Фальц-Фейн Эдуард [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ФАЛЬЦ-ФЕЙН Едуард Олександрович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Меценат, журналіст, спортсмен, громадський діяч. Фундатор Олімпійського комітету

Ліхтенштейна (1934).

З поміщицької родини. Дядько Фальц-Фейн Ф., – засновник заповідника «Асканія-Нова».

Народився 14 вересня 1912 р. в маєтку Гаврилівці Херсонської губернії Російської імперії (нині –

Каланчацький район Херсонської області України).

Закінчив агрономічний факультет Сорбоннського університету (1934).

Працював спеціальним кореспондентом французької спортивної газети «LÀuto» (1934-1939).

Кавалер українського «Знака Президента», російських орденів Дружби народів і преподобного

Сергія Радонезького.

Активний учасник міжнародного Олімпійського руху.

Чемпіон Франції з велосипедного спорту.

Засновник міжнародного фонду «Асканія-Нова – Фальц-Фейн» (1992). Свою віллу в м. Вадук

(Ліхтенштейн) Ф.-Ф. назвав «Асканія-Нова»

Лауреат міжнародної премії «Кришталевий глобус».

Під час революції батьки емігрували до французького м. Ніцца (1917).

Ф.-Ф. – громадянин Ліхтенштейну (1936).

Багато років впродовж наш земляк займається поверненням на батьківщину мистецьких

цінностей. Найперші його пожертвування були для України, чому передували дві його перемови в

Українському фонді культури. Це бібліотека Дягілєва і Лифаря, придбана меценатом на аукціоні

«Sotheby’s» (перебуває у фондах Академії наук України); парадний портрет князя Потьомкіна

кисті Левицького, знайдений в антикварному магазині в Нью-Йорку (експонується у

Воронцовському палаці в Алупці); перський килим ручної роботи, подарований іранським шахом

імператорові Миколі II в 1913 році з нагоди 300-річчя династії Романових (експонується в

Лівадійському палаці).

Державному архіву Херсонської області передані матеріали родинного архіву Фальц-Фейнів (14

книг і понад 6 тисяч документів), які охоплюють період з 1829 року до початку ХХІ ст. Низка

матеріалів і культурних цінностей перейшла заповіднику «Асканія-Нова» (2005).

Власним коштом Ф.-Ф. будує на Херсонщині церкви, реставрує і реконструює старі будівлі,

оновлює експозицію музею, поповнюючи її цінними експонатами.

Він допоміг повернути в Україну і Росію прах Шаляпіна, картини Айвазовського, Коровіна,

Рєпіна, Ларіонова, Бенуа, фінансує пошуки Бурштинової кімнати й архівів Достоєвського.

До того ж, він передав до низки російських музеїв і бібліотек понад 100 предметів живопису й

графіки, безліч історичних документів, рідкісних видань. Так, придбавши архів Георга Штайна, Ф.-Ф. передав його у дарунок м. Калінінград (РФ).

Багато меценат зробив для повернення в Росію «Архіву Соколова» (слідча справа про вбивство

імператора Миколи II і його родини).

Впродовж життя барон неодноразово намагався приїхати на батьківщину, проте «класова

ненависть» не дозволяла комуністам видати візу білоемігрантові.

Про нашого земляка Ю. Семенов зняв телефільм «Аукціон» (??), а студія «Панорама» –

документальний фільм «Барон Едуард Фальц-Фейн: російські монологи» (1989).

Письменниця Н. Данилевич випустила книгу «Барон Фальц-Фейн. Життя російського

аристократа».

Нагороджений російським орденом Пошани (2002).

Серед друзів та близьких знайомих Ф.-Ф. – Ж. Сіменон, М. Шагал, С. Лифар, Б. Патон, Ф.

Шаляпін-молодший, М. Єпанчин, Г. Штайн, С. Рахманінов, Н. Котіс-Бенет, Н. Данилевич, Е. фон

Фрінкль, С. Павлов, Д. Олдрідж та ін.

***

НЕ ВСІ ДОМА – НЕ У МЕНЕ,

з життєвого кредо

Е. Фальц-Фейна

Мене лають інші емігранти. «Як же так – вбили твою родину, забрали майно, втратив підданство, а ти ще йдеш і допомагаєш їм? У тебе не всі вдома!».

А я говорю, що я правильно вчиняю, відвідуючи батьківщину.

МАЮ НАМІР ПРОДОВЖУВАТИ ПОШУК СКАРБІВ КУЛЬТУРИ, з заяви Е. Фальц-Фейна

для преси

Публікація повісті Ю. Семенова про пошуки Бурштинової кімнати, російських картин, ікон, книг, архівів, скульптур піднімає важливе питання збереження нашої великої культурної спадщини.

Хочу …повідомити, що я безоплатно відправив у дарунок Академії наук України колекцію

російських книг із всесвітньо відомої бібліотеки Дягілєва, яку мені вдалося врятувати, купивши її

за 100000 доларів на аукціоні в Монте-Карло.

Я й надалі маю намір продовжувати пошук культурних скарбів, сподіваючись, що частина з