ НЕ ВИЖИТИ, з дослідження Г. Морделя «40 років ні
миру, ні війни»
Академік Іван Майський, з 1932 по 1943 рік посол СРСР у Великобританії, пізніше – заступник
наркома закордонних справ, дорогою з Лондона до Москви в серпні 1943-го приземлився в Лоді і
зустрічався з Моше Шаретом, Іцхаком Бен-Цві, Голдою Мєїр і іншими керівниками єврейського
ішува. У Москві він склав меморандум для Молотова: «Це все дуже приємні люди, які закінчили
реальні училища або гімназії, ми розмовляли класичною російською літературною мовою, але
думають вони по-англійськи з американським прононсом». І радив не покладатися на готовність
сіоністів стати союзниками СРСР.
...Радянський Союз став першою державою в світі, яка визнав Ізраїль де-факто і де-юре, – і
першою, що порвала з нашою країною дипломатичні стосунки.
Андрій Вишинський був заступником Молотова, коли зустрівся з Шаретом в Парижі 10 жовтня
1948 року. Він розпитував, чи вдається Державі Ізраїль імміграція євреїв, і як складаються справи
з його військовими силами.
Удруге Вишинський розмовляв з Шаретом 12 грудня 1948 року, також в Парижі, на Асамблеї
ООН. Шарет сказав, що хоче торкнутися питання поза рамками дипломатії, а саме репатріації
євреїв: «Ті 700 тисяч, які живуть в Ізраїлі, не прибули відразу. Пану міністру, безумовно, відомо,
що основне ядро сіоністів склалося в Росії. Без поповнення кадрів Ізраїль не зможе існувати».
У звіті Шарета записано: «Вишинський сказав: «Тут, в Парижі, ми отримали значну перемогу –
провалили ...першу англо-американську резолюцію з Палестини. Значення Франції рівне нулю».
ГОЛУБ СЕРЕД ЯСТРУБІВ, з нарису Е. Ганора «Моше Шарет: не мені керувати цією державою»
26 січня 1954 року Шарет, отримавши схвалення кнесету, вступив на посаду голови уряду. В
історії країни він залишився найнедовгочаснішим прем’єром, пробувши на цій посаді всього рік і
три місяці.
У першому уряді єврейської держави Моше Шарет зайняв пост міністра закордонних справ, йому
ж належить заслуга формування цього відомства. Найкрупнішим його успіхом в ті роки було
досягнення угоди про припинення вогню між Державою Ізраїль і сусідніми арабськими країнами, яке в 1949 році призвело до офіційного закінчення Війни за Незалежність.
...1963 рік. Бен-Гуріон вирішує піти у відставку, і Шарет займає його місце. Практично відразу
терористи здійснюють в районі Маале-Акравім напад на автобус і вбивають 11 чоловік.
Ізраїльська громадськість приголомшена і вимагає відплати. Проте Моше Шарет, який завжди був
супротивником принципу «око за око, зуб за зуб» у взаєминах з арабами, відповідної санкції
службам безпеки не дав. Він щиро вірив, що компроміс і мирний діалог ефективніші за помсту.
Слід зазначити, що Шарет залишався вірний такій позиції впродовж своєї роботи як глава МЗС.
Не зрадив він їй і на посту голови уряду. Про непротивлення злу насильством він говорив всім і
завжди, використовуючи будь-яку оказію, будь-який форум, за що викликав неприйняття з боку
керівництва служб безпеки...
Моше Шарет, безумовно, був неординарною особою і відданим сином свого народу, однак його
лідерські якості не можна назвати видатними. До того ж він не мав того, що сьогодні прийнято
називати харизмою, і залишався блідою тінню свого попередника Давида Бен-Гуріона, у якого цієї
самої
Последние комментарии
12 часов 42 минут назад
21 часов 34 минут назад
21 часов 37 минут назад
3 дней 4 часов назад
3 дней 8 часов назад
3 дней 10 часов назад